TEXT 1
арджуна увча
йе стра-відгім утсджйа
йаджанте раддгайнвіт
теш нішг ту к кша
саттвам хо раджас тама
арджуна увча—Арджуна сказав; йе—ті, хто; стра-відгім— приписів писань; утсджйа—відмовляючись; йаджанте—поклоняються; раддгй—цілковитою вірою; анвіт—той, хто володіє; тешм—їх; нішг—віра; ту—але; к—яка; кша—о Кшо; саттвам—у благості; хо—або ж; раджа—у пристрасті; тама—у невігластві.
Арджуна запитав: О Кшо, яким є становище тих, хто не дотримується принципів стр, а поклоняється згідно з власними уподобаннями? Перебувають вони в благочесті, пристрасті, чи в невігластві?
У тридцять дев’ятому вірші четвертої глави сказано, що людина, яка схильна до якогось окремого способу поклоніння, поступово підіймається до рівня знання і досягає найвищого ступеня миру й процвітання. З шістнадцятої глави можна довідатись, що той, хто не дотримується засад, викладених у страх, є асура, демон, того ж, хто чесно дотримується їх, називають девою, напівбогом. Але якщо людина вірить і дотримується якихось правил, що не згадані в страх, то яким є її становище? Незабаром Кша розвіє цей сумнів Арджуни. Люди поклоняються, створивши певну подобу Бога, обравши на цю роль якусь особу і зосередивши на ній усю свою віру, але в якій же ґуі відбувається таке поклоніння — в благочесті, пристрасті або невігластві? Чи досягають такі люди досконалого знання? Чи можуть вони отримати істинне знання і піднестись до вищого ступеня досконалості? Чи досягають успіху в своїх зусиллях ті, що не дотримуються правил й настанов священних стр, але вірять у щось і поклоняються різним богам, напівбогам та людям? Про все це Арджуна запитує у Кши.