РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Ґопі були надзвичайно втішені чути мову Верховного Бога-Особи, Крішни, що старався їх розрадити. А коли до лагідної Його мови на додачу вони змогли доторкнутись Верховному Богові-Особі до рук і ніг, страшний біль розлуки минувся безслідно. Тоді Верховний Бог-Особа розпочав Свій танець раса. Раса — це коли юнак танцює з багатьма дівчатами. Отже, Крішна став до танцю з найвродливішими й найщасливішими в усіх трьох світах дівчатами. Ґопі Вріндавани, що їх Крішна необорно вабив до Себе, нині танцювали з Ним, побравшись за руки.

Крішниного танцю раса не можна порівнювати ні до якого матеріального — бального чи народного — танцю. Танець раса цілковито духовний. І щоб довести це, Крішна, верховний містик, поширив Себе у багатьох і став поруч з кожною ґопі. В танку Крішна став між кожними двома ґопі і поклав руки їм на плечі. Того, що Він містично поширився, ґопі не помічали — Крішна з’явився перед кожною з них, і кожна думала, що Крішна танцює тільки з нею. В небі кружляли численні літаки з небожителями, що прагнули побачити чудовий танець Крішни з ґопі. Ґандгарви й кіннари заспівали і разом зі своїми дружинами почали сипати на танцюючих квітковий дощ.

Дзенькіт дзвіночків, оздоб та браслетів на ґопі, що танцювали з Крішною, зливався в божественну мелодію. Крішна був як медальйон з зеленуватого сапфіру в намисті з оправлених у золото самоцвітів. У танці розкрилася надзвичайна краса Крішни й ґопі. Ноги рухалися в танці, клалися руки на плечі одне одному, грали брови, всміхалися вуста. В ґопі коливалися перса, маяло вбрання, похитувалися сережки, пломеніли щоки, хвилювалося заквітчане волосся, вони співали і танцювали, і, здавалось, то поєднались хмари, грім, сніг і блискавки. Тіло Крішни було як купа хмар, любі співи були наче грім, ґопі виглядали прекрасними, як блискавки в небі, а крапельки поту на їхніх обличчях спадали на землю, як сніг. Ґопі з Крішною танцювали, забувши за все на світі.

Ґопі прагнули ще й ще тої насолоди, яку давав їм Крішна, і від того шиї їм порожевіли. Щоб задоволити їх, Крішна почав плескати в долоні в такт співу. Насправді Крішнин спів лунає скрізь у світі, але різні живі істоти чують його по-різному. Про це сказано в «Бгаґавад-ґіті»: йе йатг м прападйанте. Крішна танцює — і танцюють усі живі істоти. Але танці світу духовного і танці світу матеріального різні. Автор «Чайтан’я-чарітамріти» пояснив, що Крішна — пан танцю, а всі інші — Його слуги. Кожне намагається імітувати танець Крішни. Той, хто насправді усвідомлює Крішну, точно йде за рухами Крішни: він не намагається танцювати незалежно. Але насельники матеріального світу намагаються імітувати в Крішні інше — що Він є Верховний Бог-Особа. Живі істоти танцюють так, як їм наказує Крішнина майа, але вважають, що вони з Крішною одного рівня. Це не так. Свідома Крішни людина тої помилки не припускається, знаючи, що Крішна — верховний володар, а всі решта Його слуги. Слід танцювати на вдоволення Крішни, а не імітувати Верховного Бога-Особу чи намагатись з Ним зрівнятися. Ґопі прагнули вдоволити Крішну, тому, коли Він співав, вони підспівували самі і все заохочували Його вигуками: «Чудово, чудово!» Іноді, щоб вдовольнити Його, вони виспівували прекрасні мелодії, а Він на відповідь вихваляв їхні співи.

Коли дехто з ґопі потомився від танцю, вони поклали свої руки Шрі Крішні на рамена. Волосся їм розсипалося, квіти, що ними вони були заквітчані, попадали на землю. Поклавши руки Крішні на рамена, вони потонули в ароматі Його тіла — суміші запаху сандалової пасти, лотосів та інших духмяних квітів. Зваблені Крішною, ґопі почали обмінюватися з Ним поцілунками. Котора притулилася щічкою до Крішниного обличчя, їй Він передавав з поцілунком горіхи бетеля, що жував Сам. Кожна з великою насолодою приймала поцілунки з горіхами разом, а приймаючи від Крішни той бетель, ґопі робили духовний поступ.

Нарешті ґопі втомилися співати й танцювати. Щоби прогнати втому, кожна взяла руку Шрі Крішни, що танцював у парі з нею, і поклала її собі на пишні груди. І рука Крішни, і груди ґопі завжди благодатні, тому коли вони поєднались, їхня духовна наснага ще посилилася. В товаристві Крішни, чоловіка богині процвітання, ґопі почувалися такими щасливими, що геть забули про існування якихось ще чоловіків, адже в обіймах Крішни, співаючи й танцюючи разом з Ним, вони нічогісінько не пам’ятали. «Шрімад-Бгаґаватам» так змальовує красу ґопі, що танцювали з Крішною: за обидва вуха вони позастромлювали лотоси, обличчя прикрашала сандалова паста, на лобі мали тілаку, на всміхнених вустах виросився піт. Ніжно подзенькували дзвіночки й браслети на ногах, квіти з волосся падали до лотосових стіп Крішни — і це все надзвичайно тішило Його.

Усі ці ґопі є поширення Крішниної енерґії насолоди, сказано в «Брахма-самхіті». Коли Крішна торкався до тіл ґопі Своїми руками й зазирав їм в очі, Він насолоджувався ґопі наче дитина, що бавиться з відбитком свого тіла в люстрі. А ґопі, коли Крішна торкався їхніх тіл, затоплювала духовна енерґія. Вони намагалися якось привести до ладу своє вбрання, але були нездатні того зробити. Волосся їхнє розсипалося, вбрання розметалося, прикраси попадали долі — вони геть забули себе в товаристві Крішни.

Крішна насолоджувався танцем раса з ґопі, а тимчасом у небі зібралися численні півбоги з подружжями, усі вкрай здивовані. Місяць, піддавшись якійсь незбагненній хіті, задивився вниз на танець та й застиг зачудований. Колись ґопі молились до богині Кат’яяні, щоб мати Крішну за чоловіка, і нині Крішна вдовольнив їхнє бажання, поширившись у стільки форм, скільки було ґопі, й втішався ними достоту як чоловік своєю дружиною.

Шріла Шукадева Ґосвамі зазначає, що Крішна є самодостатній, тмрма. Він черпає задоволення в Собі Самому. Але що ґопі прагнули мати Крішну за чоловіка, Він виконав їхнє бажання. Побачивши, що ґопі втомилися від танцю, Крішна легенько взявся розтирати їхні щічки, щоби прогнати втому. Чуючи до Крішни вдячність, що Він такий ласкавий і уважний до них, ґопі з любов’ю дивилися на Нього. Відчуваючи благодатний дотик Крішниних рук, вони не тямили себе від щастя. Усміхнені обличчя сяяли вродою. Поринувши у трансцендентну насолоду, ґопі почали співати Крішні славу. Що більше втішалися Крішною ґопі, чисті віддані, то більше вони пізнавали Його славу, і то був взаємообмін чуттів. Вони прагнули вдовольнити Крішну, уславлюючи Його трансцендентні розваги. Крішна — Верховний Бог-Особа, Господь над усіма, і ґопі прагнули поклонятися Йому, щоб віддячити за Його надзвичайну милість.

Коли Крішна з ґопі втомилися від танцю раса, вони пішли до Ямуни освіжитися. Ґопі обіймали Крішну, і від того ґірлянди з лілій, що вони мали на шиї, розсипалися, а квіти стали червоні від кункуми з їхніх грудей. Навколо гули джмелі, прагнучи нектару з квітів. Крішна з ґопі ввійшов у води Ямуни наче слон, що входить у водоймище з численними слонихами. Крішна й ґопі забули себе, вони бавились у воді, втішались одне одним, поновлюючи сили після танцю раса. Ґопі почали бризкати на Крішну водою і все всміхалися, а Він з того тішився. Крішна й Собі насолоджувався і з жартами бризкав на ґопі водою, а півбоги з райських планет сипали долі квіти. Так півбоги підносили хвалу незрівнянному танцю раса Крішни, верховного, що насолоджується, і Його розвагам з ґопі у водах Ямуни.

Вийшовши з води, Крішна й ґопі пішли гуляти берегом Ямуни. Віяв легкий вітерець, він ніс з собою пахощі різноманітних квітів з берега і з річки. Походжаючи берегом Ямуни, Крішна декламував різні вірші. Так в ласкавому світлі осіннього місяця Він насолоджувався товариством ґопі.

Восени статеве бажання особливо посилюється, але хоч як дивно, у стосунках Крішни з ґопі за статеве бажання навіть не йшлося. В «Бгаґаватам» Шукадева Ґосвамі з’ясовує: аваруддга саурата, тобто «статевий потяг цілковито опанований». Така є різниця між танцем Крішни з ґопі й звичайними танцями, коли танцюють звичайні істоти в матеріальному світі. Аби не лишати найменших непорозумінь щодо танцю раса й стосунків Крішни з ґопі, Махараджа Парікшіт, що слухав «Шрімад-Бгаґаватам» від Шукадеви Ґосвамі, сказав йому: «Крішна прийшов на Землю втвердити релігійні засади й приборкати безбожників. Але Його стосунки з ґопі можуть взятися наслідувати неправедні люди. Мені це справді дивно: як Він міг отак посеред ночі розважатися в товаристві чужих дружин?»

Шукадева Ґосвамі похвалив зауваження Махараджі Парікшіта. Відповідь на це запитання передбачала огидні дії імперсоналістів-майаваді, коли ті, імітуючи Крішну, будуть розважатися в товаристві дівчат і молодих жінок.

Засадничі ведичні правила категорично забороняють втішатися статевим життям з будь-якою жінкою, крім власної дружини. Здається, що Крішнині стосунки з ґопі ці ведичні засади порушують. Слухаючи від Шукадеви Ґосвамі, Махараджа Парікшіт зрозумів, що відбувалося, але, прагнучи глибше з’ясувати трансцендентну природу Крішни й ґопі, що розкрилася в танці раса, висловив своє здивування. Цей момент дуже важливий, бо треба покласти край діяльності пракріта-сахаджій, що, відкидаючи всі обмеження, вступають у зв’язки з жінками.

Декілька важливих слів з твердження Махараджі Парікшіта потребують роз’яснення. Перше слово, джуґупсітам, означає «огидне». Господь Крішна — Верховний Бог-Особа, що прийшов утвердити релігійні засади. Чому ж Він втішався з чужими дружинами, танцював, обіймався й цілувався з ними вночі? Ведичні настанови це забороняють. Навіть більше, Сам Крішна, щойно ґопі прийшли до Нього, наказував їм іти додому. За Ведами скликати чужих дружин чи незайманих дівчат, щоб насолоджуватися танцем з ними, — учинок запевно огидний. Навіщо ж Крішні було це робити? Саме це перше й спантеличило Махараджу Парікшіта.

Інше слово, вжите тут, — пта-кма. Хтось може поквапитися з висновком: Крішна був дуже ласий до молодих дівчат; але Парікшіт Махараджа сказав, що того бути не може. Крішна не може бути хтивий. По-перше, за матеріальним підрахунком Йому минуло лише вісім років. У цьому віці хлопчик не може бути хтивий. пта-кма означає, що Верховний Бог-Особа задоволений Сам у Собі. Отже, навіть якби Він відчував хіть, Він однаково не потребує нічиєї допомоги, аби задовольнити Свої хтиві бажання. Далі ще питання: хай Сам Крішна не хтивий, але, можливо, то ґопі, що палали хіттю, розбурхали в Ньому хіть. На це Махараджа Парікшіт відповідає іншим словом — йаду-паті; воно означає, що Крішна — найпіднесеніша особа династії Яду. Царів династії Яду вважали за найправедніших, і їхні нащадки не поступалися доброчестям перед предками. То хіба Крішна, народившись у такій сім’ї, міг влягти хтивим бажанням, навіть якби ґопі Його спокушали? З цього висновуємо, що Крішна не міг чинити огидне. Але Махараджа Парікшіт не знав певне, навіщо Крішна робив так. Що Він мав на меті?

Звертаючись до Шукадеви Ґосвамі, Махараджа Парікшіт називав його ще суврата, що означає «той, хто склав обітницю діяти доброчесно». Шукадева Ґосвамі був учений брахмачарі, а що так, йому не слід було й мови здіймати за статеве життя. Цієї суворої заборони мусить дотримуватись кожен брахмачарі, за Шукадеву Ґосвамі годі й казати. Але обставини, за яких відбувався танець раса, були дуже непевні, тому Махараджа Парікшіт попрохав Шукадеву Ґосвамі все з’ясувати. Шукадева Ґосвамі одразу відповів: коли верховний володар порушує релігійні засади, це свідоцтво Його надзвичайної сили. Приміром, вищість вогню проявляється в тому, що він може поглинути будь-яку скверну. Коли сонце випаровує воду з сечі або калу, воно не осквернюється, навпаки, своїми променями вичищує й знезаражує занечищене, опоганене місце.

Можуть зауважити, що дії Крішни треба наслідувати, адже Він є найвищий авторитет. На це Шукадева Ґосвамі дав чітку відповідь: варм, верховний владика, може подеколи порушувати Свої настанови, але це — лише для Самого владики; Його послідовникам того не можна. Надзвичайних, неповторних діянь Господа зімітувати не вийде. Шукадева Ґосвамі застеріг, що зумовленим наслідувачам, що не є справжніми владиками, заборонено навіть подумки імітувати надзвичайні дії володаря. Філософ-майаваді хибно проголошує, ніби він Бог, Крішна, але діяти як Крішна насправді не може. Він може намовити своїх послідовників до фальшивого танцю раса, але підняти пагорб Ґовардгану не здолає. З минулого нам відомі численні приклади, коли, проголошуючи себе Крішною, шахраї-майаваді обманювали своїх послідовників, щоб насолоджуватися раса-лілою. Але в багатьох випадках уряд зупиняв, арештовував і карав їх. Тгакура Бгактівінода теж покарав у Орісі так зване «втілення Вішну», що імітував раса-лілу в гурті молоденьких дівчат. На нього було багато нарікань. Тоді Бгактівінода Тгакура був суддею в Орісі, і уряд доручив йому розібратися з тим негідником. Бгактівінода Тгакура суворо покарав шахрая. Раса-ліли не зімітувати нікому. Шукадева Ґосвамі застеріг: слід відкинути навіть саму думку за таке. Він особливо зауважив, що той, хто немудро намагається наслідувати Крішну в танці раса, загине так само, як людина, що пробує випити океан отрути, імітуючи Господа Шіву. Господь Шіва випив океан отрути і затримав весь той океан у себе в горлі. Від отрути горло його посиніло, звідси ім’я Господа Шіви — Нілакантга. Якщо Шіву візьметься наслідувати пересічна істота, стане пити отруту чи курити ґанджу, вона певно зруйнує себе й невдовзі помре.
 

Розвагам Господа Крішни з ґопі передували особливі обставини. За минулого життя більшість ґопі були великі мудреці і присвятили себе вивченню Вед. Коли Господь Крішна прийшов як Господь Рамачандра, вони захотіли насолоджуватися з Ним. Господь Рамачандра дав їм благословення, що виконає їхнє бажання, коли прийде як Господь Крішна. Отже, бажання втішатися Крішною ґопі плекали віддавна, крім того, вони просили богиню Кат’яяні дати їм Крішну за чоловіка. Про вищість авторитету Крішни свідчать і багато інших прикладів, і всі вони доводять, що Крішна не зв’язаний правилами й обмеженнями матеріального світу. В певних випадках, щоб виявити ласку до Своїх відданих, Він чинить, як Сам хоче. Таке можливе лише для Нього, тому що Він — найвищий володар. Що ж до людей, то їм слід дотримуватися настанов, що дав Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті», і навіть на думці не мати імітувати танець раса Господа Крішни.

Крішна підняв пагорб Ґовардгану, вбив страшних демонів, як-от Путана, — вчинки, певна річ, дивовижні. І так само надзвичайний є танець раса. Жодній звичайній людині його не відтворити. Пересічна людина має визначені їй обов’язки і повинна їх виконувати, як це робив Арджуна, на вдоволення Крішні — таке їй під силу. Арджуна був воїн, і Крішна хотів, щоб він бився Йому на вдоволення. Арджуна погодився битися, хоча спершу битися не хотів. Звичайні люди повинні виконувати свої обов’язки. Не слід плигати вище голови, намагаючись імітувати Крішнину раса-лілу, бо то певна загибель. Слід знати напевно, що, даруючи ґопі благословення, Крішна ніякої користи Собі не шукав. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», на м кармі лімпанті — не буває, щоб Крішна насолоджувався плодами Своєї діяльности чи страждав від її наслідків. Отже, діяти неправедно Він не може: Він трансцендентний щодо будь-якої діяльности й релігійних засад, і ґуни матеріальної природи Його не заторкують. Він верховний володар усіх живих істот, люди вони, півбоги з райських планет чи істоти з нижчих форм життя. Він є верховний володар над живими істотами і всією матеріальною природою, тому Він поза поняттями праведности й неправедности.

Далі Шукадева Ґосвамі робить висновок: великі мудреці й віддані, що остаточно очистились від бруду зумовленого життя, вже не занечищуються, діючи серед матеріальної скверни, бо мають в серці Крішну, Верховного Бога-Особу. Навіть на них не впливають ґуни матеріальної природи з їхніми насолодою чи стражданням — то хіба буде коритися законові карми Крішна, що приходить через Свою внутрішню енерґію?

В «Бгаґавад-ґіті» Господь чітко каже: хоч би коли Він з’являвся, Він приходить Своєю внутрішньою енерґією. То не закон карми примушує Його приймати тіло, як це відбувається із звичайними живими істотами. Попередня діяльність змушує кожну живу істоту приймати певне тіло. Проте коли приходить Крішна, Його тіло не нав’язане Йому колишніми вчинками. Тіло Його — знаряддя трансцендентної насолоди, яку створює Його внутрішня енерґія, і законами карми Він не зумовлений. Моніст-майаваді заявляє, що він і Крішна — одне, та це тільки слова, бо закони природи змушують його приймати певне тіло. Такі люди проголошують, що вони рівні з Крішною, й втішаються раса-лілою, роблячи тим неґативний вплив на все людське суспільство. Крішна, Верховний Бог-Особа як Наддуша вже існував у тілах ґопі і їхніх чоловіків. Він є проводар усіх живих істот — нітйо нітйнм четана четаннм, як сказано в «Катга Упанішаді». Наддуша направляє дії індивідуальної живої істоти, і то вона, Наддуша, є той, хто діє і хто є всіх учинків свідок.

У «Бгаґавад-ґіті» стверджено, що Крішна присутній в кожному серці і є джерело всієї діяльности, пам’яті та забуття. Він відначальна особа, пізнати котру і призначене ведичне знання. Він автор філософії Веданти, і Він той, хто досконало знає її. Так званим ведантистам і майаваді не зрозуміти Крішни як Він є, вони лише імітують Крішнині діяння і діють суперечно з авторитетами, зводячи на манівці своїх послідовників. Крішна, Наддуша кожного, перебуває в кожнім тілі. Отже, не може бути мови за якусь непристойність, коли Він дивиться на когось чи когось обнімає.

Дехто спитає: тоді навіщо самодостатньому Крішні було являти розваги з ґопі, які неабияк бентежать так званих світських моралістів? Відповідь така: це був вияв особливої милости до впалих, зумовлених душ. Ґопі теж є поширення Його внутрішньої енерґії, але Крішна хотів появити раса-лілу, і тому вони з’явилися з Ним як звичайні люди. В матеріальному світі найвища насолода виявляється крізь статевий потяг між чоловіком і жінкою. Чоловік живе єдино щоб привабитися до жінки, жінка — щоб привабитися до чоловіка, і це є основою матеріального життя. І щойно ті два потяги сполучаються, людина починає чимдалі сильніше заплутуватися в матеріальному існуванні. Крішна явив Свій танець раса-ліла, щоб дарувати людям особливу ласку — привабити зумовлені душі. Зумовлені душі не знають приваби більшої, як статеві стосунки, то хай насолоджуються з Крішною й так звільнюються від матеріальної зумовлености. Крім того, в Другій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» Махараджа Парікшіт пояснює, що розваги й дії Господа Крішни — то лік для зумовлених душ: просто слухаючи за Крішну, вони звільнюються від хвороби матеріалізму. Вони згубно прив’язані до матеріальної насолоди, і література, яку вони звикли читати, — це опис стосунків між чоловіком та жінкою. Але якщо вони будуть слухати за трансцендентні розваги Крішни з ґопі, вони звільняться від матеріальної скверни.

Шукадева Ґосвамі пояснив також, як і від кого треба слухати. Складність у тому, що в світі повно майаваді, і вони робляться професійними декламаторами «Шрімад-Бгаґаватам» і спантеличують людей, які слухають їх, не знаючи, як діє філософія майавади. Загалові брати участь в обговоренні раса-ліли не радять, бо пересічні люди здебільшого заражені філософією майавади. Однак якщо слухати від того, хто зробив поступ у духовному розумінні, можна поступово піднятися на рівень свідомости Крішни й звільнитися від скверни матеріального життя.

Важливо і те, що всі ґопі, танцюючи з Крішною, були не в матеріальних тілах, вони танцювали з Крішною в тілах духовних. Їхнім чоловікам здавалось, що дружини сплять поруч у ліжку. Так звані «чоловіки ґопі» перебували під чаром зовнішньої енерґії Крішни. Підкорені цій енерґії, вони не здатні були зрозуміти, що їхні дружини пішли танцювати з Крішною. То які підстави звинувачувати Крішну, що Він танцював з чужими дружинами? Тіла ґопі, що належали їхнім чоловікам, лежали у ліжку, а з Крішною танцювали Його невід’ємні духовні частки. Крішна, верховна особа, найвище духовне ціле, танцював з духовними тілами ґопі. Отже, в будь-якому разі підстав звинувачувати Крішну немає.

Танець раса скінчився, коли по ночі настала брахма-мухурта (танець відбувався впродовж неймовірно довгої ночі Брахми, її тривалість визначена в «Бгаґавад-ґіті»). Брахма-мухурта починається десь за півтори години до світу. Людині радять прокидатися саме в цей час, робити щоденне омовіння і братися до духовної діяльности: виконати манґала-араті, повторювати Харе Крішна мантру. Це дуже сприятливий для духовної діяльности час. І коли настав той сприятливий час, Крішна попрохав ґопі вертатись додому. Залишати Його товариства вони не хотіли, проте були дуже слухняні й милі до Нього. Тому щойно Крішна попрохав їх, вони пішли. Шукадева Ґосвамі підсумовує оповідь за раса-лілу так: слухаючи з гідного джерела про розваги Крішни, хто є Сам Вішну, й про ґопі, що є поширення Його енерґії, людина звільняється від найстрашнішої хвороби, ім’я якій хтивість. Той, хто слухає про раса-лілу яка вона є насправді, цілковито звільняється від жадання статевого життя й підноситься на найвищий рівень духовного розуміння. Але здебільшого люди слухають від майаваді, та й самі є майаваді, тому статеве життя засмоктує їх дедалі більше. Зумовлена душа має слухати про раса-лілу від авторитетного духовного вчителя, щоб, за належної підготовки, правильно зрозуміти все послання. В такий спосіб вона підніметься на найвищий рівень духовного життя, в іншому ж разі заплутається ще більше. Матеріальна хіть — то хвороба серця, і щоб вилікувати її, зумовлена душа повинна слухати, але ні в якому разі не від імперсоналіста-шахрая. Слухання з правильним розумінням з гідного джерела дає зовсім інші наслідки.

Тих, хто має духовне виховання, Шукадева Ґосвамі назвав раддгнвіта. раддг, чи віра — то початок. Той, хто розвинув у собі віру в Крішну як у Верховного Бога-Особу, Верховну Духовну Душу, може і оповідати, і слухати. Шукадева ще вжив слово анууйт. Слухати слід від того, хто належить до учнівської послідовности. Ану означає «йти за» і також «завжди». Отже, треба завжди триматися учнівської послідовности і ніколи не слухати з вуст професійного декламатора, що відхиляється від істинного тлумачення, від майаваді чи від світської людини. Анууйт означає, що треба слухати від авторитету, який належить до учнівської послідовности й цілком заглибивсь у свідомість Крішни. Людині, яка прагне слухати саме так, добрі наслідки ґарантовані. Слухаючи про раса-лілу, така людина сягне найвищих сфер духовного життя.

Шукадева Ґосвамі вживає два специфічні слова: бгактім і парм. Бгакті парм означає «віддане служіння, яке вище від служіння неофіта». Неофіти — це ті, котрих приваблює поклоніння в храмі, але філософії бгакті вони поки не знають. Такий різновид бгакті ще не на рівні досконалости. Досконале бгакті, віддане служіння, цілком вільне від матеріальної скверни. Найзагрозливіша форма забруднення — то хіть, статевий потяг. Але віддане служіння, бгакті парм, таке могутнє, що людина, йдучи цим шляхом, з кожним кроком втрачає прив’язаність до матеріального життя. І той, хто справді отримує користь, яку дає слухання про танець раса-ліла, певно сягне трансцендентного рівня. В його серці не залишиться й сліду хіті.

Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура зазначає, що за «Бгаґавад-ґітою» день і ніч Брахми дорівнює кожне 4300000 сонячним рокам, помноженим на 1000. Танець раса, згідно з твердженням Вішванатги Чакраварті Тгакури, тривав цілу довгу ніч Брахми, але ґопі того не помітили. Крішна зробив ніч таку довгу, щоб задоволити їхні бажання. Хтось може спитати: хіба то можливо? Але Вішванатга Чакраварті Тгакура нагадує, що той самий Крішна, що був зв’язаний коротенькою мотузкою, зміг показати Своїй матері весь усесвіт у Своєму ротику. Як таке можливе? Відповідь така: задля насолоди Своїх відданих Він може зробити будь-що. Так і тут: ґопі прагнули втішатися Крішною — і Він дав їм нагоду бути в Його товаристві протягом надзвичайно довгого часу. Він зробив, як обіцяв. Укравши вбрання ґопі, що купалися в затоці Чіраґгата на Ямуні, Крішна пообіцяв виконати їхнє бажання в якусь із наступних ночей. Отже, вони втішались Крішною наче коханим чоловіком одну ніч, але це була не звичайна ніч — це була ніч Брахми, і тривала вона мільйони і мільйони років. Крішна може все, бо Він є верховний владика.