РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Після Своєї пригоди з брахманами, які поринули у виконання ведичних жертвопринесень, Крішна й Баларама зауважили, що пастухи теж готували подібне жертвопринесення, аби власкавити Індру, царя небес (він відповідає за постачання води). В «Чайтан’я-чарітамріті» сказано: віра відданого Крішни є міцна і непохитна, тому що він розуміє, що, просто заглибившись у свідомість Крішни й трансцендентне віддане служіння Крішні, він звільниться від решти обов’язків. Чистий відданий Господа не має ні виконувати жодних ритуалів, що приписують Веди, ні поклонятися півбогам. Вважають, що відданий Крішни вже пройшов крізь усі ведичні ритуали й усілякого рода поклоніння півбогам. Виконуючи ведичні обряди чи поклоняючись півбогам, відданого служіння Крішні не розвинути. Але той, хто цілковито присвятив себе відданому служінню Господеві, вже виконав усі ведичні настанови.
 

Коли Крішна був у Вріндавані, Він хотів утримати Своїх відданих від такої ритуалістичної діяльности та поклоніння півбогам і втвердити там бездомісне віддане служіння. Крішна, Верховний Бог-Особа, є всезнаючий, отже Йому було відомо, що пастухи готувалися робити жертвопринесення Індрі. Проте, аби дотримати правил етикету, Він шанобливо й смиренно взяв розпитуватися за жертвопринесення в старших, насамперед у Нанди Махараджі.
 

— Любий тато, — спитав Крішна Свого батька, — поясніть, як змога, що за велике жертвопринесення ви готуєте? Що воно дає і кому воно призначене? Як його виконують? Мені дуже цікаво дізнатися все за цей обряд, тому прохаю, поясніть мені, яка його ціль.

На питання сина Нанда Махараджа нічого не відповів, бо, гадав, малому хлоп’яті ніяк осягнути складного й заплутаного процесу яґ’ї. Однак Крішна наполягав:

— Тату, у великодушних і доброчесних людей секретів немає. Вони нікого не вважають за ворога чи друга, бо їхнє серце відкрите для всіх. Ба навіть хто не є великодушний, однаково не має таїтися перед родичами і друзями, хоча й не розкриває таємниці ворогам. То які можуть бути таємниці від Мене? Кожен діє заради якихось наслідків. Дехто знає, що він робить і які наслідки матиме, інші діють, не знаючи ні цілі своєї діяльности, ні її наслідків. Той, хто має довершене знання щодо своєї діяльности, отримує довершені плоди, але, не маючи довершеного розуміння, досконалого результату не отримати. Тому я ще раз прошу: поясніть Мені мету жертвопринесення, яке ви збираєтеся виконувати. Чи його приписують Веди, чи, можливо, просто так заведено? Розкажіть Мені докладно, що то за обряд.
 

На Крішнині запитання Махараджа Нанда відповів:

— Любий хлопчику, це обряд радше традиційний. Дощ іде милістю Господа Індри, і хмари — то його представники. А що вода є надзвичайно важлива для життя, то маємо дякувати володареві злив, Махараджеві Індрі. Ми влаштовуємо церемонію саме щоб задоволити царя Індру, бо він був милостивий, надсилаючи до нас хмари, які принесли доволі дощу на наші ниви і пасовища. Вода для нас дуже важлива. Якщо не буде дощу, ми не зможемо господарювати і вирощувати збіжжя. Без дощу нам не прожити. Дощ потрібний, щоб успішно виконувати релігійні обряди, а також для економічного розвитку й насамкінець для звільнення. Отже, нам не слід відкидати традиційних обрядів. Якщо через хіть, пожадливість чи страх їх відкинути, з того не буде нічого доброго.
 

Вислухавши батькові пояснення, Крішна, Верховний Бог-Особа, зумисне взявся промовляти до батька й пастухів Вріндавани так, щоб небесний цар Індра розгнівався. Крішна запропонував: відмовтеся від жертвопринесення. Намовляючи не робити жертвопринесення, яке мало задовольнити Індру, Він навів два доводи. По-перше (це сказано в «Бгаґавад-ґіті»), поклонятися півбогам заради жодних матеріальних здобутків потреби немає. Всі наслідки від такого поклоніння минущі, а тимчасових надбань цікаві лише менш розумні люди. По-друге, хоч би які минущі блага отримувала людина від півбогів, насправді вони йдуть від Верховного Бога-Особи. В «Бгаґавад-ґіті» є чітке твердження: майаіва віхітн хі тн. Хоч яке благо ми отримуємо, як видається, від півбогів, насправді все робиться благословенням Верховного Бога-Особи. Без дозволу від Верховного Бога-Особи ніхто не наділить ніяким благословенням. Але іноді буває, що під впливом матеріальної природи півбоги стають горді собою і тоді починають бачити в собі осереддя всього, намагаючись забути, що найвищий — це Верховний Бог-Особа. Саме так сталося у випадку з царем Індрою, і за це оповідає «Шрімад-Бгаґаватам». Крішна хотів розгнівати Індру. Крішна прийшов саме щоб винищити демонів і оборонити відданих. Цар Індра певно був відданий, а не демон, проте надто занісся, і Крішна захотів його провчити. Насамперед Він спробував зробити так, щоб Індра розлютився, і на те припинив Індра-пуджу, яку готували пастухи Вріндавани.
 

Взявши такий намір, Крішна заговорив, наче атеїст і послідовник філософії карма-мімамса. Ті, хто тримається цієї філософії, найвищої влади Бога-Особи не визнають. Доводи вони наводять такі: якщо робити все доладно, очікуваний наслідок прийде будь-що. Послідовники цієї філософії тримаються погляду, що навіть якщо і є Бог, який дає плоди корисливої діяльности, то поклонятися Йому ні до чого — адже є Бог чи нема, людина, якщо не працює, жодного доброго наслідка не матиме. Вони кажуть, що замість поклонятися півбогу чи Богові ліпше всю увагу дати на те, щоб виконувати власні обов’язки, і тоді добрі наслідки ґарантовані. Отже, Господь Крішна промовляв до Свого батька наче послідовник філософії карма-мімамса:

— Любий батьку, — сказав Він, — Мені здається, заради того, щоб рясно вродило, поклонятися жодному півбогу потреби немає. Всі живі істоти народжуються згідно з попередньою кармою, а коли помирають, беруть з собою наслідки діяльности, яку виконували в цьому житті. Живі істоти народжуються у різноманітних видах відповідно до попередньої діяльности, а наступне народження отримають відповідно до того, що робитимуть у цьому житті. Різні ступені матеріального щастя й нещастя, вигод і незручностей — то все різноманітні наслідки різної діяльности за життя минулого чи теперішнього.
 

Махараджа Нанда й інші дорослі заперечували Йому: якщо не задовольнити певного панівного божества, чекати жодних добрих наслідків від самої матеріальної діяльности дарма. І це справді так. Наприклад, іноді буває, що хворий має найсильніші ліки і найліпшого лікаря, а все одно помирає. Напрошується висновок, що самих найкращих ліків і найкращого лікаря ще не досить, щоб вилікувати від недуги, — на те має бути воля Верховного Бога-Особи. Так само батько й мати дбають про добро своїх дітей, але то ще не запорука безпеки. Буває, що хоч як упадають батьки коло дитини, та стає непутящою або й помирає. Отже, щоб отримати наслідок, матеріальної причини не досить. Неодмінно має бути дозвіл Верховного Бога-Особи. Тому Нанда Махараджа обстоював: задля того, щоб отримати добрі плоди сільськогосподарської діяльности, слід вдоволити бога Індру, володаря дощів. Господь Крішна цей арґумент спростував, підпираючи Свої слова тим, що півбоги винагороджують певними наслідками лише тих, хто виконує визначені йому обов’язки. Півбоги не на силі дати жодного доброго наслідку людині, яка не виконує визначених їй обов’язків. Тож ласка півбогів залежить від того, як виконує людина свої визначені обов’язки, і тому абсолютної влади, щоб наділяти будь-кого добрим наслідком, вони не мають.
 

— Любий батьку, поклонятися півбогові Індрі ні до чого, — сказав Господь Крішна. — Наслідки своїх дій отримує кожен. Усім добре відомо, що насправді кожен робить те, до чого має природжену схильність, і всі живі істоти, люди вони чи півбоги, отримують наслідки відповідно до тої схильности. Живі істоти прибирають тіла вищого чи нижчого типу, наживають ворогів, зав’язують дружбу чи тримаються нейтральности у стосунках тільки внаслідок своєї попередньої діяльности. Тому слід пильно виконувати обов’язки згідно із своїми природними схильностями, а за поклоніння різноманітним півбогам не дбати. Півбоги задоволені тим уже, що людина належно виконує свої обов’язки, тому поклонятися їм потреби немає. То радше виконуймо свої обов’язки як належить. Бути щасливому, не виконуючи своїх приписаних обов’язків, неможливо. Того, хто не дбає про свої обов’язки, порівнюють до повії. Правдивий визначений обов’язок брахман — вивчати Веди, обов’язок царів, кшатрій — захищати громадян, обов’язок громади вайшій — сільське господарство, торгівля й захист корів, а шудрам визначено служити вищим класам — брахманам, кшатріям і вайш’ям. Ми належимо до громади вайшій, і тому нам покладено за обов’язок жити з рільництва й продажу сільськогосподарських продуктів, опікуватися коровами чи вести банківські справи.
 

Крішна зараховував Себе до громади вайшій, тому що Нанда Махараджа мав багато корів, а Крішна за них дбав. Він перелічив чотири різновиди діяльности для вайшій, а саме: рільництво, торгівля, захист корів і банківське діло. Вайш’я може братися до будь-якого з цих діл, але більшість жителів Вріндавани жили з того, що тримали корови.
 

Крішна далі пояснював Своєму батькові:

— Космічне проявлення існує під впливом трьох ґун — добра, страсти й невігластва. Ці три ґуни є причиною творення, підтримання й знищення. Хмара проливає дощ під впливом ґуни страсти. Отже, причиною дощу є ґуна страсти. А після дощу живі істоти отримують наслідок — добрий врожай. Що тут робить Індра? Навіть якщо ви не вдоволите Індри, він нічого вам не заподіє. Від цього Індри ми не маємо ніякого особливого благословення. Навіть якщо дощ іде з його ласки, вода проливається і на океан, а там води і так вистачає. Отже, він проливає воду і на океан, і на землю, тому не важливо, поклоняємося ми йому чи ні. Що до нас, то нам не потрібні ніякі інші села, міста чи країни. В містах є багато розкішних будинків, проте нам вони ні до чого, ми задоволені, живучи в лісі Вріндавані. В нас особливі стосунки з пагорбом Ґовардганою і лісом Вріндаваною — тільки з ними. Тому прохаю, любий тато: виконайте жертвопринесення, щоб вдоволити тутешніх брахман і пагорб Ґовардгану. З Індрою ж ніяких справ нам не треба.
 

— Люба дитино, — відповів на Крішнині слова Нанда Махараджа, — якщо Ти просиш, то я підготую інше жертвопринесення для тутешніх брахман та Ґовардгани. Але нині дозволь мені виконати жертвопринесення Індра-яґ’ю.
 

Однак Крішна заперечив:

— Любий батьку, зволікати ні до чого. Ви пропонуєте підготувати інше жертвопринесення для Ґовардгани й тутешніх брахман — але це відбере багато часу. Краще скористайтеся з того, що вже наготували були до Індра-яґ’ї і не відкладаючи використайте це все, аби вдоволити Ґовардгану і тутешніх брахман.
 

— Зготуйте які тільки є вишукані страви із збіжжя й ґгі, що ви зібрали для яґ’ї, — рису, далу, ще халави, пакор, пурі і різних страв на молоці: солодкого рису, рабрі, солодких кульок, сандешу, расаґул й ладду. Тоді запросіть учених брахман, які здатні рецитувати ведичні гімни й робити узливання на жертовний вогонь. Брахманам пожертвуйте всілякого збіжжя. Потім прикрасьте корови і добре нагодуйте їх. По тому роздайте грошей брахманам. Що ж до нижчих тварин, як ото собаки, і нижчих з людей, чандал (людей п’ятого суспільного стану, їх уважають за недоторканих), їх теж треба добре нагодувати прасадом. А як нагодуєте корови свіжою травою, можете розпочинати жертвопринесення Ґовардгана-пуджу. Таке жертвопринесення дуже вдовольнить Мене.
 

Тут Господь Крішна розповів, як господарювати громаді вайшій. У кожній громаді людського суспільства, в тваринному царстві, серед корів, собак, кіз тощо кожному відведено певну роль. Кожен мусить співпрацювати з іншими на користь усього суспільства — а це не лише рухомі об’єкти, а й нерухомі, як-от пагорби й земля. Вайш’ї вирощують збіжжя, захищають корови, в разі потреби перевозять продукти, а також ведуть банківські й фінансові справи, а отже, на них лежить особлива відповідальність за поліпшення економічного стану суспільства.
 

З цього твердження ми дізнаємося також, що коти і собаки, що їм нині надають надмір уваги, теж нехтувати не слід, проте захищати корів куди важливіше, ніж котів і собак. Ще Крішнине твердження нагадує, що вищим класам не слід нехтувати чандал, тобто недоторканих. Важливий кожен, але дехто відповідає за поступ людського суспільства безпосередньо, а відповідальність інших є непряма. Однак коли є свідомість Крішни, це запорука того, що дбають про найвищу користь кожного.
 

Жертвопринесення, яке відоме як Ґовардгана-пуджа, виконують і в Русі свідомости Крішни. Ми поклоняємось Крішні, і тому Господь Чайтан’я радив поклонятися і Його землі, Вріндавані, й пагорбу Ґовардгані теж. На підтвердження цього Господь Крішна каже, що виконувати Ґовардгана-пуджу все одно що поклонятися Йому. Від того часу і донині люди справляють свято Ґовардгана-пуджу, що знана ще як Аннакута. У всіх храмах Вріндавани та за його межами на честь цієї церемонії готують силу їжі й щедро роздають її людям. Іноді їжу кидають у натовп, і людям радість і втіха підбирати її з землі. Це свідчить: прасад, що запропонований Крішні, ніколи не забруднюється й не осквернюється, навіть якщо впав на землю. Тому люди збирають його і їдять з великим задоволенням.
 

Отже Крішна, Верховний Бог-Особа, порадив пастухам припинити Індра-яґ’ю і натомість розпочати Ґовардгана-пуджу. Його замір був провчити бундючного Індру, який загордував від думки, що він є володар і головний правитель небесних планет. Поштиві і прості пастухи з Нандою Махараджею на чолі пристали на Крішнину пропозицію і зробили все достеменно як радив Крішна, виконали пуджу Ґовардгані і церемонію обходу навколо пагорбу. (І нині жителі Вріндавани, наслідуючи традицію тої першої Ґовардгана-пуджі, збираються святково вбрані біля пагорбу Ґовардгани запропонувати йому свою шану й обходять навколо пагорба, і їхні корови також із ними). Отже, згідно з настановами Господа Крішни Нанда Махараджа з пастухами закликали вчених брахман і почали під супровід ведичних гімнів поклонятися пагорбу Ґовардгані та пропонувати Ґовардгані прасад. На церемонію зібралася вся Вріндавана. Люди прикрасили корови, нагодували їх молодою травою, а тоді пустили корови вперед, а самі пішли за ними обходити навколо пагорба Ґовардгана. Ґопі теж розкішно повбирались. Сидячи на возах, запряжених волами, вони співали славу розвагам Крішни. Брахмани, що прийшли зробити відправу — Ґовардгана-пуджу, благословляли пастухів та їхніх дружин, ґопі.

Коли вже все було готове, Крішна, прибравши гігантської трансцендентної форми, проголосив перед жителями Вріндавани, що пагорб Ґовардгана — то Він Сам. Так Він хотів переконати відданих, що пагорб Ґовардгана тотожний Самому Крішні. Тоді Він взявся їсти всі страви, які пропонували Ґовардгані. І нині Ґовардгану шанують як Самого Крішну, і великі віддані беруть камінці з пагорба і поклоняються їм точно як Божеству Крішни в храмах. Це поклоніння невідмінне від поклоніння Божеству, і тому віддані збирають камінці з пагорба Ґовардгани і вдома поклоняються їм. Та Крішнина форма, що у ній Він споживав запропоновані страви, була проявлена окремо, а Крішна разом з іншими жителями Вріндавани віддавав шанобливі поклони Божеству і пагорбові Ґовардгані. Пропонуючи шану гігантській формі Крішни — Ґовардгані, Крішна проголосив:
— Подивіться , якої форми прибрав пагорб Ґовардгана і з якою насолодою він споживає те , що ми йому запропонували! — І також сказав: — Хто нехтує Ґовардгана-пуджу, що Я Сам її виконую, не знатиме щастя. І хто нехтує обов’язок проводити Ґовардгана-пуджу, того покусають змії, що їх на пагорбі сила, і він загине. Тож якщо жителі Вріндавани шукають добра собі і своїм коровам, хай ідуть до Ґовардгани поклонятися йому. Таке Моє слово.
 

Отак жителі Вріндавани, додержуючи вказівок Крішни, Васудевиного сина , виконували жертвопринесення Ґовардгана-пуджу, а після пуджі всі пішли додому.