TEXT 55
мат-карма-кн мат-парамо
мад-бгакта саґа-варджіта
нірваіра сарва-бгӯтешу
йа са мм еті пава
мат-карма-кт—хто виконує роботу задля Мене; мат-парама— хто вважає Мене Всевишнім; мат-бгакта—хто відданно служить Мені; саґа-варджіта—вільний від скверни кармічної діяльності та спекулятивних розумувань; нірваіра—той, хто не має ворогів; сарва-бгӯтешу—серед усіх живих істот; йа—той, хто; са—він; мм—до Мене; еті—приходить; пава—син Пу.
Мій дорогий Арджуно, той, хто присвячує себе чистому відданому служінню Мені, хто вільний від скверни кармічної діяльності та розумувань, хто працює для Мене, хто робить Мене вищою метою свого життя і приязно ставиться до кожної живої істоти, той обов’язково приходить до Мене.
Кожний, хто бажає наблизитись до Верховної Особи, — найвищої з усіх Божественних Осіб — Кши, який перебуває в духовному небі, на планеті Кшалока, й увійти в близький зв’язок з Ним — повинен прийняти рекомендацію, що її дав Сам Всевишній. Отже, цей вірш містить суть Бгаґавад-ґти. Бгаґавад- ґта, це книга, що призначена для обумовлених душ, які потрапили до матеріального світу з метою панувати над матеріальною природою і не мають уяви про справжнє духовне життя. Бгаґавад-ґт покликана показати, яким чином людина може осягти своє духовне буття й свої вічні взаємостосунки з верховною духовною особою; вона вказує шлях додому, назад до Бога. І ось тепер цей вірш виразно змальовує шлях відданого служіння, що веде до успіху в духовній діяльності.
Щодо роботи, то людина повинна спрямувати всю свою енерґію на діяльність в свідомості Кши. Як стверджується в Бгакті-расмта-сіндгу (1.2.255):
ансактасйа вішайн
йатгрхам упайуджата
нірбандга кша-самбандге
йукта ваірґйам учйате
«Людина не повинна виконувати діяльності, яка не пов’язана з Кшою». Це — кша-карма. Можна виконувати різноманітну діяльність, але не слід при цьому прив’язуватись до її плодів — ці плоди треба віддавати Йому. Наприклад, людина може вдаватися до комерційної діяльності, але для того, щоб здійснювати її в свідомості Кши, вона повинна всі свої торгові операції виконувати задля Кши. Але якщо Кша — справжній володар підприємства, то весь прибуток такого підприємства слід використовувати на вдоволення Кши. Бізнесмен, який має сотні тисяч доларів, може запропонувати їх усі Кші, адже Кша вже й без того володіє ними. Такою є робота в ім’я Кши. Замість того, щоб будувати новий великий дім задля задоволення власних чуттів, краще збудувати гарний храм для Кши, встановити в ньому Божества Кши і налагодити служіння Божествам в храмі згідно з вказівками авторитетних книг про віддане служіння. Все це — кша-карма. Не треба прив’язуватись до плодів своєї праці, слід пропонувати їх Кші. Також слід приймати в їжу лише прасдам — їжу, запропоновану спочатку Кші. Якщо хтось збудує величезний храм для Кши і встановить в ньому Божество Кши, він може жити в храмі, пам’ятаючи, що володар цього храму — Кша. Такою є свідомість Кши. Проте, якщо в людини немає коштів на будівництво храму Кши, вона може прибирати в храмі Кши, і це також кша-карма. Можна займатись і садівництвом. Кожний, у кого є земля (принаймні в Індії кожний бідняк має невеличку ділянку), може використовувати її для Кши, тобто вирощувати на ній квіти і пропонувати їх Господу. Можна також посадити тулас, як радить в Бгаґавад-ґті Кша, бо листя тулас має велике значення. Патра пушпа пгала тойам, Кша бажає, щоб Йому пропонували листок, квітку, плід або трохи води — і Він буде вдоволений таким підношенням. Слово «листок» насамперед стосується листя тулас. Отже, можна посіяти ці рослини, поливати їх, і таким чином навіть найбідніша людина зможе служити Кші. Такими є зразки діяльності задля Кши.
Слово мат-парама стосується людини, яка вважає за вищу досконалість життя спілкуватись з Кшою в Його вищій обителі. Вона не хоче досягти вищих планет, таких як Місяць або Сонце, або райських планет, або навіть Брахмалоки — найвищої планети всесвіту. Це її зовсім не приваблює. Вона прагне одного — перенестися на духовне небо. Але і в духовнім небі її не задовольняє навіть злиття із сліпучим сяйвом брахмаджйоті, і вона хоче потрапити на вищу планету духовного світу, Кшалоку, Ґолоку Вндвана. Вона має довершене знання про цю планету, і її вже не цікавить жодна інша планета. Слово мад-бгакта вказує на те, що вона цілковито присвячує себе відданому служінню, а саме — дев’яти його способам: вона слухає про Господа, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, поклоняється Йому, служить Його лотосним стопам, молиться Йому, виконує Його накази, зав’язує з Ним дружбу і все віддає Йому. Якщо людину залучено до всіх дев’яти різновидів відданого служіння, або до восьми, семи, або хоча б до одного — вона неодмінно досягне досконалості.
Тут дуже важливим є слово саґа-вірджіта. Слід відмовитись від товариства людей, налагоджених проти Кши. До них належать не лише атеїсти, але й люди, яких приваблює кармічна діяльність й розумування. Тому віддане служіння в його чистому вигляді описано в Бгакті-расмта-сіндгу (1.1.11) таким чином:
анйбгілшіт-ӯнйа
джна-кармдй-анвтам
нукӯлйена кшну-
лана бгактір уттам
В цьому вірші рла Рӯпа Ґосвм пояснює, що кожному, хто бажає присвятити себе чистому відданому служінню Господеві, слід очиститись від будь-якої матеріальної скверни. Йому слід уникати товариства людей, схильних до кармічної діяльності та розумувань. Відмовившись від такого небажаного спілкування та од матеріальних бажань, які забруднюють її, людина залюбки розвиває й поглиблює знання про Кшу, і це називають чистим відданим служінням. нукӯлйасйа сакалпа пртікӯлйасйа варджанам (Харі-бгакті-вілса 11.676). Треба думати про Кшу з любов’ю і діяти на благо Йому, а не на шкоду. Каса був ворогом Кши, й від самого народження Кши розробляв численні плани, як убити Його, а що він завжди зазнавав невдачі, то в його думках постійно був присутній Кша. Тому, під час роботи, їжі або сну він завжди думав лише про Кшу, але така свідомість Кши несприятлива. Хоча Каса постійно день і ніч думав про Кшу, його вважають демоном, і зрештою Кша вбив його. Звичайно, кожен, кого вбиває Кша, одразу ж звільнюється, але не це є мета чистих відданих. Чистий відданий навіть не прагне звільнитися. Він не хоче потрапити навіть на вищу планету, Ґолоку Вндвана. Його єдина мета — служити Кші, де б він не був.
Відданий Кши ставиться до всіх приязно. Тому і сказано тут, що в них немає ворогів (нірваіра). Як це можливо? Відданий в свідомості Кши розуміє, що лише віддане служіння Кші може звільнити людину від усіх життєвих проблем. Він знає це з власного досвіду, і тому прагне поширювати засади свідомості Кши серед людей. Є багато історичних прикладів того, як віддані Господа ризикували своїм життям, щоб поширювати Божу свідомість. Найкращий приклад цього — Господь Ісус Христос. Невіруючі розіп’яли Його. Він пожертвував Своїм життям в ім’я поширення свідомості Бога. Звичайно, було б помилкою вважати, що Його вбили. В Індії також є багато прикладів цього, і, зокрема, гкура Харідса та Прахлда Махрджа. Навіщо їм було так ризикувати? Тому, що вони прагнули поширювати свідомість Кши, а це непросто. Відданий Кши розуміє, що люди страждають, бо забули про свій вічний зв’язок з Кшою. Тому найвище благо, яке можна принести людському суспільству — це звільнити свого ближнього від усіх матеріальних труднощів. Так чисті віддані служать Господу. Можна тільки уявити собі, якою великою є милість Кши до того, хто служить Йому, ризикуючи заради Нього всім. Такі люди, покинувши тіло, неодмінно досягають вічного життя на верховній планеті.
Отже, Кша продемонстрував всесвітню форму, яка є тимчасовим проявом, форму часу, яка поглинає все, і навіть чотирируку форму Вішу. Таким чином, Кша є джерело всіх цих проявлень. Було б помилкою вважати Кшу за проявлення одвічної віва-рӯпи, або Вішу. Кша є джерело всіх форм. Існують сотні й тисячі Вішу, але для відданого з усіх образів Кши найдорожчим є одвічний дворукий образ ймасундари. В Брахма-сагіті сказано, що ті, хто відчуває любов і прихильність до Кши в Його формі ймасундари, постійно споглядають Його в своєму серці і не бачать вже нічого іншого. Отже, слід розуміти, що форма Кши — головна й найвища. В цьому полягає смисл одинадцятої глави.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до одинадцятої глави рімад Бгаґавад-ґіти, в якій розповідалося про всесвітню форму.