РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Крішна тішився настроєм лісу, його пишним квітом, веселим дзижчанням бджіл і джмелів. Здавалось, птаство, дерева й усе зілля напоєні щастям. Крішна, пасучи корови, почав грати на Своїй трансцендентній флейті, з Ним були Шрі Баларама й пастушки. Тільки-но ґопі Вріндавани почули Крішнину флейту, вони згадали Крішну і заговорили між собою, як чудово Він грає на флейті, а змальовуючи чарівний голос Крішниної флейти, згадали і свої розваги з Ним. Їхній розум збентежився, і вони були не на силі описати словами ту чудову музику. Говорячи про трансцендентні звуки, ґопі стали згадувати і у що Крішна зазвичай вбраний, і як Він, наче танцюрист, прикрашає голову павичевим пером, а за вухо застромлює блакитні квіти. Його жовте вбрання ніби випромінює золоте сяйво, а на шиї в Нього ґірлянда вайджаянті. З вуст звабно вбраного Крішни стікає нектар і заповнює дірочки Його флейти. Перед очима ґопі стояв Крішна, як Він входить у ліс Вріндавану, що його завжди уславлюють сліди Крішни та Його супутників.
 

Крішна був чудовий гравець на флейту, і ті звуки завжди заворожували ґопі, і не лише їх, а й усі живі створіння, хто тільки їх чув. Одна з ґопі сказала подружкам: «Бачити, як Крішна й Баларама, граючи на Свої флейти, разом з друзями входять у ліс пасти корови — це досконалість очей».
 

Хто в трансцендентній медитації повсякчас бачить Крішну — всередині й зовні, хто безнастанно думає за Нього, як Він грає на Свою флейту, як входить у ліс Вріндавану, як разом з хлопчиками-пастушками пасе корови, той дійсно сягнув досконалости самадгі. Самадгі (транс) означає зосередження всієї чуттєвої діяльности на певному об’єкті, і ґопі вказують, що думати за розваги Крішни є найвищий рівень медитації, самадгі. Також у «Бгаґавад-ґіті» стверджено, що найвищий з-поміж йоґів є той, хто безнастанно думає за Крішну.
 

Інша ґопі сказала своє враження, що Крішна й Баларама, пасучи корови — наче актори, які будуть грати у виставі. На Крішні осяйне жовте вбрання, на Баларамі блакитне, в руках у Них молоді гілочки манґо, павичеві пера й букети квітів. З лотосовими ґірляндами на шиях, Вони, буває, тішать Своїх друзів солодким співом. Якась ґопі звернулася до подруги: «Крішна з Баларамою такі гарні!» Інша ґопі мовила:

— Любі подружки, ми не годні навіть уявити, скільки побожних дій виконала бамбукова флейта Крішни, щоб нині пити нектар Його вуст!

Крішна іноді цілує ґопі, отже, трансцендентний нектар Крішниних уст доступний лише для них, і вуста Його — їхня власність. То ґопі й запитували: «Як це так, що флейта, звичайнісінький бамбук, завжди насолоджується нектаром Крішниних вуст? А які ж щасливі мають бути її батько й мати, що їхня дитина служить Верховному Господеві!»
 

Вважають, що озера й річки є деревам матерями, тому що дерева живуть просто водою. На плесах вріндаванських озер і річок розквітло безліч щасливих лотосів, бо всі води поринули в задуму: «Як сталося, що наш син, бамбукова тростина, насолоджується нектаром Крішниних вуст?» Бамбук, що ріс понад річками й озерами, також радів за свого нащадка, який залучений до служіння Господу, — і так само людям, які сягнули висот знання, радісно, коли нащадки служать Господеві. Щастя дерев не знало меж, і вони стікали медом, що сочився з бджолиних бортей на гілках.
 

Іноді ґопі говорили до подружок про Крішну таке:

— Любі подружки, наша Вріндавана — окраса всієї Землі, бо саме тут цю планету уславлюють лотосові сліди сина Девакі. Гляньте лишень, щойно Ґовінда починає грати на Свою флейту, павичі втрачають розум. А коли звірі, дерева й рослини на верхівці пагорба Ґовардгани чи в долині бачать танець павичів, усі застигають як кам’яні і заворожено наслухають трансцендентні звуки флейти. Гадаємо, тої ласки не знає жодна інша планета.

Хоча ґопі, жінки й дівчата, були прості селянки, пастушки, вони мали знання про Крішну. Так само кожному дасться осягнути найвище знання, якщо просто слухати Веди з достовірних джерел.
 

— Любі мої подружки, — мовила котрась з ґопі, — а подивіться на лані! Вони безсловесні тварини, але горнуться до сина Нанди Махараджі, Крішни. Не лише Крішнине й Баларамине вбрання їх вабить — щойно лані почують голос флейти, разом із своїм подружжям йдуть віддати шану Господеві і дивляться на Нього з любов’ю в очах.

Ґопі заздрили ланям, бо лані могли служити Крішні разом зі своїм подружжям. Ґопі ж такого щастя не випало: вони хотіли повсякчас бути з Крішною, але їхнім чоловікам це не було до вподоби.
 

— Любі мої, — сказала інша ґопі, — наш Крішна так звабно вбраний, що Він наче сила, яка вабить жіноцтво справляти свої всілякі обряди. Голосом Своєї трансцендентної флейти Він приваблює навіть дружин небожителів. Вони подорожують небом на літаках, насолоджуючись товариством своїх чоловіків, але, почувши Крішнину флейту, втрачають розум. Їхнє волосся розсипається по плечах, щільно запнутий одяг послаблюється.

З цього знати, що трансцендентні вібрації Крішниної флейти чути по всьому всесвітові. Гідно уваги також, що ґопі знали за різні повітряні кораблі, які літають у небі.
 

Ще інша ґопі звернулась до подружок:

— Дивіться, навіть корови зачаровані, чуючи трансцендентний спів Крішниної флейти! Для них ті звуки наче потік нектару, і вони одразу нашорошують свої довгі вуха, щоб не пролити й краплини. А телята, затиснувши в роті материні дійки, не можуть ссати молоко. Від відданости вони завмерли, з очей їм котяться сльози, і видно, що вони обіймають Крішну в глибині свого серця.

Усе свідчить, що навіть корови й телята Вріндавани вміли плакати за Крішною й знали, як у глибині серця стискати Його в обіймах. Любов у свідомості Крішни, сягаючи вершини, іноді може виражатися в сльозах.
 

Одна молодша ґопі звернулась до своєї матері:

— Люба матінко, подивись-но: на деревах стільки птахів, і кожне дивиться на Крішну, що грає на флейті. Видається, вони забули геть усе і чують тільки Крішнину флейту. То свідчить, що вони не звичайні птахи. То великі мудреці й віддані, а з’явилися в лісі Вріндавані птахами задля того, щоб почути флейту Крішни.

Великі мудреці і вчені скеровують зусилля на те, щоб здобути ведичне знання, але в чому його сутність, проголошено в «Бгаґавад-ґіті»: ведаі ча сарваір ахам ева ведйа. Це означає, що ціль вивчення Вед — усвідомити Крішну. З поведінки тих птахів випливає, що вони, мабуть, є великі вчені і знавці Вед, але, знайшовши трансцендентний звук Крішниної флейти, ведичне знання відкинули. Навіть річка Ямуна приборкала шал своїх хвиль і заспокоїла плин, бо, почувши трансцендентні звуки Крішниної флейти, запрагла обійняти Його лотосові стопи. В руках Ямуни лотоси, щоб від щирого серця піднести їх Мукунді.
 

Іноді, коли осіння спека стає нестерпна, на небі з прихильности до Крішни з Баларамою, що грають на флейтах, та до Їхніх друзів з’являються хмари. Бажаючи бути друзями Крішні, вони слугують Їм як парасолі над головою.

Пустотливі місцеві дівчата також знаходять цілковите вдоволення, коли намащують собі лиця й груди пилом Вріндавани, який від доторку лотосових стіп Крішни зробився червонуватий. Дівчата ті мають пишні груди і дуже хтиві, але хоч скільки коханці пестять їм груди, вони ніколи не знають цілковитого задоволення. Коли ці дівчата зайшли в лісову гущавину, вони побачили, що подекуди листочки й траву Вріндавани притрусив червоний порошок кункуми з Крішниних лотосових стіп, коли Він гуляв там. Ґопі часом ставлять Його лотосові стопи собі на посипані кункумою груди, а коли Крішна разом з Баларамою й друзями гуляє лісом Вріндавани, червонувата кункума осипається з Його стіп на землю Вріндавани. Хтиві місцеві дівчата, дивлячись на Крішну, що грав на флейті, помітили на землі червонувату кункуму і одразу взяли її й намастили собі обличчя й груди. Від того вони відчули цілковите задоволення, хоча не знаходять задоволення, коли коханці пестять їм груди. Всі матеріальні хтиві бажання того, хто зіткнувсь зі свідомістю Крішни, можуть бути одразу задоволені.

Інша ґопі взялась підносити хвалу незрівнянному пагорбові Ґовардгані:

— Як поталанило тому пагорбові Ґовардгані! Він насолоджується товариством Господа Крішни й Баларами, бо Вони часто гуляють по ньому, і Ґовардгани повсякчас торкаються лотосові стопи Господа. З вдячности до Господа Крішни й Баларами пагорб Ґовардгана обдаровує Господа різними фруктами, овочами й зіллям, а також підносить Йому чудову, кришталево чисту воду своїх озер.

Та найкращий Ґовардганин дар — молода трава для корів і телят . Пагорб Ґовардгана вміє вдовольнити Господа , даруючи насолоду Його найулюбленішим супутникам, коровам і пастушкам.
 

Інша ґопі сказала: коли Крішна й Баларама гуляють лісом Вріндаваною, граючи на флейти і зав’язуючи дружні стосунки з різноманітними рухомими й нерухомими живими створіннями, все стає чудове. Коли звучать Крішнина й Баларамина трансцендентні флейти, рухомі створіння завмирають і не поворухнуться навіть, а нерухомі, як-от дерева і рослини, починають тремтіти у захваті.

Крішна й Баларама, наче звичайнісінькі пастушки, звикле носили пута для корів через плече і в руках. Ті короткі мотузки призначені зв’язувати коровам задні ноги, коли їх доять. Пастушки з тими мотузками майже не розлучаються, і Крішна з Баларамою теж зазвичай носили мотузки через плече. Крішна й Баларама — Верховний Бог-Особа, але бавилися достоту як пастушата, і тому все навколо ставало чудовим і чарівливим.

Крішна пас корови в лісі Вріндавані або на пагорбі Ґовардгана, а тимчасом ґопі в селищі весь час думали за Нього і говорили про Його різноманітні розваги. Це досконалий приклад свідомости Крішни. Завжди бути зануреному в думки про Крішну — це досконалість свідомости Крішни, і поведінка ґопі яскравий взірець цього. Тому Господь Чайтан’я проголосив, що ліпшого способу вшановувати Верховного Господа за спосіб, у який Його вшановували ґопі, немає. Ґопі були народжені не в шляхетних родинах брахман чи кшатрій — вони народилися в сім’ях вайшій, та й то не в багатих купців, а в родинах пастухів. Не були вони і якісь дуже освічені, хоча й багато слухали від брахман, авторитетів з ведичного знання. Єдине, чого прагли ґопі, — бути завжди зануреними в думки про Крішну.