TEXTS 13-14
адвеш сарва-бгӯтн
маітра каруа ева ча
нірмамо нірахакра
сама-дукга-сукга кшам
сантуша сатата йоґ
йаттм дга-нічайа
майй арпіта-мано-буддгір
йо мад-бгакта са ме прійа
адвеш—незаздрісний; сарва-бгӯтнм—до всіх живих істот; маітра—приязний; каруа—по-доброму; ева—неодмінно; ча—також; нірмама—без почуття власництва; нірахакра—без оманного его; сама—рівний; дукга—нещастя; сукга—і щастя; кшам—прощаючи; сантуша—задоволений; сататам—завжди; йоґ—той,хто присвятив себе відданому служінню; йата-тм—той, хто володіє собою; дга-нічайа—рішучий; майі—Мені; арпіта—той, хто; мана—розум; буддгі—та інтелект; йа—той, хто; мат-бгакта—Мій відданий; са—він; ме—Мені; прійа—дорогий.
Той, хто нікому не заздрить і є приязним другом всіх живих істот, хто не думає, що володіє чимсь і вільний від оманного его, хто однаковий в щасті й горі, хто толерантний, завжди вдоволений, хто володіє собою й рішуче присвячує себе відданому служінню, зосереджуючи на Мені свій розум та інтелект, — такий відданий дуже дорогий Мені.
У цих двох віршах Господь знову звертається до чистого відданого служіння і описує трансцендентні якості чистого відданого. Чистий відданий зберігає спокій за будь-яких обставин й нікому не заздрить. Він не стає ворогом свого ворога, бо думає: «Ця людина стала моїм ворогом внаслідок моїх же минулих помилок. Тому краще страждати, ніж обурюватися». В рмад-Бгґаватам (10.14.8) сказано: тат те ’нукамп су-самкшамо бгуджна евтма-кта віпкам. Завжди, коли відданий у відчаї або потрапляє в скрутне становище, він приймає це за вияв Господньої милості. Він думає: «Внаслідок своїх минулих помилок я мусив би страждати набагато більше, і лише з Господньої ласки я не дістав кари, якої заслужив. Лише з милосердя Верховний Бог-Особа злегка карає мене». Тому відданий, попри скруту, завжди спокійний, терплячий і скромний. Він приязний до всіх, навіть до своїх ворогів. Слово нірмама вказує, що він не приділяє особливої уваги болю й турботам, які стосуються тіла, тому що напевне знає, що він не є матеріальне тіло. Він не ототожнює себе з тілом, і тому він вільний од концепції оманного его і врівноважений у щасті й стражданні. Він терплячий і вдоволений тим, що приходить до Нього з ласки Верховного Господа. Він не прагне досягти чогось, пов’язаного з великими труднощами, і тому він завжди радісний. Він — досконалий містик, бо непохитно дотримує настанов свого духовного вчителя. І він сповнений рішучості, бо володіє своїми чуттями. Його не можна збентежити оманливими доказами, бо ніхто не може відвернути його від твердого наміру віддано служити Кші. Він цілком усвідомлює, що Кша є вічний Господь, і ніхто не може похитнути його. Всі ці якості дозволяють йому спрямувати свій розум та інтелект виключно на Верховного Господа. Такий рівень відданого служіння зустрічається, звичайно, дуже рідко, але відданий утверджується на ньому, дотримуючись засад бгакті-йоґи. Більше того, Господь каже, що такий відданий дуже дорогий Йому, бо Господь завжди вдоволений усією його діяльністю, яка здійснюється в цілковитій свідомості Кши.