РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Дорогою додому Нанда Махараджа обмірковував Васудевині слова, якими той застеріг його щодо можливої небезпеки в Ґокулі. Засторога та безумовно була дружня і запевно небезпідставна. «Мабуть що він має рацію», — думав Нанда. Він звернув свої думки до Верховного Бога-Особи, прохаючи захисту. Цілком природно, що відданий, якому загрожує небезпека, подумки звертається до Господа — іншої оборони він не має. Коли дитина в небезпеці, вона шукає захисту в батька й матері. Так само відданий: він негайно згадує Верховного Бога-Особу, коли стикається з безпосередньою небезпекою, хоча перебуває під захистом Господа завжди.
 

Порадившись зі своїми міністрами-демонами, Камса наказав відьмі на ім’я Путана (яка вміла зводити зі світу малих дітей у свій відьомський спосіб) вбити всіх немовлят у містах, селах і на пасовищах. Чорне відьомське мистецтво чинне лише там, де не виспівують і не слухають святого імені Крішни. Відомо-бо, що там, де навіть недбало оспівують святе ім’я Крішни, одразу вся погань — відьми, привиди — зникає, й грізні нещастя те місце оминають. І, безумовно, це стосується того місця, де ім’я Крішни оспівують з усією належною пошаною, надто ж Вріндавани, де Верховний Господь присутній власною особою. Отже, страх Нанди Махараджі напевно був від батьківської любови до Крішни. Насправді Путана, незважаючи на свою силу, не могла заподіяти Крішні ніякої шкоди. Відьом, таких як Путана, звуть кгечарі, тобто ті, що вміють літати в небі. Чорне чаклунство донині знають жінки у віддалених північно-західних районах Індії: вони вміють переноситися з одного місця в інше на гілляці вирваного з коренем дерева. Путана була вправна в того роду чаклунстві, і тому в «Бгаґаватам» її названо кгечарі.
 

Путана, нікого не спитавшись, вступила в Ґокулу, де жив Нанда Махараджа, і, обернувшись красунею, ввійшла в дім матері Яшоди. З пишними стегнами і важкими грудями, з сережками у вухах, заквітчана, вона видавалася дуже привабливою. Тонкий стан робив її ще чарівнішою. Вона усміхалася, поглядаючи на всіх звабно, і привернула до себе серця всіх жителів Вріндавани. Невинні пастушки подумали, що то сама богиня процвітання з лотосом у руці з’явилась у Вріндавані. Їм здавалось, що Лакшмі власною особою прийшла побачити Крішну, свого чоловіка. Незрівнянно вродлива, Путана ввійшла у дім Нанди Махараджі, і нікому не спало на думку затримати її. Відьма вже вбила безліч дітей, а побачивши крихітку Крішну, що лежав у маленькому ліжечку, одразу відчула, що дитина має надзвичайну силу. Путані майнула думка: «Ця дитина володіє такою силою, що здатна вмить зруйнувати цілий усесвіт».
 

Путанині думки дуже важливі. Верховний Бог-Особа, Крішна, перебуває в кожнім серці. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Він кожному дає потрібний розум, Він же є причина забуття. Путана одразу зрозуміла, що ця дитина в домі Нанди Махараджі — Сам Верховний Бог-Особа. Він лежав у ліжечку як звичайнісіньке немовля, але від того не був менш могутній. Матеріалістична теорія, яка твердить, ніби поклоніння Богові є антропоморфічне з походження, цілком хибна. Жодна жива істота не здатна зробитися Богом ні через які медитації чи аскези. Бог завжди Бог. Крішна-немовля так само повний усіх сил, як і в розквіті Своєї юности. Майаваді тримаються теорії, що жива істота колись була Богом, але тепер потрапила під вплив майі. Тому вони кажуть: нині людина не Бог, та якщо подолає вплив майі, то знову зробиться Богом. Однак хіба можна прикласти цю теорію до крихітних живих істот? Жива істота — крихітна частка Верховного Бога-Особи, дрібна часточка, іскра з верховного вогню, однак вона не є первісний вогонь, Крішна. Крішна ж є Верховний Бог-Особа від самої Своєї з’яви в домі Васудеви й Девакі.
 

Крішна поводився наче мала дитина і, немов для того, щоб не бачити Путаниного лиця, заплющився. Віддані по-різному кажуть, чому Крішна заплющив очі. Дехто каже, що Крішна заплющився, аби не бачити Путани, що вже вбила стількох дітей, а зараз прийшла вбити Його. Інші кажуть, що Путаною рухала якась надзвичайна сила, і, щоб упевнити її і водночас не налякати, Крішна заплющив очі. Ще інші тлумачать це так: Крішна з’явився, щоб знищити демонів і оборонити відданих, як нас повідомляє «Бгаґавад-ґіта»: парітрйа сдгӯн війа ча душктм. Перший демон, якого Він мав убити, була жінка. Ведичні правила забороняють убивати жінок, брахман, корів і дітей. Крішна мусив убити демона Путану, а що вбивство жінок заборонене у ведичних шастрах, Він не міг не заплющити очей. Інше пояснення таке: Крішна заплющив очі тому, що бачив у Путані Свою годувальницю. Путана прийшла, щоб дати Крішні груди. А Крішна такий милостивий, що, навіть знаючи Путанин замір убити Його, прийняв її як годувальницю чи мати.
 

Згідно з Ведами людина має сім матерів: та мати, що її народила, дружина наставника або духовного вчителя, дружина царя, дружина брахмани, корова, годувальниця і мати-земля. Путана взяла Крішну на руки, щоб нагодувати своїм молоком, і тому Він визнав її за одну з Своїх матерів. Це вважають за другу причину того, чому Крішна заплющив очі: Він мав убити годувальницю, або мати. Але коли Він вбиває Свою матір або няньку, це те саме, що і Його любов до Своєї справжньої матері, або названої матері Яшоди. Далі з ведичної літератури дізнаємося, що ставлення Крішни до Путани було таке саме, як до матері, і вона отримала звільнення так само, як і Яшода. Яшода звільнилася з матеріального світу — і Путана так само. Коли малий Крішна заплющив очі, Путана взяла Його на руки. Вона не відала, що тримає саме уособлення смерти. Хто бере до рук змію, переплутавши її з мотузкою, гине. Так само й Путана: до зустрічі з Крішною вона вбила багатьох дітей, але тепер взяла до рук змію, що мала за якусь хвилю вбити її саму.
 

І Яшода, й Рохіні були в кімнаті і бачили, що Путана бере Крішну на руки, але не боронили, бо вона була гарна собою і чудово вбрана, до того ж виявляла велику материнську ніжність до Крішни. Вони не розуміли, що то був меч в оздоблених піхвах. Путана заздалегідь намастила собі груди міцною отрутою і, взявши маля на руки, зараз всунула Йому до ротика сосок. Вона гадала, що Крішна помре, щойно почне ссати. А Крішна гнівно вхопив губами сосок і виссав отруєне молоко разом із життєвим повітрям демониці, тобто виссав їй з грудей молоко і саме її життя. Крішна дуже милостивий, і тому, раз Путана прийшла дати Йому свого молока, Він вдовольнив її прагнення, а її ставлення до Себе визнав за материнське. Але щоб покласти край дальшій її лихій діяльності, Він вбив Путану. Демоницю вбив Сам Крішна, і вона отримала звільнення. Коли Крішна висисав з неї останні сили, Путана впала на землю, і, розкинувши руки й ноги, закричала: «Дитино, відпусти мене!» Вона кричала, і все її тіло взялося потом.
 

Помираючи, вона вищала, і цей виск рознісся землею й небом. Люди думали, що то блискавиці сиплються на землю. Такий був кінець кошмару з відьмою Путаною. Мертва, вона знову прибрала своєї справжньої подоби величезної демониці. Розтуливши кровожерного рота й розпроставши руки та ноги, вона впала на землю достоту як Врітрасура, коли його стяла блискавка Індри. Довге волосся розсипалося по її тілі, а тіло розкинулося на землі на двадцять кілометрів і потрощило всі дерева довкола. Бачачи таке велетенське тіло, всі застигли від подиву. Її зуби були наче величезні рала, а ніс стримів як гора з двома печерами. Груди її здавались пагорбами, а волосся було як непролазні руді чагарі. Її небачачі очі були наче колодязі, стегна — наче річкові береги; дві руки її скидалися на міцні велетенські мости, а черево — на висхле озеро. Побачивши це, пастухи й пастушки застигли від жаху й подиву. Коли вона впала, земля здригнулася, від того звуку вони наче оглухли, розум їм зціпенів і серця сильно закалатали.
 

Побачивши, що Крішна без жодного страху бавиться в Путани на тілі, ґопі підбігли й схопили Його на руки. Мати Яшода, Рохіні та інші старші ґопі не гаючись виконали сприятливий обряд: вони кілька разів обійшли довкола дитини, обмахуючи Його тіло хвостом корови. Дитину повністю омили коров’ячою сечою, все тіло Йому присипали пилом, який збиває череда корів. Вони зробили це, щоб врятувати малого Крішну на майбутнє від усіх нещасть. Цей випадок свідчить, що корови є дуже важливі для сім’ї, суспільства й усіх живих істот. Насправді трансцендентне тіло Крішни захищати потреби немає, але щоб навчити нас, які важливі є корови, Господь зробив, що Його всього намазали коров’ячим гноєм, обмили коров’ячою сечою і обсипали пилом, який збили, йдучи, корови.
 

Після очисного обряду, аби захистити тіло Крішни від усіляких поганих впливів, ґопі на чолі з матір’ю Яшодою й Рохіні стали повторювати дванадцять імен Вішну. Перш ніж читати мантри, як того вимагає звичай, вони омили руки й ноги і тричі ковтнули води. Вони виспівували:

— Любий Крішна, хай Господь Маніман захистить Твої стегна; нехай Господь Вішну, відомий як Яґ’я, боронить Твої ноги. Хай Господь Ач’юта захищає Твої рамена, а Господь Хаяґріва хай захистить Твій живіт. Нехай Господь Кешава охороняє Твоє серце, а Господь Вішну боронить твої руки; хай Господь Урукрама захищає Твоє лице, а Господь Ішвара хай боронить Твою голову. Нехай Господь Чакрадгара захищає Тебе спереду; хай Господь Ґададгара захищає Тебе ззаду; хай Господь Мадгусудана, який тримає лук у Своїй руці, захищає Тебе з правого боку; нехай Господь Вішну, що тримає мушлю, береже Твій лівий бік; хай Бог-Особа Упендра боронить Тебе зверху, а Господь Таркш’я нехай охороняє Тебе з-під землі; хай Господь Халадгара боронить Тебе зусебіч. Хай Бог-Особа, відомий як Хрішікеша, захищає усі Твої чуття; нехай Твоє життєве повітря боронить Господь Нараяна, а Господь Шветадвіпи, Нараяна, нехай захищає Твоє серце; хай Господь Йоґешвара боронить Твій розум; хай Господь Прішніґарбга боронить Твій інтелект, а Верховний Бог-Особа — Твою душу. Коли Ти бавишся, хай Господь Ґовінда боронить Тебе зусебічно, а коли спиш, хай Господь Мадгава захищає Тебе від небезпеки; коли Ти прогулюєшся, хай Господь Вайкунтги не дасть Тобі впасти; коли сидиш, хай Господь Вайкунтги цілковито береже Тебе; а коли їси, хай Господь усіх жертвопринесень захищає Тебе.
 

Так, аби захистити різні частини тіла маленького Крішни, мати Яшода повторювала різні імена Вішну. Вона була твердо переконана, що повинна боронити своє дитя від усіх лихих духів і привидів — дакінь, ятудгань, кушманд, якшасів, ракшасів, вінаяк, котар, реват, дж’єштг, путан, матрік, унмад та інших, що приводять людину до повної нестями й шкодять її життєвим потокам та чуттям. Іноді вони входять в людину вві сні, викликаючи сильне збентеження, іноді обертаються на старих жінок і ссуть кров немовлят. Але привиди не можуть лишатися там, де оспівують святе Боже ім’я. Мати Яшода мала тверду віру в ведичні настанови щодо важливости корів та імені Вішну, тому, щоб оборонити своє дитя, Крішну, вона звернулася по захист саме до них. Вона проказала всі святі імена Вішну, щоб Він захистив її дитину. Ведичне суспільство з давніх-давен користується з благ, які дають корови й святе ім’я Вішну, і серед людей, які досі тримаються ведичного шляху, а надто серед домогосподарів заведено тримати щонайменше десяток корів і поклонятися Божеству Вішну, яке встановлюють у кожному домі.
 

Старші ґопі Вріндавани, сповнені ніжної любови до Крішни, робили все можливе, щоб врятувати Його, хоча потреби в тому не було, бо Він вже Сам Себе захистив. Вони не розуміли, що Крішна, що бавився наче дитя, — то Верховний Бог-Особа. Виконавши всі обряди, щоб захистити дитину, мати Яшода взяла Крішну на руки й дала Йому поссати груди. Мати Яшода була певна: дитині, яка перебуває під захистом вішну-мантри, нічого не загрожує. А тим часом пастухи, що їздили до Матгури сплачувати податки, повертались додому і, побачивши велетенське мертве тіло Путани, заніміли від подиву.
 

Нанда Махараджа згадав пророчі Васудевині слова й подумав, що той — великий мудрець або йоґ-містик; інакше як міг Васудева передбачити те, що трапилось у Вріндавані за його, Нанди Махараджиної, відсутности? Жителі Вріндавани зібрались тоді разом, порубали велетенське тіло Путани у шматки й склали на купу разом з деревиною, щоб спалити. Тіло Путани почало горіти, і дим розніс навколо чудові пахощі. Дивовижного аромату тіло демониці набуло через те, що її вбив Крішна. Це означає, що Путана очистилася від усіх гріхів і отримала небесне тіло. Цей приклад свідчить, який добрий до всіх Верховний Бог-Особа: Путана прийшла вбити Його, — але Він ссав її молоко, і тому вона негайно очистилася, а її мертве тіло набуло трансцендентних якостей. Вона одно вбивала малих дітей, і любила вона саму кров. Крішну вона ненавиділа, проте дістала звільнення, бо дала поссати свої груди Крішні. То що казати про тих, хто любить Крішну в стосунках матері чи батька!

Чисті віддані завжди служать Крішні з великою відданістю та любов’ю, тому що Він — Верховний Бог-Особа і Наддуша кожної живої істоти
 

З цього випливає, що навіть крихта енерґії, яку витрачено на служіння Господеві, ґарантує людині безмежне трансцендентне благо. То пояснено в «Бгаґавад-ґіті»: свалпам апй асйа дгармасйа. Віддане служіння в свідомості Крішни таке піднесене, що навіть незначна послуга Крішні, зроблено її свідомо чи несвідомо, дає величезну користь. Коли поклоняються Крішні, пропонуючи Йому квіти з дерева, це благо і для тої істоти, що ув’язнена в тілі цього дерева. Коли Крішні пропонують квіти й плоди, дерево, яке народило їх, також, хоча й непрямо, одержує користь. Отже, арчана, процес поклоніння, корисний для всіх. Крішні поклоняються великі півбоги, як-от Брахма й Господь Шіва. Путані пощастило, що той самий Крішна бавився в неї на руках наче маленька дитина — адже на тіло Путани Крішна поставив Свої лотосові стопи, яким поклоняються великі мудреці й віддані. Люди поклоняються Крішні й пропонують Йому їжу — але Він Сам ссав молоко Путані з грудей. Тому віддані моляться: якщо Путана, ворог Крішні, одержала таке велике благо, запропонувавши Йому щось, як тоді виміряти благо, яке отримують ті, хто поклоняється Йому з любов’ю й ніжністю?

Слід поклонятися лише Крішні, бо ніяке інше поклоніння не дасть більшої користи.
 

Путана була злим духом, але піднеслася до такого ж становища, як і мати Верховного Бога-Особи. Зрозуміло, що корови й старші ґопі, які пропонували Крішні своє молоко, також піднеслися на трансцендентний рівень. Крішна може дати будь-кому будь-що: від звільнення до всього на матеріальний погляд незбагненного. Тому не може бути жодного сумніву, що Путана, чиє молоко аж так довго ссав Крішна, дістала звільнення. То хіба можна сумніватися щодо звільнення ґопі, які любили Крішну над усе? Певно, що всі ґопі, хлопчики-пастушки й корови, які любовно і приязно служили Крішні у Вріндавані, звільнилися від лихих умов матеріального існування.

Відчувши чудовий аромат від вогнища, на якому спалювали Путанине тіло, жителі Вріндавани почали питатися одне в одного: «Звідки ті чудові пахощі?» Порадившись, вони зрозуміли, що аромат йшов від Путаниного тіла, що горіло у вогнищі. Всі дуже любили Крішну і, коли чули, що Він убив Путану, з любов’ю благословляли маля. Коли Путану спалили, Нанда Махараджа повернувся додому, одразу взяв на руки Крішну і почав вдихати запах Його волосся, щасливий, що його дитина вирятувалася з того лиха. Шріла Шукадева Ґосвамі дає свої благословіння усім, хто слухав оповідь за те, як Крішна вбив Путану. Вони запевно здобудуть ласку Ґовінди.