РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Брахма мовив: «Любий Господи, Ти є Верховний Бог-Особа,єдиний, хто гідний на поклоніння. Щоб задовольнити Тебе, я схиляюсь перед Тобою в глибокій шані і підношу до Тебе молитву. Твоє Тіло — кольору повних водою хмар. Твої жовті строї випромінюють мінке сріблясте світло, утворюючи іскристу ауру.
 

Я у великій шанобі знов і знов складаю поклони синові Нанди Махараджі, що стоїть переді мною з мушлею, в сережках, з павичевим пером у волоссі. Його обличчя невимовно прекрасне, на голові в Нього шолом, прикрашений ґірляндою з лісових квітів, а в руці Він тримає жменьку їжі. Йому додають краси палиця, ріжок з буйволячого рогу і флейта. Ось він стоїть переді мною, і Його лотосові стопи такі маленькі.
 

Любий Господи, хай люди кажуть, що я владика ведичного знання і творець усесвіту, але я сам переконався, що хоча Ти стоїш переді мною як дитя, збагнути Твоєї особистости я нездатний. Ти бавишся зі Своїми друзями, коровами й телятами, і це насуває думку, що Ти навіть не маєш достатньої освіти. Ти видаєшся сільським хлопчиком, який, затиснувши в жмені страву, пішов шукати Свої телята. Проте різниця між Твоїм і моїм тілом така велика, що мені навіть годі й думати збагнути силу, що захована в Твоєму тілі. Я вже сказав у «Брахма-самхіті»: тіло Твоє — нематеріальне».
 

В «Брахма-самхіті» сказано, що тіло Господа вседуховне. Між тілом Господа і Його «Я» різниці немає. Кожна частина Його тіла може виконувати функції всіх інших: Господь може бачити руками, чути очима, приймати офіру ногами і творити ротом.
 

Брахма казав далі: «Ти з’явився наче маленький пастушок для добра всіх відданих, а я, вкравши Твої корови, хлопчиків і телята, вчинив образу Твоїм лотосовим стопам, проте я розумію, що Твоя ласка — зі мною. Така вже Твоя трансцендентна якість: Ти дуже милостивий до Своїх відданих. Але незважаючи на Твою приязнь до мене я нездатний осягнути сили, що виявлена в діях Твого тіла. Якщо мені, Господу Брахмі, верховній особистості цього всесвіту, не збагнути дитячого тіла Верховного Бога-Особи, то що казати за інших? І якщо я не здатний збагнути духовної сили Твого дитячого тіла, як мені зрозуміти Твої трансцендентні розваги? Отже, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», той, хто хоч щось збагнув про трансцендентні розваги, з’яву й зникнення Господа, зможе увійти в Боже царство, одразу як покине матеріальне тіло. Це також підпирають Веди: розірвати кайдани народження й смерти можна, якщо просто осягнути Верховного Бога-Особу. Тому я раджу людям не намагатись зрозуміти Тебе через власні розумування.
 

Найкращий метод збагнути Тебе — облишити шлях розумувань і старатися смиренно слухати про Тебе від Тебе Самого — Ти кажеш про Себе Сам у «Бгаґавад-ґіті» й інших численних ведичних писаннях, — або від свідомого себе відданого, котрий знайшов притулок Твоїх лотосових стіп. Слід просто слухати від відданого, а мудрувати облишити. Немає навіть потреби змінювати своє становище в світі, треба лише слухати Твоє послання. Хоча матеріальними чуттями Тебе не збагнути, людина, яка просто слухає про Тебе, поступово долає невігластво й незнання, причиною яким хибні погляди. Ти відкриваєш Себе відданому лише Своєю ласкою. Іншими засобами Тебе не звоювати. Той, хто шукає Тебе через умоглядне знання, в якому нема й сліду відданого служіння, просто марнує свій час. Віддане служіння таке важливе, що навіть незначні зусилля в ньому підносять людину на найвищий щабель досконалости. Тому не слід нехтувати цей метод, сприятливий всіма сторонами, заступаючи його розумуваннями. Розумуючи, можна здобути якусь дрібку знань про Твоє космічне проявлення, але Тебе, джерело усього, в такий спосіб не зрозуміти. Зусилля людини, що її цікавить лише спекулятивне знання, — просто марна праця, як праця того, хто прагне добути щось, шеретуючи полову. Якщо молотити необлущений рис, вийде скількись рису, але молотити полову, що вже з-під молотильного колеса — марна праця.
 

Любий Господи, в історії людства багато разів траплялось, що той, хто, не дійшовши трансцендентного рівня, заглиблювався у віддане служіння Тобі тілом, розумом і словами, сягав найвищої досконалости і входив до Твоєї обителі. Без відданого служіння усвідомити Тебе неможливо, все одно, який обрано шлях — філософських роздумів чи містичної медитації. Тому слід вдатися до відданого служіння навіть посеред мирської діяльности і завжди триматися Тебе, слухаючи про Твої трансцендентні діяння й славу. Той, хто просто постійно слухає про Тебе й оспівує Твою славу, може досягти найвищої досконалости й увійти до Твого царства. Тож якщо людина не втрачає зв’язку з Тобою, слухаючи й оспівуючи Твою славу і пропонуючи плоди своєї праці Тобі на вдоволення, вона легко й безтурботно досягне Твоєї верховної обителі. Збагнути Тебе можуть ті, хто вичистив з серця усю скверну. А серце очищується, якщо оспівувати Твою Господню Милість й слухати про Твою славу».
 

Господь є всепроникаючий. Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті» каже: «Я підтримую все суще, але Я — поза всім». Господь проникає в усе, і тому немає нічого такого, що було б поза Його знанням. Живій істоті з її обмеженим знанням ніколи не осягнути всепроникаючої природи Верховного Бога-Особи. Отже, ті, чий розум зосереджений на лотосових стопах Господа і тому сталий, здатні деякою мірою зрозуміти Господа. Розум завжди блукає від одного об’єкта чуттєвого задоволу до іншого. Панувати над своїм розумом та зосереджуватися на лотосових стопах Господа може лише той, чиї чуття завжди залучені до служіння Господеві. Зосередження розуму на лотосових стопах Господа називають самадгі. Не досягши стадії самадгі (трансу), природи Верховного Бога-Особи збагнути неможливо. Може, деякі філософи та вчені й вивчать природу космосу атом по атому. Сягнувши значного розвитку, вони, можливо, здатні будуть злічити всі атоми, які складають космічний простір, або усі планети й зірки в небі, ба й навіть осяйні корпускулярні частки Сонця чи інших зірок і небесних світил. Однак якостей Верховного Бога-Особи обчислити неможливо.
 

Як пояснено на початку «Веданта-сутри», Верховна Особа є джерело всіх якостей. Його часто називають нірґуа. Нірґуа означає «той, чиї якості незбагненні». Ґуа — то якість, а нір — незбагненний. Проте імперсоналісти тлумачать це слово як «той, що не має якостей». Вони нездатні осягнути якостей Господа у трансцендентній реалізації і тому доходять висновку, що Верховний Господь ніяких якостей не має. Але насправді Він — відначальне джерело всіх якостей і безперервно випромінює їх. Як тоді обмеженій людині визначити якості Господа? Можна обчислити якості Господа певної миті, але вже наступної миті тих якостей буде більше. Отже, збагнути трансцендентних якостей Господа неможливо, і тому Він зветься нірґуа. Якостей Його збагнути не можна.
 

Дарма намагатися збагнути якості Господа, вдаючись до умоглядних розумувань. Немає потреби через фізичні вправи йти до досконалости містичної йоґи або заглиблюватись у розумування. Слід зрозуміти одне, що нещастя і щастя цього тіла вже визначені заздалегідь; дарма намагатися уникнути страждань тілесного існування або досягти щастя через різні фізичні вправи. Найліпший спосіб — віддатися Верховному Богові-Особі тілом, розумом і словами і повсякчас служити Йому. Такі трансцендентні труди обов’язково дадуть свої плоди. Всі інші спроби зрозуміти Абсолютну Істину марні. Отже, розумний не намагається зрозуміти Верховну Особу, Абсолютну Істину, умоглядно або використовуючи містичні сили. Він заглиблюється у віддане служіння, цілковито поклавшись на Верховного Бога-Особу. Він знає: хоч би що трапилося з тілом, то є наслідком його минулої діяльности, яку він виконував, ждучи плодів. Якщо людина живе таким простим життям у відданім служінні, вона природно успадковує трансцендентну обитель Господа. Кожна жива істота насправді є невід’ємна частка Верховного Господа, Господнє дитя. Кожен має природне право на Господню спадщину — розділити з Господом Його трансцендентні розваги, але через зв’язаність з матерією зумовлені істоти ту можливість втрачають. Прийнявши простий метод відданого служіння, людина сама по собі робиться здатною звільнитися від матеріального занечищення й піднестися до трансцендентного рівня спілкування з Верховним Господом.
 

Господь Брахма явив себе перед Господом Крішною як найсамовпевненіше живе створіння: він хотів перевірити, який могутній Крішна. Він вкрав товаришів і телят Господа, щоб подивитися, як Господь поверне їх. Кінець тої витівки був такий: Господь Брахма мусив визнати, що його спроба була величезне зухвальство, бо він намагався показати свої сили перед особою, що є саме джерело енерґії. Стямившись, Господь Брахма побачив, що хоча, як на погляд живих істот цього матеріального світу, він і був наймогутніший, його могутність ніщо, як порівняти її до сили й енерґії Верховного Бога-Особи. Винайшовши такі дива, як, приміром, атомна зброя, вчені матеріального світу випробовують її на містах або невеликих населених пунктах на нашій планеті, і там ця диво-зброя робить «велике спустошення». Але чого варті атомні випробовування на Сонці? Там їх не буде помітно. Так само те, що Брахма викрав товаришів і телят Шрі Крішни, є дивовижний вияв містичної сили, та коли Шрі Крішна явив Свою безмежну силу в стількох телятах і хлопчиках й підтримував їхнє існування без найменших зусиль, Брахма зрозумів, яка незначна його власна, Брахмина, сила.
 

Брахма звернувся до Господа Крішни як до Ач’юти, бо Господь не забуває й невеликої послуги, яку робить Йому відданий. Він такий ласкавий і ніжний до Своїх відданих, що навіть невелике служіння приймає як щось значне. Брахма певно виконував велике служіння Господеві. Як верховна особа, що дбає за окремий всесвіт, він, безсумнівно, є вірний слуга Крішни. Отже, він міг сподіватись Господньої ласки. Він прохав Господа вважати його за підлеглого Йому слугу і дарувати йому незначну помилку й нахабство. Він визнав, що пишався своєю могутністю на посту Господа Брахми. То було природно для нього, втілення якости страсти в матеріальному світі, і тому він припустився помилки, але нині прохав Господа Крішну мати співчуття до Свого вірного й пробачити йому той прогріх.
 

Нарешті Господь Брахма усвідомив своє справжнє становище. Він дійсно верховний вчитель цього всесвіту, він дбає за діяльність матеріальної природи, що її складають сукупність матеріальних елементів, оманне его, небо, повітря, вогонь, вода й земля. І хоча всесвіт дуже великий, його можна обчислити, як ми обчисляємо власне тіло в сім ліктів. Тіло людини завдовжки звичайно становить взяту сім разів відстань від ліктя до зап’ястя. Окремий усесвіт — то величезне тіло, але його розмір становить сім разів по «ліктю» Господа Брахми. За межами всесвіту є безліч інших всесвітів, де панують інші Брахми. Як незліченні крихітні атомічні частки проходять крізь дірочки в ширмі на вікні, так мільйони й мільярди всесвітів у зачатковій формі виходять з пор на тілі Маха-Вішну, а той Маха-Вішну є лише часткове поширення повного поширення Крішни. То чого вартий Господь Брахма, хоча він і верховна особа цього всесвіту, проти Господа Крішни?
 

Тому Господь Брахма порівнює себе до малої дитини у лоні матері. Якщо дитина в утробі, граючись ручками й ніжками, торкнеться тіла матері, чи буде то для матері образою? Звісно, ні. Так само Господь Брахма — видатна особистість, але і Брахма, й усе суще міститься в лоні Верховного Бога-Особи. Енерґія Господа проникає в усе, в творінні немає такого місця, де б вона не діяла. Все існує в Господній енерґії, тож Брахма цього всесвіту й Брахми багатьох мільйонів і мільярдів інших всесвітів існують в енерґії Господа. Отже, Господа вважають за матір, а все, що існує в материнськім лоні, — за дитя, а любляча мати ніколи не ображається на дитину, навіть якщо та, сукаючи ніжками, вдарить її.
 

Далі Господь Брахма сказав, що він народився з лотоса, що виростає з пупа Нараяни по знищенню трьох світів, чи трьох планетних систем, відомих як Бгурлока, Бгуварлока та Сварлока. Всесвіт поділяється на три частини: Сварґа, Март’я й Патала. Під час руйнування ці три планетні системи поглинає вода. В той час Нараяна, повна частка Крішни, кладеться на води, і з Його пупа починає рости лотос, той лотос розкривається, і в квітці народжується Брахма. Природно дійти висновку, що мати Брахми — Нараяна. Господь є пристановище всіх живих істот, куди вони йдуть після знищення всесвіту, і тому зветься Нараяною. Слово нра означає «загальна сукупність усіх живих істот», айана — «пристановище». Форма Ґарбгодакашаї Вішну зветься Нараяна, тому що Він спочиває на водах, а крім того Він є пристановище всіх живих створінь. Також (це сказано в «Бгаґавад-ґіті») Нараяна перебуває в серці кожного. В цьому розумінні Він теж Нараяна, бо айана, крім «пристановище», означає ще «джерело знання». В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що жива істота має пам’ять тільки завдяки присутності Наддуші в серці. Перейшовши до нового тіла, живе створіння забуває все за минуле життя, але Нараяна, Наддуша, що міститься в серці, змушує його діяти згідно з колишніми бажаннями істоти. Господь Брахма сказав це на підтвердження того, що Крішна — відначальний Нараяна, Він джерело Нараяни, і що Нараяна — то не прояв майі, зовнішньої енерґії, а вияв енерґії духовної. Зовнішня енерґія, майа, починає діяти вже по створенні космоса, а первісна духовна енерґія Нараяни діє ще до творення. Отже, поширення Нараяни з Крішни в Каранодакашаї Вішну, з Каранодакашаї Вішну в Ґарбгодакашаї Вішну, з Ґарбгодакашаї Вішну в Кшіродакашаї Вішну і з Кшіродакашаї Вішну до серця кожного є проявлення Його духовної енерґії. Їх не покладено владі матеріальної енерґії, отже, вони не минущі. Все, що утворене матеріальною енерґією, тлінне, але те, що утворене духовною енерґією, вічне.
 

Господь Брахма потвердив, що Крішна — відначальний Нараяна. Він сказав, що гігантське тіло всесвіту й далі спочиває на водах Ґарбгодаки. Він казав так: «Гігантське тіло всесвіту — інше проявлення Твоєї енерґії. Оскільки тіло Всесвітньої форми спочиває на водах, ця форма є також Нараяна, а ми всі перебуваємо в лоні тої форми Нараяни. Я бачу Твої різноманітні форми Нараяни скрізь: я бачу Тебе на воді, відчуваю в серці, а нині бачу перед собою. Ти — відначальний Нараяна.
 

Любий Господи, це Твоє втілення доводить, що Ти є верховний повелитель майі. Ти перебуваєш в космічному проявленні і водночас усе творіння перебуває в Тобі. Цю істину Ти вже довів, явивши в Своєму роті матері Яшоді всесвітнє творіння. Своєю незбагненною енерґією йоґамайею Ти робиш це без будь-якої допомоги ззовні.
 

Любий Господи Крішно, все видиме нині космічне проявлення міститься в Твоєму тілі. Однак я бачу Тебе ззовні, і Ти також бачиш мене ззовні. Хіба таке можливе без впливу Твоєї незбагненної енерґії?»
 

Тим Господь Брахма наголошує, що, не визнавши існування незбагненної енерґії Верховного Бога-Особи, сутности явищ не пояснити. Він вів далі: «Любий Господи, облишмо все інше й подивімось на те, що відбулося сьогодні — те, що я бачив. Хіба те все сталося не через Твої незбагненні енерґії? Спочатку я бачив тільки Тебе, пізніше Ти поширився у Своїх друзів, телята й усе, що існує у Вріндавані. По тому я бачив Тебе і всіх хлопчиків як чотирируких Вішну, що Їм поклонялися всі елементи й усі півбоги, і я також. Тоді вони всі знову перетворилися на пастушків, і Ти лишився Сам, як раніше. Хіба то не свідчить, що Ти Верховний Господь Нараяна, джерело усього, і що з Тебе все еманує і знову входить у Тебе, а Ти лишаєшся таким, яким був?
 

Ті, хто не знають про Твою незбагненну енерґію, нездатні зрозуміти, що Ти Сам поширюєш Себе в творця Брахму, того, хто підтримує — Вішну, і в того, хто знищує — Шіву. Не знаючи сутности явищ, люди гадають, що я, Брахма, — творець, Вішну підтримує, а Господь Шіва — той, хто знищує. Але насправді Ти, єдиний, є все: творець, підтримувач, руйнівник. Так само Ти поширюєш Себе в різні втілення: серед півбогів Ти втілюєшся як Ваманадева, серед великих мудреців — як Парашурама, між людей Ти приходиш Сам як Господь Крішна або Господь Рама, між тварин — як втілення вепра, поміж водяних істот — як втілення риби. Проте Ти не «з’являєшся», Ти вічний. То Твоя незбагненна енерґія робить можливим Твої з’яву й зникнення. Ти приходиш тільки щоб захистити Своїх відданих і знищити демонів. О Господи, о всепроникаючий Верховний Боже-Особо, о Наддуше й володарю усіх містичних сил! Нікому не збагнути Твоїх трансцендентних розваг, що їх явлено в цих трьох світах. Нікому не осягнути, як Ти поширюєш Свою йоґамайу і Свої втілення і як Ти дієш Своєю трансцендентною енерґією. Любий Господи, все космічне проявлення — наче летучий сон, а його минуще існування просто бентежить розум. Внаслідок цього наше існування сповнене страху. Жити в матеріальному світі — то просто страждати й потерпати від різних нещасть. Проте це тимчасове існування матеріального світу здається приємним і любим через те, що воно вийшло з Твого тіла, яке є вічне, повне блаженства й знання.
 

Мій висновок такий: Ти — Верховна Душа, Абсолютна Істина, верховна первинна особа. І хоча Ти Своїми незбагненними трансцендентними енерґіями поширив Себе у стільки форм Вішну, чи то живих істот та енерґій, Ти є один і рівного Тобі немає, Ти — верховна Наддуша. Незліченні живі істоти — просто наче іскри первісного вогню. Твоя Господня Милосте, уявлення, ніби Наддуша є безособистісна, хибне, бо я бачу, що Ти первинна особа. Люди з мізерним знанням можуть гадати, що через те, що Ти син Махараджі Нанди й народився як людина, Ти не є первинний. Але вони помиляються. Ти дійсно первинна особа — такий мій висновок. Ти син Нанди, але незважаючи на це Ти є відначальна особа, і щодо того сумніву немає. Ти — Абсолютна Істина, Ти не від матеріальної темряви. Ти джерело й первісного брахмаджйоті, і матеріальних світил. Твоє трансцендентне сяйво та брахмаджйоті — одне й те саме. Як змальовано в «Брахма-самхіті», брахмаджйоті — то сяйво Твого власного тіла. Є багато втілень Вішну і втілень Твоїх різноманітних якостей, але всі ті втілення не одного з Тобою рівня. Ти — первісний світоч. Інші втілення можуть мати ту саму силу світіння, проте первісний світоч — початок усього світла. І тому що Ти не є жодне зі створінь матеріального світу, Ти існуватимеш і далі, по загладі цього світу.
 

Ти є первинна особа, і тому в «Ґопала-тапані» (ведичній Упанішаді) і знов у «Брахма-самхіті» Тебе змальовано як ґовіндам ді-пурушам. Ґовінда — відначальна особа, причина всіх причин. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що Ти джерело сяйва Брахмана. Не слід гадати, що Твоє тіло має щось спільне з матеріальними тілами. Тіло Твоє — акшара, незруйнівне. Матеріальне тіло завжди борсається серед троїстих нещасть, а Твоє тіло — сач-чід-нанда-віґраха: повне блаженства, знання й вічне. Ти також ніраджана, бо Твоїх розваг як маленького сина матері Яшоди або Володаря ґопі матеріальні якості ніколи не занечищують. І хоча Ти поширюєшся у стількох пастушків, телят і корів, Твоя трансцендентна енерґія нітрохи не поменшується. Ти завжди повний. Ведична література твердить, що навіть якщо від повного — Верховної Абсолютної Істини — відняти повне, Вона все одно лишатиметься повною Верховною Абсолютною Істиною. І хоча є видимі численні проявлення з повного, те повне єдине й іншого немає. Всі розваги Твої духовні, і тому їх не можуть осквернити ґуни матеріальної природи. Коли Ти ставиш Себе у залежність від Своїх батька і матері, Нанди та Яшоди, це не обмежує Твоїх енерґій. Так Ти виявляєш Твоє любовне ставлення до відданих. Немає другої сутности, яка б змагалася з Тобою. Людина з недовершеним знанням гадає, що Твої розваги і з’ява — просто матеріальні явища. Але «Ґопала-тапані» стверджує: Ти трансцендентний і до незнання, і до знання. Ти — первісний амріта (нектар безсмертя), незруйнівний. Як кажуть Веди, амта вата брахма. Брахман вічний, Він є верховне джерело всього, що не має народження або смерти.
 

В Упанішадах сказано, що Верховний Брахман сяє, наче сонце, і що Він є джерело всього. Тому кожен, хто усвідомлює відначальну особу, звільнюється від матеріального зумовленого життя. Будь-хто, кого просто вабить до Тебе віддане служіння, здатний пізнати Твоє справжнє становище, Твоє народження, з’яву, зникнення і дії. Як стверджує «Бгаґавад-ґіта», людина, зрозумівши Твоє природне становище, з’яву і зникнення, по тому, як покине теперішнє тіло, одразу підноситься у духовне царство. Отже, розумний, щоб перетнути океан матеріального незнання, приймає захисток Твоїх лотосових стіп і без труду переноситься до духовного світу.

Існує багато так званих «медитуючих», які не знають, що Ти Верховна Душа. «Бгаґавад-ґіта» вияснює, що Ти — Наддуша, що присутня в кожному серці. Отже, потреби медитувати на будь-що поза Тобою немає. Хто завжди заглиблений в медитацію на Твою первинну форму Крішни, легко долає океан матеріального невігластва. Але ті, хто не знає, що Ти є Верховна Душа, попри свою так звану медитацію лишаються в матеріальному світі. Якщо ж людина, спілкуючись з Твоїми відданими, пізнає, що Господь Крішна — то відначальна Наддуша, вона зможе подолати океан матеріального невігластва. Приміром, людина може усвідомити, що помилялася, приймаючи мотузку за змію. Зрозумівши, що мотузка — не змія, людина звільнюється від страху. Отож, якщо збагнути Тебе через Твої власні повчання, як викладає «Бгаґавад-ґіта», або через Твоїх чистих відданих, як навчає «Шрімад-Бгаґаватам» й уся ведична література — якщо збагнути, що Ти є остаточна мета усвідомлення, то нема чого боятися цього матеріального існування.

Так звані «звільнення» й «рабство» нічого не важать для людини, яка вже цілковито присвятила себе відданому служінню — так не лякається мотузки той, хто знає, що мотузка не змія. Відданий знає, що матеріальний світ належить Тобі, і тому використовує все на трансцендентне віддане служіння Тобі. Для нього не існує рабства. Для істоти на Сонці немає й мови за захід і схід сонця, за день чи ніч. Також сказано, що Ти, Крішна, наче сонце, а майа — наче темрява. Коли світить сонце, за темряву мови немає; так і для тих, хто завжди з Тобою, не постає питання про звільнення і рабство. Вони вже звільнені. З іншого боку ті, хто хибно вважає себе за звільнених, але не приймає захисту Твоїх лотосових стіп, падають, бо їхній інтелект нечистий.
 

Той, хто вважає, що Наддуша — це щось відмінне від Твоєї особистости й тому шукає Наддушу деінде, в лісі або в печерах Гімалаїв, просто вартий жалю.

Ти вчиш у «Бгаґавад-ґіті», що слід облишити усі інші методи самоусвідомлення й просто віддатися Тобі, бо це довершеність. Ти верховний у всьому, і тому ті, хто шукає за сяйвом Брахмана, також шукають за Тобою. І ті, хто шукає усвідомлення Наддуші, теж шукають за Тобою. Ти ствердив у «Бгаґавад-ґіті», що Ти Сам, у Своєму частковому вияві Наддуші, ввійшов у це матеріальне космічне проявлення. Ти — в кожнім серці, і шукати Наддушу десь іще потреби немає. Якщо ж хтось робить це, він просто загруз у невігластві. Той, хто трансцендентний щодо такого погляду, усвідомлює Твою необмеженість, що і всередині, і зовні. Ти присутній скрізь. Замість шукати Наддушу деінде відданий зосереджує свій розум на Тобі всередині себе. Шукати Тебе здатний тільки той, хто дійсно позбувся матеріалістичного світогляду. Той, хто подосі не знає Тебе, подібний до невігласа, що бере мотузку за змію. Насправді є тільки мотузка, змія ж існує лише в розумі. Майа так само існує лише в розумі. Майа — це просто невігластво щодо Твоєї особистости. Стан, коли людина забуває про Твою особистість, є зумовленим станом майі. Але той, хто зосереджений на Тобі як всередині, так і зовні, в ілюзії не перебуває.
 

Славу Твою дається зрозуміти тому, хто виконує бодай незначне віддане служіння. Навіть той, хто прагне усвідомити Брахмана або Параматму, не здатний збагнути різноманітних рис Твоєї особистости, аж доки ступить на шлях відданости. Можна бути духовним вчителем багатьох імперсоналістів або піти відлюдником до лісу чи оселитися в гірській печері й медитувати впродовж багатьох років, але без милости, яку дає віддане служіння, здійснюване хоча б невеликою мірою, Твоєї слави не зрозуміти. Якщо людину не заторкнула чудесна дія відданого служіння, усвідомити Брахман чи Параматму неможливо навіть після багатьох років пошуку.
 

Любий Господи, благаю, даруй мені щастя, щоб за цього чи іншого життя, хоч би де я народився, мене можна було вважати за одного з Твоїх відданих. Хоч би де я був, молю про можливість віддано служити Тобі. Мене не турбує навіть, яку форму життя я одержу в майбутньому, адже я бачу, що віддані, навіть у тілі корів, телят і пастушків, мають щастя завжди виконувати трансцендентне віддане служіння Тобі й спілкуватися з Тобою. Я прагну бути одним з них замість посідати піднесене становище, як оце маю нині, бо нині я в непроглядному невігластві. Ґопі й коровам Вріндавани надзвичайно пощастило, що вони мають змогу годувати Тебе молоком зі своїх сосців. Ті, хто виконує великі жертвопринесення й пропонує багато дорогих козлів у жертву, не можуть досягти тої досконалости — зрозуміти Тебе, однак прості селянки й корови задовольняють Тебе своїм молоком. Ти з задоволенням п’єш їхнє молоко — а ті, хто виконує жертвопринесення, задовольнити Тебе не на силі. Я просто-таки вражений щастям Махараджі Нанди, матері Яшоди, пастухів і ґопі, бо Ти, Верховний Бог-Особа, Абсолютна Істина, перебуваєш тут як безпосередній об’єкт їхньої любови. Любий Господи, поправді ніхто не здатний оцінити щастя жителів Вріндавани. Ми всі є півбоги, панівні божества різних чуттів, і пишаємось своїми винятковими можливостями насолоджуватись, але наше становище ніщо проти становища щасливих жителів Вріндавани, що правдиво тішаться з Твоєї присутности й через свою діяльність мають змогу спілкуватися з Тобою. Хоч скільки ми пишайся тим, що ми повелителі чуттів, жителі Вріндавани є трансцендентні й нам непідвладні. Вони насолоджують чуття служінням Тобі. Отже, я вважатиму себе за щасливця, якщо в якомусь з майбутніх життів одержу нагоду народитися на землі Вріндавани.
 

“My dear Lord, I am therefore not interested in either material opulences or liberation. I am most humbly praying at Your lotus feet for You to please give me any sort of birth within this Vṛndāvana forest so that I may be able to be favored by the dust of the feet of some of the devotees of Vṛndāvana. If I am given the chance to grow as a humble blade of grass in this land, that would be a glorious birth for me. But if I am not so fortunate to take birth within the forest of Vṛndāvana, I beg to be allowed to take birth outside the immediate area of Vṛndāvana so that when the devotees go out they will walk over me. Even that would be a great fortune for me. I am just aspiring for a birth in which I will be smeared by the dust of the devotees’ feet, because I can see that everyone here is simply full of Kṛṣṇa consciousness. No one here knows anything but the lotus feet of Kṛṣṇa, or Mukunda, for which the Vedas themselves are searching.”

Як вказує «Бгаґавад-ґіта», мета ведичного знання — знайти Крішну. В «Брахма-самхіті» сказано, що знайти Крішну, Верховного Бога-Особу, через вивчення ведичної літератури дуже важко, проте Його легко досягти милістю чистого відданого. Чистим відданим Вріндавани дуже поталанило, тим що вони постійно бачать Мукунду (Господа Крішну). Слово мукунда можна зрозуміти в два способи. Мук означає звільнення. Господь Крішна дарує звільнення і, отже, трансцендентне блаженство. Це слово також вказує на Його усміхнене обличчя, що є наче квітка кунда. Мукга також означає «обличчя». Квітка кунда дуже красива, і здається, ніби вона усміхається — таке порівняння наводять Веди.
 

Різниця між чистими відданими Вріндавани та іншими відданими в тому, що жителі Вріндавани не мають іншого бажання, крім бажання спілкуватися з Крішною. Крішна дуже ласкавий до Своїх відданих і тому задовольняє їхнє бажання; віддані повсякчас прагнуть товариства Крішни — і Господь завжди радо дає його. Віддані Вріндавани також відчувають до Крішни щиру природну любов. Вони не дотримуються реґулівних засад, бо в них немає самої потреби суворо дотримуватися їх: вони вже природно розвинули трансцендентну любов до Крішни. Реґулівні засади існують для тих, хто не досяг рівня трансцендентної любови. Брахма — також відданий Господа, але він має дотримуватися впорядкувальних правил. Він молить Крішну дати йому нагоду народитися у Вріндавані, щоб мати змогу піднестися на рівень щирої любови.
 

Господь Брахма вів далі: «Мій Господи, іноді мене спантеличує питання: чим Твоя Господня Милість може віддячити жителям Вріндавани за їхнє віддане служіння? Хоча я знаю, що Ти найвище джерело усіх благословень, я таки спантеличений, не знаючи, чим Ти можеш відповісти на служіння, яке одержуєш від жителів Вріндавани. Я весь час думаю за те, який Ти ласкавий, який великодушний, що навіть Путана, яка прийшла обманом убити Тебе, прибравши подоби ніжної матері, отримала звільнення й становище справжньої матері. Інші демони, що належать до тої ж родини — Аґгасура й Бакасура — також удостоїлися ласки звільнення. Це спантеличує мене. Жителі Вріндавани віддали Тобі все — своє тіло, свій розум, свою любов, свої багатства, все для Тебе. Тож як Ти сплатиш цей борг? Ти вже віддав Себе Путані! Мені здається, що Ти завжди лишатимешся боржником жителів Вріндавани, нездатний віддячитися за їхнє любовне служіння.

Мій Господи, я розумію, що надзвичайне служіння жителів Вріндавани — наслідок того, що вони беззастережно віддали всі свої природні нахили на служіння Тобі. Сказано, що прив’язаність до матеріальних об’єктів та дому є наслідок ілюзії, що зумовлює живу істоту в матеріальному світі. Але це правда лише у випадку з тими, хто не усвідомлює Крішни. Що ж до жителів Вріндавани, перешкод, як, наприклад, прив’язаність до родинного вогнища, для них не існує. Їхня прив’язаність звернена до Тебе, і тому їхні доми перетворились на храми, бо Ти завжди там, а вони самі забули все задля Тебе. Ніяких перешкод немає. Для свідомої Крішни людини немає таких перешкод, як родинне вогнище, немає для неї й омани.

Я також розумію, що Твоя з’ява у подобі маленького пастушка, сина пастуха, не має в собі нічого матеріального. Ти у великім боргу перед ними за їхню ніжність і любов до Тебе і тому прийшов, щоб Своєю трансцендентною присутністю надихнути їх на ще більше любовне служіння. У Вріндавані не існує різниці між матеріальним і духовним, бо все присвячене любовному служінню Тобі. Любий Господи, призначення Твоїх розваг у Вріндавані — просто дати натхнення Твоїм відданим. Той, хто бере Твої розваги у Вріндавані за матеріальні, припускається величезної помилки.
 

Любий Господи Крішно, тих, хто зневажає Тебе, проголошуючи, що тіло Твоє матеріальне, наче в звичайної людини, в «Бгаґавад-ґіті» названо демонами й невігласами. Ти завжди трансцендентний. Невіддані перебувають в омані, бо вважають Тебе за матеріальне створіння. Насправді ж Ти прибрав тіло як у звичайнісінького пастушка просто щоб більше поглибити відданість і трансцендентне блаженство Своїх відданих.
 

Любий Господи, мені нема чого сказати про тих, хто проголошує, що вже усвідомив Бога чи завдяки усвідомленню сам зробився Богом. Що до мене, я відверто погоджуюся, що не можу збагнути Тебе ані своїм тілом, ні розумом, ні мовою. Що я можу сказати про Тебе, як мені усвідомити Тебе своїми чуттями? Навіть мій розум, що панує над чуттями, нездатний досконало думати про Тебе. Твоїх якостей, діянь і Твого тіла не збагнути жодній людині в матеріальному світі. Лише Твоєю милістю можна до певної міри зрозуміти, хто Ти є. Любий Господи, Ти Верховний Господь усього творіння, хоча подеколи я починаю хибно вважати, що пан усесвіту — то я. Я, може, і володар цього всесвіту, але є незліченні всесвіти і незчисленні Брахми, що головують над тими всесвітами. Насправді ж владця над усіма нами Ти. Ти, Наддуша в серці кожного, знаєш все. Тому ласкаво прийми мене як слугу, що віддав себе Тобі. Сподіваюсь, Ти простиш мені, що я потурбував Тебе під час Твоїх розваг з друзями й телятами. Тож якщо Твоя ласка, я негайно піду геть, щоб не заважати Тобі тішитись у гурті Своїх друзів і телят.
 

Любий Господи Крішно, саме ім’я Твоє підказує, що Ти всепривабливий. Уся привабливість Сонця й Місяця — завдяки Тобі. Наче сонце, Ти прикрашаєш саме існування династії Яду. Принадливістю Місяця Ти посилюєш енерґію землі, півбогів, брахман, корів та океану. Дякуючи Твоїй звабі знищено таких демонів, як Камса. Мій виважений висновок такий: в цьому творінні є тільки одне Божество на поклоніння — Ти. Я складатиму Тобі смиренні поклони аж поки настане заглада матеріального світу. Доки в матеріальному світі сяє Сонце, я віддаватиму Тобі свої смиренні поклони».
 

Віддавши смиренні шанобливі поклони Верховному Богові-Особі, Брахма, повелитель цього всесвіту, тричі обійшов навколо Нього й зібрався вертатись до своєї обителі Брахмалоки. Верховний Бог-Особа жестом дозволив йому вирушати.

Тільки-но Брахма відбув, Господь Крішна враз перемінився й став точно як у той день, коли корови й пастушки зникли.

Крішна залишив Своїх друзів на березі Ямуни, коли вони обідали, і хоча Він повернувся рівно через рік, пастушкам здалося, що Він повернувся за мить. Так діють розмаїті енерґії Крішни. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Сам Крішна перебуває в кожному серці, і що Він є причина і пам’яті, і забуття. Верховній енерґії Господа підвладні всі живі істоти, і вони подеколи пам’ятають, а подеколи забувають своє відначальне становище. Його друзям, підвладним енерґіям Крішни, було ніяк зрозуміти, що під впливом ілюзії Брахми їх не було на березі Ямуни цілий рік. Коли Крішна з’явився перед пастушат, вони подумали: «Крішна повернувся за якусь хвилю». Вони засміялися, гадаючи, що Крішна не схотів покинути їх під час обіду. Вони дуже раділи, вітаючи Його:

— Любий друже Крішно, ти так скоро повернувся! Чудово, ми ще не почали обідати, не взяли навіть і крихти їжі. Тож йди сюди й приєднайся до нас. Поїмо разом.

Крішна усміхнувся й погодився, то була для Нього велика насолода — бути в гурті своїх друзів та обідати разом з ними. Обідаючи, Крішна думав: «Хлопчики вважають, що Я повернувся за хвилю. Їм невідомо, що протягом останнього року Я був втягнутий у містичні дії Господа Брахми».
 

По обіді Крішна та Його друзі з телятами вирушили в зворотню путь до своїх домів у Враджабгумі. Вони тішилися, як ішли повз висхлий остов Аґгасури у подобі гігантського змія. Крішна повернувся до Враджабгумі, і всі жителі Вріндавани побачили Його. Він був убраний в корону із павичевим пером, прикрашену лісовими квітами. Крішна мав на собі ґірлянду з квітів і був розмальований різноманітними кольоровими мінеральними фарбами, зібраними в печерах пагорба Ґовардгани. Пагорб Ґовардгана відомий своєю природною червоною фарбою, і Крішна зі Своїми друзями завжди розмальовували нею свої тіла. В кожного з них був ріжок, зроблений з буйволячого рога, палиця та флейта, і кожний гукав свої телята на їхні імена. Пастушки так пишалися дивовижними діями Крішни, що тільки-но ввійшовши у селище, почали славити їх. Усі ґопі Вріндавани бачили прекрасного Крішну, що входив у село. Хлоп’ята складали й співали чудові пісні, як їх проковтнув величезний змій і як його вбито. Дехто називав Крішну сином Яшоди, інші — сином Нанди Махараджі.

— Цей чудовий Крішна вирятував нас з пащі велетенського змія і вбив його, — весь час повторювали вони. Проте вони й гадки не мали, що від вбивства демона Аґгасури минув цілий рік.
 

Махараджа Парікшіт тут спитав Шукадеву Ґосвамі, чому жителі Вріндавани раптом розвинули в собі таку любов до Крішни, хоча Крішна не доводився їм сином. Махараджа Парікшіт запитав: «Чому за відсутности справжніх пастушків, коли Крішна поширився, батьки хлоп’ят виявляли до Нього любови більше, ніж до власних синів? І чому корови любили тих телят більше від власних?»
 

На відповідь Шукадева Ґосвамі сказав Махараджі Парікшіту, що насправді кожна жива істота над усе любить сама себе. Зовнішнє оточення, як-ото дім, родина, друзі, країна, суспільство, майно, достатки й добра слава — лише другорядна втіха для живих істот. Вони втішаються лише тим, що насолоджує їхнє «я». Отже, жива істота є егоцентрична і любить своє тіло й своє «я» більше за рідних — за дружину, дітей та друзів. У випадку якоїсь загрози вона перш за все дбає про себе, а вже тоді про інших. Це природно. Це означає, що вона любить себе більше за будь-кого. Другий після власного «я» важливий об’єкт її любови — її матеріальне тіло. Ті, хто не знає про духовну душу, дуже прив’язані до матеріального тіла — так міцно, що навіть старі люди прагнуть численними штучними засобами зберегти своє тіло, гадаючи, що те старе й вже ні на що не придатне тіло можна врятувати. Всі тяжко працюють вдень і вночі лише задля насолоди свого «я», хоч на яку концепцію життя спираються — чи то на тілесну, чи на духовну. Нас ваблять матеріальні достатки, бо вони дають насолоду чуттям або тілові. Прив’язаність до тіла існує лише тому, що в тілі перебуває «я», духовна душа. Так само людина, вивищившись, пізнає, що духовна душа дає насолоду, тому що є невід’ємною часткою Крішни. Врешті-решт це Крішна — той, хто дає насолоду та вабить до Себе всіх. Він — Наддуша усього. І щоб повідомити нас про це, Крішна сходить й оповідає, що всепривабне осереддя всієї насолоди — то Він Сам. Ніщо не може бути привабливе, якщо не походить з Крішни.
 

Все, що є в космічному проявленні, є привабливе завдяки Крішні. Отже Крішна — джерело всієї насолоди. Крішна — рушійна сила усього, й піднесені трансценденталісти бачать, що все пов’язане з Ним. В «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що маха-бгаґавата, тобто піднесений відданий, бачить Крішну як рушійну силу в усіх живих істотах, рухомих і нерухомих. Тому все в космічному проявленні він бачить у стосунках з Крішною. Той щасливець, який прийняв захист Крішни, розуміючи, що Крішна є все, вже звільнений. Він більше не в матеріальному світі. Це також з’ясовано в «Бгаґавад-ґіті». Заглиблений у віддане служіння Крішні піднісся на рівень брахма-бгути, тобто на духовний рівень. Саме ім’я «Крішна» означає побожність та звільнення. Той, хто прийняв притулок лотосових стіп Крішни, вже сів у човен, щоб перетнути океан незнання. Для нього це безкрає матеріальне проявлення робиться крихітним, наче слід теляти. Крішна є осереддя діяльности всіх великих душ, Він — притулок матеріальних світів.

Для того, хто в свідомості Крішни, Вайкунтга, духовний світ, не десь далеко. Така людина живе не в матеріальному світі, де небезпека чигає на кожному кроці.
 

Так Шукадева Ґосвамі пояснив Махараджеві Парікшіту сутність свідомости Крішни. Шукадева Ґосвамі навіть зацитував Парікшіту точні слова й молитви Господа Брахми. Ці описи розваг Господа Крішни з Його пастушками, як вони їли разом на березі Ямуни, і молитви Господа Брахми до Нього, трансцендентні. Всі духовні бажання того, хто чує, розповідає або оспівує їх, певно здійсняться.

Так змальовано Крішнине з Баларамою дитинство та Його розваги у Вріндавані.