РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

Ґопі Вріндавани так сильно кохали Крішну, що одного танцю раса вночі їм було замало. Вони прагнули спілкуватися з Крішною, втішатися Його товариством і вдень. Коли Крішна з друзями-пастушками й коровами йшли до лісу, ґопі лишалися в селищі, проте серця їхні були в лісі з Крішною. А що їхні серця були з Крішною, ґопі могли насолоджуватися Його товариством у невтишимім болю розлуки. Господь Чайтан’я та пряма учнівська послідовність, що сходить від Нього через Ґосвамі, вчать, як відкрити в собі той глибокий біль розлуки. Отже, коли ми не можемо спілкуватися з Крішною безпосередньо, ми можемо, подібно до ґопі, бути з Ним через почуття в розлуці. Трансцендентні форма, якості, розваги й оточення Крішни тотожні Йому Самому. Різновидів відданого служіння є дев’ять. Віддане служіння Крішні у розлуці підносить на рівень найвищої досконалости — на рівень ґопі.

В молитві до шістьох Ґосвамі Шрінівасачар’я зазначив, що, покинувши матеріальні достатки, які давали державна служба і високе суспільне становище, Ґосвамі пішли у Вріндавану і там жили зречениками, просячи милостині від дверей у двері. Однак, заполонені почуттями розлуки, як у ґопі, вони щомиті насолоджувалися трансцендентним блаженством. Так у Джаґаннатга Пурі Господь Чайтан’я перебував у стані Радгарані, занурений у почуття розлуки з Крішною. Всі, хто належить до учнівської послідовности Мадгва-Ґаудія-сампрадаї, також повинні відчувати розлуку з Крішною, поклонятися трансцендентній формі Крішни й обговорювати Його трансцендентне вчення, Його розваги, якості, оточення й супутників. Обов’язок духовних вчителів — вести відданих до рівня найвищої досконалости. Постійне відчуття розлуки з Господом, коли водночас виконують служіння Йому, є досконалість у свідомості Крішни.

Ґопі все говорили між собою за Крішну:

— Любі подружки, — казала одна ґопі, — чи знаєте ви, що коли Крішна відпочиває, лежачи на землі, Він спирається на лівий лікоть і підпирає щоку рукою? Коли Він грає на флейті ніжними пальцями і рухає Своїми звабними бровами, голос флейти створює такий чудесний настрій, що небожителі, які подорожують у космосі з дружинами й коханими, зупиняють свої літаки і застигають на ті звуки. Дружини півбогів у літаках червоніють від сорому за свій спів і музикальні таланти. Не лише це — ціле їхнє єство охоплює кохання до Крішни, і одразу волосся їхнє розсипається, а одяг приходить у безладдя.

— Любі дівчата, — казала інша, — Крішна такий вродливий, що богиня процвітання не покидає Його грудей, а шию Його завжди прикрашає золоте намисто. Прекрасний Крішна грає на флейту, щоб затопити щастям серця Своїх численних відданих. Він єдиний друг стражденним живим істотам. Коли починає співати Його флейта, корови і решта тварини у Вріндавані забувають їсти, візьмуть якийсь жмуток трави й застигнуть, навіть не жують, нашорошують вуха й завмирають. Здається, вони не живі, а намальовані. Голос Крішниної флейти такий звабливий, що зачаровує навіть тварин, за нас годі й казати.

— Любі подружки, — сказала інша ґопі, — не лише живі істоти, навіть річки й озера Вріндавани, що не є живі, завмирають, коли повз них йде Крішна, тіло розмальоване природними фарбами Вріндавани, в волосся застромлені павичеві пера. Його прикрашають ґірлянди з квітів і листя, Він наче взір краси. Коли Він з Баларамою скликають корови, Він грає на флейті, і річка Ямуна зупиняється діждатися, аби вітер приніс пилу з Його лотосових стіп. Але Ямуна так само нещаслива, як і ми: Крішна не дарує її ласкою. Вона так і лишається заціпеніла, хвилі її позастигали, як ото ми через цього Крішну з розпачу навіть плакати не на силі.

Коли ґопі не бачили Крішни, вони плакали без упину, а деколи, як майне надія, що Крішна прийде, вони осушували сльози. А Крішна все не йшов, і вони губили всяку надію і знову заливались сльозами.

Крішна — відначальний Бог-Особа, джерело всіх форм Вішну, а хлопчики-пастушки всі є півбоги. Господа Вішну завжди оточують півбоги — Господь Шіва, Господь Брахма, Індра, Чандра тощо, і всі вони поклоняються Йому. Крішну, іде Він до лісу Вріндавани чи гуляє пагорбом Ґовардганою, постійно супроводжують пастушки. Гуляючи, Він грає на флейту, просто щоб Його чули корови. Завдяки самій Його присутності в деревах, травах та інших рослинах Вріндавани пробуджується свідомість Крішни, а хто свідомий Крішни, віддає Йому все. Дерева і рослини мають не дуже розвинену свідомість, а проте, спілкуючись з Крішною та Його друзями, вони також стають свідомі Крішни і тоді прагнуть віддати Йому все, що мають — свої плоди й квіти, а з їхніх вітів скапує мед.

Крішна, з гарною тілакою на чолі, гуляє берегом Ямуни. На Ньому ґірлянда з яких тільки є в лісі квітів, тіло намащене сандаловою пастою з листочками туласі в ній. Чудове повітря напоєне солодким нектаром, і в ньому нестяміють бджоли. Крішні подобається, як вони гудуть, Він грає на флейті, і разом ті звуки зливаються в прекрасну мелодію, що зачаровує журавлів, лебедів, качок та інших птахів і мешканців вод; ті вже не плавають, не літають, застигають на місці, заплющують очі і поринають в медитацію, поклоняючись Крішні.

— Любі подружки, — сказала одна ґопі, — як ловко вбрані Крішна й Баларама, які на Них сережки й перлові намиста! Вони тішаться Собі на верхівці Ґовардгани, і коли Крішна грає на флейту, чаруючи ціле проявлене творіння, все поринає в трансцендентну насолоду. Коли Крішна грає, зі страху перед Ним хмари замовкають, вже не гримотять, лиш тихесенько гуркотять, здоровлячи свого друга — не хочуть заважати Його флейті.

Крішну і хмари вважають за друзів, тому що і Крішна, і хмари втішають людей, які в скруті. Хмари втішають їх, проливаючи дощ, коли людей висилить спека, а Крішна вирятовує їх з палахкого вогню страждань матеріального життя, що палить немилосердно. А ще Крішнине тіло колір має, як хмари, і тому їх вважають за друзів. Вітаючи свого піднесеного друга, хмари сиплють на Нього квіти, а не дощ, і вкривають небо в Нього над головою, щоби захистити від палючого сонця.

Одна ґопі сказала матері Яшоді:

— Люба матінко, твій син найвправніший з пастушків. Він стільки всього вміє — і доглядати корови, і грати на флейту. Сам складає пісні, підносить до вуст флейту і грає. Рано і вечір співає Його флейта, і всі півбоги, як-от Господь Шіва, Господь Брахма, Індра й Чандра схиляють голови, щоб не пропустити і звука. Вони всі досвідчені та вчені, але музичної будови Крішниної гри на флейту збагнути не в змозі. Уважно наслухають, стараючись зрозуміти, але тільки ще більше спантеличуються.

Інша ґопі сказала:

— Люба подружко, коли Крішна вертає додому з коровами, то, йдучи, лишає на землі відбитки Своїх стіп — з прапором, блискавкою, тризубом і лотосом, і від того втишується біль землі, що вона відчуває, коли корови ступають по ній. Хода Його невимовно принадна, в руках у Нього флейта. Ми побачили Його, і нас охопило бажання бути з Ним. Ми ціпеніємо цілі і завмираємо нерухомі, як ті дерева. Та нам байдуже, як то виглядає.

Крішна мав тисячі корів, і їх гуртували за кольором. Відповідно до кольорів вони мали різні імена. Повернувшись з пасовища, Він збирав усі корови, і, як вайшнави повторюють мантру на вервиці з 108 намистинок, що уособлюють 108 ґопі, так Крішна виспівував 108 імен гуртів корів.

— Крішна повертається, а на Ньому ґірлянда з листочків туласі, — змальовувала ґопі Крішну подружці. — Крішна кладе на плече комусь із пастушків руку і грає на трансцендентній флейті. Голос Його флейти, що нагадує звучання віни, зачаровує чорні лані. Вони підходять до Крішни й стоять заворожені, геть забувши свій дім і чоловіків. Звук флейти зачаровує ланей, як нас зачаровує океан трансцендентних якостей Крішни.

Друга ґопі сказала матері Яшоді:

— Люба матінко, повертаючись додому, твій син прикрашає себе пуп’янками кунди. Він грає на флейту, втішаючи Своїх друзів і просвітляючи їх. З півдня дме духмяний і прохолодний вітрець . Півбоги — ґандгарви , сіддги — користуються з тої сприятливої атмосфери і, сурмлячи в ріжки й б’ючи в барабани, підносять Крішні молитви. Крішна дуже ласкавий до жителів Враджабгумі, Вріндавани. Побачивши, як Крішна повертається з друзями й коровами, кожне згадує про те, як Він підняв пагорб Ґовардгану. Користуючись з нагоди, наймогутніші півбоги, як ото Господь Брахма й Господь Шіва, сходять піднести Йому вечірні молитви, вони приєднуються до пастушків і всі разом уславлюють якості Крішни.

Крішна — наче місяць, що народився з океану Девакіного лона, — казала далі ґопі. — Повертаючись увечері з пасовища, Він виглядає втомлений, а проте Своєю трансцендентною присутністю старається втішити жителів Вріндавани. Коли Крішна йде додому, на Ньому ґірлянда з квітів, і обличчя Його прекрасне. Він входить у Вріндавану повільною ходою, наче слон, і вступає у Свій дім. Щойно Він повернеться, чоловіки, жінки й корови Вріндавани зразу забувають палючу спеку дня.

Так ґопі Вріндавани, коли Крішни не було поруч, нагадували собі Його трансцендентні розваги і дії. З їхніх оповідей маємо певне уявлення, який Крішна привабливий. Крішна вабить до Себе всіх і кожного — от досконалий опис Його звабности. Тим, хто намагається заглибитись у свідомість Крішни, слід вчитися на прикладі ґопі. Товариство Крішни неважко здобути — просто треба пам’ятати Його трансцендентні розваги. Схильність любити є в кожному, а основою свідомости Крішни є те, що об’єкт любови — це Крішна. Якщо постійно співати Харе Крішна мантру і пам’ятати трансцендентні розваги Крішни, можна цілковито зануритись у свідомість Крішни, і тоді життя стане піднесене й плідне.