TEXT 55

Кожний, хто бажає наблизитись до Верховної Особи, — найвищої з усіх Божественних Осіб — Кши, який перебуває в духовному небі, на планеті Кшалока, й увійти в близький зв’язок з Ним — повинен прийняти рекомендацію, що її дав Сам Всевишній. Отже, цей вірш містить суть Бгаґавад-ґти. Бгаґавад- ґта, це книга, що призначена для обумовлених душ, які потрапили до матеріального світу з метою панувати над матеріальною природою і не мають уяви про справжнє духовне життя. Бгаґавад-ґт покликана показати, яким чином людина може осягти своє духовне буття й свої вічні взаємостосунки з верховною духовною особою; вона вказує шлях додому, назад до Бога. І ось тепер цей вірш виразно змальовує шлях відданого служіння, що веде до успіху в духовній діяльності.

Щодо роботи, то людина повинна спрямувати всю свою енерґію на діяльність в свідомості Кши. Як стверджується в Бгакті-расмта-сіндгу (1.2.255):

«Людина не повинна виконувати діяльності, яка не пов’язана з Кшою». Це — кша-карма. Можна виконувати різноманітну діяльність, але не слід при цьому прив’язуватись до її плодів — ці плоди треба віддавати Йому. Наприклад, людина може вдаватися до комерційної діяльності, але для того, щоб здійснювати її в свідомості Кши, вона повинна всі свої торгові операції виконувати задля Кши. Але якщо Кша — справжній володар підприємства, то весь прибуток такого підприємства слід використовувати на вдоволення Кши. Бізнесмен, який має сотні тисяч доларів, може запропонувати їх усі Кші, адже Кша вже й без того володіє ними. Такою є робота в ім’я Кши. Замість того, щоб будувати новий великий дім задля задоволення власних чуттів, краще збудувати гарний храм для Кши, встановити в ньому Божества Кши і налагодити служіння Божествам в храмі згідно з вказівками авторитетних книг про віддане служіння. Все це — кша-карма. Не треба прив’язуватись до плодів своєї праці, слід пропонувати їх Кші. Також слід приймати в їжу лише прасдам — їжу, запропоновану спочатку Кші. Якщо хтось збудує величезний храм для Кши і встановить в ньому Божество Кши, він може жити в храмі, пам’ятаючи, що володар цього храму — Кша. Такою є свідомість Кши. Проте, якщо в людини немає коштів на будівництво храму Кши, вона може прибирати в храмі Кши, і це також кша-карма. Можна займатись і садівництвом. Кожний, у кого є земля (принаймні в Індії кожний бідняк має невеличку ділянку), може використовувати її для Кши, тобто вирощувати на ній квіти і пропонувати їх Господу. Можна також посадити тулас, як радить в Бгаґавад-ґті Кша, бо листя тулас має велике значення. Патра пушпа пгала тойам, Кша бажає, щоб Йому пропонували листок, квітку, плід або трохи води — і Він буде вдоволений таким підношенням. Слово «листок» насамперед стосується листя тулас. Отже, можна посіяти ці рослини, поливати їх, і таким чином навіть найбідніша людина зможе служити Кші. Такими є зразки діяльності задля Кши.

Слово мат-парама стосується людини, яка вважає за вищу досконалість життя спілкуватись з Кшою в Його вищій обителі. Вона не хоче досягти вищих планет, таких як Місяць або Сонце, або райських планет, або навіть Брахмалоки — найвищої планети всесвіту. Це її зовсім не приваблює. Вона прагне одного — перенестися на духовне небо. Але і в духовнім небі її не задовольняє навіть злиття із сліпучим сяйвом брахмаджйоті, і вона хоче потрапити на вищу планету духовного світу, Кшалоку, Ґолоку Вндвана. Вона має довершене знання про цю планету, і її вже не цікавить жодна інша планета. Слово мад-бгакта вказує на те, що вона цілковито присвячує себе відданому служінню, а саме — дев’яти його способам: вона слухає про Господа, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, поклоняється Йому, служить Його лотосним стопам, молиться Йому, виконує Його накази, зав’язує з Ним дружбу і все віддає Йому. Якщо людину залучено до всіх дев’яти різновидів відданого служіння, або до восьми, семи, або хоча б до одного — вона неодмінно досягне досконалості.

Тут дуже важливим є слово саґа-вірджіта. Слід відмовитись від товариства людей, налагоджених проти Кши. До них належать не лише атеїсти, але й люди, яких приваблює кармічна діяльність й розумування. Тому віддане служіння в його чистому вигляді описано в Бгакті-расмта-сіндгу (1.1.11) таким чином:

В цьому вірші рла Рӯпа Ґосвм пояснює, що кожному, хто бажає присвятити себе чистому відданому служінню Господеві, слід очиститись від будь-якої матеріальної скверни. Йому слід уникати товариства людей, схильних до кармічної діяльності та розумувань. Відмовившись від такого небажаного спілкування та од матеріальних бажань, які забруднюють її, людина залюбки розвиває й поглиблює знання про Кшу, і це називають чистим відданим служінням. нукӯлйасйа сакалпа пртікӯлйасйа варджанам (Харі-бгакті-вілса 11.676). Треба думати про Кшу з любов’ю і діяти на благо Йому, а не на шкоду. Каса був ворогом Кши, й від самого народження Кши розробляв численні плани, як убити Його, а що він завжди зазнавав невдачі, то в його думках постійно був присутній Кша. Тому, під час роботи, їжі або сну він завжди думав лише про Кшу, але така свідомість Кши несприятлива. Хоча Каса постійно день і ніч думав про Кшу, його вважають демоном, і зрештою Кша вбив його. Звичайно, кожен, кого вбиває Кша, одразу ж звільнюється, але не це є мета чистих відданих. Чистий відданий навіть не прагне звільнитися. Він не хоче потрапити навіть на вищу планету, Ґолоку Вндвана. Його єдина мета — служити Кші, де б він не був.

Відданий Кши ставиться до всіх приязно. Тому і сказано тут, що в них немає ворогів (нірваіра). Як це можливо? Відданий в свідомості Кши розуміє, що лише віддане служіння Кші може звільнити людину від усіх життєвих проблем. Він знає це з власного досвіду, і тому прагне поширювати засади свідомості Кши серед людей. Є багато історичних прикладів того, як віддані Господа ризикували своїм життям, щоб поширювати Божу свідомість. Найкращий приклад цього — Господь Ісус Христос. Невіруючі розіп’яли Його. Він пожертвував Своїм життям в ім’я поширення свідомості Бога. Звичайно, було б помилкою вважати, що Його вбили. В Індії також є багато прикладів цього, і, зокрема, гкура Харідса та Прахлда Махрджа. Навіщо їм було так ризикувати? Тому, що вони прагнули поширювати свідомість Кши, а це непросто. Відданий Кши розуміє, що люди страждають, бо забули про свій вічний зв’язок з Кшою. Тому найвище благо, яке можна принести людському суспільству — це звільнити свого ближнього від усіх матеріальних труднощів. Так чисті віддані служать Господу. Можна тільки уявити собі, якою великою є милість Кши до того, хто служить Йому, ризикуючи заради Нього всім. Такі люди, покинувши тіло, неодмінно досягають вічного життя на верховній планеті.

Отже, Кша продемонстрував всесвітню форму, яка є тимчасовим проявом, форму часу, яка поглинає все, і навіть чотирируку форму Вішу. Таким чином, Кша є джерело всіх цих проявлень. Було б помилкою вважати Кшу за проявлення одвічної віва-рӯпи, або Вішу. Кша є джерело всіх форм. Існують сотні й тисячі Вішу, але для відданого з усіх образів Кши найдорожчим є одвічний дворукий образ ймасундари. В Брахма-сагіті сказано, що ті, хто відчуває любов і прихильність до Кши в Його формі ймасундари, постійно споглядають Його в своєму серці і не бачать вже нічого іншого. Отже, слід розуміти, що форма Кши — головна й найвища. В цьому полягає смисл одинадцятої глави.