Вступ

Пані й панове, темою нашої сьогоднішньої лекції є вчення Вед. Що таке Веди? Санскритський дієслівний корінь веда можна тлумачити по-різному, але зміст його, зрештою, залишається незмінним — веда означає знання. Будь-яке знання, що ви його приймаєте, є веда, тому що вчення Вед є джерелом усього знання. В обумовленому стані знання наше не бездоганне, тому що обумовленій душі притаманні чотири недоліки, які відрізняють її від звільненої душі. По-перше, обумовлена душа не може не помилятися. Наприклад, в нашій країні Махтму Ґанді вважали дуже видатною особою, однак і він зробив багато помилок. Так — наприкінці свого життя він знехтував порадами свого секретаря, який попереджав його: «Махтм Ґанді, не ходіть на збори в Нью-Делі! Я маю друзів — я знаю: там буде небезпечно...» Але він поїхав туди і його там вбили. Отже, навіть такі видатні особистості, як Махтм Ґанді, президент Кеннеді й дуже багато інших припускалися помилок. Людині властиво помилятися. В цьому полягає один з недоліків обумовленої душі.

Другий недолік — перебувати в ілюзії. Ілюзія — це сприйняття того, чого насправді немає, мй. Мй означає — «те, чого немає». Так, кожен приймає своє тіло за себе. Якщо я запитаю вас, хто ви, ви відповісте: «Я містер Джонс, я багата людина, я — те, я — се...» І все це буде ототожненням із власним тілом. Але насправді ви не тіло. Це — ілюзія.

Третім недоліком є схильність обманювати. Кожен має нахил обманювати інших. Хоч один і найостанніший дурень, він виставляє себе надзвичайно розумним. І хоча цілком очевидно, що він в ілюзії і робить помилки, він розумуватиме: «Я вважаю, що це так, а це ось так». Він навіть не усвідомлює, в якому становищі перебуває. Він, хоча і має багато недоліків, береться писати філософські книжки. Такою є його хвороба. Це — обман.

І нарешті, наші почуття недосконалі. Ми дуже пишаємось нашими очима. Часто хтось та й кине виклик: «Чи можете ви показати мені Бога?» Але чи є у вас очі, здатні побачити Його? Якщо в кімнаті раптово стане темно, ви не зможете розгледіти як слід навіть своєї долоні. Отже, чи велика сила вашого зору? Тому слід облишити надію отримати знання (веду) за допомогою недосконалих чуттів. Обтяжені недоліками обумовленого життя, ми не спроможні нікому дати досконалого знання. Ми такі недосконалі! Тому ми сприймаємо Веди такими, якими вони є.

Ви можете називати Веди індуїзмом, але саме поняття «інду-їзм» — іноземного походження. Ми не індуси. Наше справжнє посвідчення — варнрама. Варнрама вказує на послідовників Вед, тих, хто визнає восьмичленний поділ людського суспільства на варни і рами. Є вісім суспільних розподілів: чотири соціальні класи і чотири статуси духовного життя, що й називають варнрамою. В Бгаґавад-ґті (4.13) сказано: «Такі розподіли суспільства існують скрізь, бо їх створив Сам Бог». Суспільство поділяється на брхма, кшатрій, ваій та удр. Брхмаи складають клас наймудріших людей, які знають, що таке Брахман. Подібним чином кшатрійі, адміністративна група — ще один клас інтеліґентних людей. Потім ідуть ваійі — клас комерсантів та фермерів. Такий природний розподіл трапляється всюди. Він є ведичним принципом і ми приймаємо його. Засади Вед слід сприймати як аксіомні істини, тому що вони позбавлені помилок. Наприклад, в Індії коров’ячий кізяк вважають чистим, хоча він і є послідом тварини. В одному місці Вед ви знайдете припис, який радить негайно омитись, якщо ви торкнулись екскрементів тварини, але в іншому місці сказано, що виділення корови є чистими і якщо ви помастите нечисте місце коров’ячим навозом — місце очиститься. Наш пересічний здоровий глузд може заперечити: «Та це ж протиріччя!» Справді, це суперечить пересічним поглядам, але не істині. Це насправді так. В Калькутті один видатний вчений і лікар дослідив коров’ячий гній і виявив, що той містить всі антисептичні властивості.

В Індії, якщо одна людина каже другій: «Ти мусиш робити так, а не інакше», — співрозмовник може заперечити: «Чому саме ти так вважаєш? Хіба твоє твердження є ведичним приписом і я маю коритися, повіривши тобі на слово?» Ведичні приписи не можна інтерпретувати. Зрештою, ретельно дослідивши ці приписи, ви переконаєтесь, що вони позбавлені хиб.

Веди — це не добірка людської мудрості. Ведичне знання приходить з духовного світу, від Господа Кши. Воно відоме також під назвою руті, знання, що його набувають шляхом слухання. Воно не є емпіричним знанням. руті — як та мати, від якої ми так багато довідуємось. Наприклад, якщо ви захочете дізнатися, хто ваш батько, хто зможе відповісти вам? Ваша мати. Якщо мати скаже: «Ось твій батько», — ви змушені будете погодитись із цим. За допомогою досліджень неможливо виявити, хто ж є вашим батьком. Так само, якщо ви захочете пізнати щось, що перебуває за межами вашого досвіду, вашого експериментального знання й діяльності чуттів, вам доведеться прийняти Веди. Це не справа пошуку. Досліди вже було пророблено. Це вже всталене. Ви мусите, наприклад, погодитись із твердженням вашої матері. Іншого шляху немає.

Веди вважають за матір, а Брахму називають дідом, або пращуром, бо це йому першому було повідомлене ведичне знання. На початку творення першою живою істотою був Брахм. Він отримав ведичне знання і передав його Нраді й іншим своїм синам та учням, а ті в свою чергу поширювали його серед своїх послідовників. Таким шляхом ведичне знання приходить через учнівську послідовність. У Бгаґавад-ґті (4.2) також підтверджується, що ведичне знання осягають саме так. Проробивши дослідницьку роботу, ви дійдете того ж висновку, але принаймні для того, щоб заощадити час, вам слід просто визнати це. Якщо ви схочете довідатись, хто є вашим батьком і якщо ви вважаєте свою матір авторитетом з цього питання, то все, що б вона вам не сказала, слід сприйняти на віру. Пересвідчення буває троякого роду: пратйакша, анумна і абда. Пратйакша, тобто безпосереднє пересвідчення, не дуже надійне, тому що наші чуття недосконалі. Ми щоденно бачимо сонце і воно видається нам маленьким диском, хоча насправді своїми розмірами воно набагато перевершує більшість планет. Чого ж варте таке бачення? Отже, щоб якомога більше довідатись про сонце, нам треба читати книжки. Таким чином, безпосередній досвід є недосконалим. Далі йде індуктивне пізнання, котре висуває гіпотези: «Можливо, це так...» Наприклад, теорія Дарвіна твердить: «Це може бути подібним до цього, а те до того», — але чи можна вважати чиїсь недосконалі здогади за науку? Але якщо ви отримали знання з авторитетного джерела — воно досконале. Якщо авторитетне джерело — радіостанція — друкує в газеті програму передач, ви не станете заперечувати її. Вам нема потреби перевіряти її, тому що ви отримали її з авторитетного джерела.

Ведичне знання називають абда-прама. Інша його назва — руті. руті означає, що знання треба просто сприймати на слух. Веди вказують, що для того, щоб осягнути трансцендентальне знання, нам слід почути його від тих, хто має його. Трансцендентальне знання — це знання, яке прийшло ззовні всесвіту. У всесвіті існує матеріальне знання, а за його межами — трансцендентальне. Ми не спроможні досягти меж навіть цього всесвіту, годі казати про те, щоб увійти в світ духовний. Таким чином, оволодіти цілковитим знанням неможливо.

Існує духовне небо, існує інша природа, яка перебуває поза проявленим та непроявленим. Але як же набути знань про небо, що його планети і мешканці на них вічні? Знання про все це — там, в духовному небі, але як ви дослідите його? Це неможливо. Отож нам і залишається вдатися по допомогу до Вед. Такий підхід дає змогу оволодіти ведичним знанням. У нашому русі свідомості Кши ми сприймаємо знання від найвищого авторитета, від Кши. Кшу визнають за найвищий авторитет представники всіх класів людей. Я веду мову насамперед про дві групи трансценденталістів. Трансценденталістів однієї групи називають імперсоналістами, мйвді. Взагалі вони відомі як веднтисти школи акарчрйі. Але існує й інший клас трансценденталістів, ваішави: Рмнуджчрйа, Мадгвчрйа, Вішусвм. І акара-сампрадйа і Ваішава-сампрадйа визнає Кшу за Верховного Бога-Особу. Вважають, що акарчрйа був імперсоналістом, котрий звіщав імперсоналізм, безособистісного Брахмана, але насправді він був прихованим персоналістом. У своїх коментарях до Бгаґавад-ґти він пише: «Нрйаа, Верховний Бог-Особа, перебуває поза межами космічного проявлення». Ще далі він знову запевняє: «Верховний Бог-Особа, Нрйаа, є Кша. Він прийшов як син Девак та Васудеви». Він згадує, зокрема, імена батька і матері Кши. Отже, всі трансценденталісти визнають Кшу за Верховного Бога-Особу. Це безсумнівно. Нашим джерелом знань про свідомість Кши є Бгаґавад-ґт, яку отримано безпосередньо від Кши. Ми видали Бгаґавад-ґту як вона є саме тому, що приймаємо Кшу, спираючись на Його слова, і ми не інтерпретуємо їх. Це ведичне знання. Ведичне знання чисте і тому ми приймаємо його. Ми приймаємо все, що каже Кша. Такою є свідомість Кши. Це заощаджує багато часу. Якщо ви приймете правильний авторитет, тобто отримаєте знання з авторитетного джерела — ви збережете багато часу. Наприклад, в матеріальному світі існують дві системи пізнання: індуктивна і дедуктивна. Дедуктивна логіка підказує: людина смертна. Ваш батько каже, що людина смертна, ваша сестра каже, що людина смертна, кожен скаже, що люди смертні. Немає потреби розвідуватись. Ви визнаєте, що людина смертна. Якщо ж вам забажається дослідити це питання, вам доведеться вивчити кожну людину і, зрештою, ви можете дійти гадки, що, можливо, все ж таки існує невмируща людина, просто ви її ще не побачили. Отже, такі ваші пошуки ніколи не закінчаться. На санскриті подібний шлях називають рохою — висхідним. Якщо ви хочете здобути знання самотужки, використовуючи свої недосконалі чуття, ви ніколи не дійдете правильного висновку. Це неможливо.

В Брахма-сагіті здибаємо таке місце: «Летіть літаком, що рухається зі швидкістю думки»... Наші матеріальні літаки можуть літати із швидкістю 3 000 кілометрів на годину, але якою є швидкість думки? Ви сидите собі вдома і раптом подумали про Індію, що за 10 000 кілометрів од вас — і ось ви вже там. Ваш розум перенісся туди, — настільки великою є швидкість розуму. Отже, сказано: «...Якщо ви будете з такою швидкістю мандрувати мільйони років, ви переконаєтесь, що духовне небо безмежне». Неможливо навіть наблизитись до нього. Тому ведичний припис вказує на необхідність наблизитись — вказує, вживаючи слово «обов’язково» — до істинного духовного вчителя, ґуру. Якою ж мусить бути кваліфікація духовного вчителя? Духовний вчитель — це той, хто належним чином вислухав ведичне послання з належного джерела, інакше він не є справжній духовний вчитель. Також він повинен на ділі непохитно втвердитись у Брахмані. Такими є дві якості духовного вчителя.

Рух свідомості Кши цілком узгоджений з ведичними принципами. В Бгаґавад-ґті Кша каже, що істинна мета вивчення Вед — віднайти Його. Брахма-сагіта стверджує також: «У Кши, Ґовінди — безліч форм, але всі вони є одним і тим же». Ці форми, тіла, не подібні до наших тіл, — Його тіло позбавлене вад. Моя форма має початок, але Його форма початку не має. Вона ананта. І Його форма — а в Нього безліч форм — не має кінця. Моє тіло сидить зараз тут, а не в моїй квартирі. Ваші тіла також тут, а не в ваших квартирах. Але Кша може одночасно перебувати скрізь. Він може перебувати на Ґолоці Вндвана й водночас Він скрізь, всюдисущий. Він первісний і найстарший, але коли б ви не глянули на зображення Кши, ви побачите п’ятнадцяти-двадцятирічного юнака — ніде ви не побачите зображень старого чоловіка. В Бгаґавад-ґті ви бачили зображення Кши-візничого. Натоді Йому було щонайменше сто років. Він мав правнуків, хоча виглядав геть як юнак. Кша, Бог, ніколи не старіє. Такою є Його вища сила. Якщо ви захочете віднайти Кшу, вивчаючи ведичну літературу, ви потрапите у безвихідь. Можливо, ви й досягнете успіху, але це дуже важко. Набагато легше довідатись про Нього від Його відданого. Відданий може відкрити Його вам: «Ось Він, візьміть Його». Віддані Кши можуть зробити це.

Спочатку існувала лише одна Веда, і не було потреби читати її. Люди були настільки розумними й наділеними такою гостротою пам’яті, що могли зрозуміти Веду, лише раз почувши її з вуст духовного вчителя. Вони одразу ж могли збагнути її зміст. Але 5 000 років тому Вйсадева записав Веди для людей цього віку, Калі-йуґи. Він знав, що життя людей зрештою дуже покоротшає, пам’ять стане слабкою, а розум кволим. Тому його думкою було: «Я навчатиму ведичному знанню, записавши його». Він розділив Веди на чотири частини: к, Сма, Атгарва і Йаджур. Потім він доручив опікуватися цими Ведами різним своїм учням. Після того він подбав про менш розумних людей: стр, удр і двіджа-бандгу. Він мав на увазі жінок, робітників і народжених в родинах вищих класів, але позбавлених відповідних якостей. Людину, що народилась в сім’ї брхмаи, але яка не має якостей брхмаи, називають двіджа-бандгу. Для таких людей Вйсадева уклав Махбграту, яку називають історією Індії, і вісімнадцять Пур. Пури, Махбграта, чотири Веди і Упанішади — все це ведична література. Упанішади є частиною Вед. Потім для вчених і філософів Вйсадева підсумував ведичне знання в творі під назвою Веднта-сӯтра. Цей твір є останнім словом Вед.

Хоча Вйсадева особисто, дотримуючись вказівок Нради, свого ґуру-махрджі, духовного вчителя, записав Веднта-сӯтру, він все ж таки не був задоволений. Про це існує ціла оповідь, яку приведено в рмад-Бгґаватам. Навіть уклавши Пури, Упанішади і Веднта-сӯтру, Ведавйса залишався невдоволеним. Тоді Нрада, його духовний учитель, порадив йому: «Роз’ясни Веднту». Веднта означає «кінцеве знання» і остаточним знанням є Кша. Кша каже, що метою вивчення всіх Вед є пізнати Його, Кшу. Веднта-кд веда-від ева чхам, — каже Кша, — «Я — укладач Веднти і Я — знавець Вед» (Б.-ґ. 15.15). Тому Кша являється кінцевою метою. Це пояснюється в усіх коментарях ваішав до філософії веднти. Ми, Ґауйа-ваішави, маємо власні коментарі до філософії веднти під назвою Ґовінда-бгшйа, що їх уклав Баладева Відйбгӯшана. Так само Рмнуджчрйа й Мадгвчрйа уклали свої коментарі. Варіант акарчрйі не єдиний, є чимало коментарів до Веднти, але через те, що ваішави не представили першими свої коментарі до Веднти, люди перебувають під помилковим враженням, що коментар акарчрйі є єдиним. Крім того, досконалий коментар до Веднти, рмад-Бгґаватам, написав сам Вйсадева. рмад-Бгґаватам, як і Веднта-сӯтра, починається словами джанмдй асйа йата. Це джанмадй асйа йата і з’ясовується повністю в рмад-Бгґаватам. Веднта-сӯтра лише натякає на те, що є Брахманом, Абсолютною Істиною: «Абсолютна Істина — це те, з чого все виникає». Це — підсумок, а в подробицях його пояснює рмад-Бгґаватам. Якщо все походить з Абсолютної Істини, то якою ж є Її природа? рмад-Бгґаватам пояснює це. Абсолютна Істина повинна мати свідомість. Вона є самосвітною (сва-р). Ми розвиваємо нашу свідомість і знання, отримуючи його від інших, але про Господа сказано, що він — самосяйний. Кінцевим підсумком ведичного знання є Веднта-сӯтра, а Веднта-сӯтру сам автор пояснює в рмад-Бгґаватам. Отже, ми пропонуємо всім, хто прагне ведичного знання, спробувати осягнути його, звернувшись до пояснень рмад-Бгґаватам та Бгаґавад-ґти.