РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ПЕРШИЙ

Крішна мав 16108 дружин, і з кожною Він зачав десятеро синів, які не поступалися батькові на силі, вроді, мудрості, славі, багатстві й зреченості. Кажуть же: «Який батько — такий син». Усі 16108 Крішниних дружин були цариці, і кожна, бачивши, що Крішна завжди в її палаці, весь час вдома, вважала, що Крішна в неї під закаблуком і дуже прив’язаний до неї. Кожна вважала Крішну за дуже покірливого чоловіка, але насправді Крішну до жодної не вабило. Кожна вважала, що вона єдина Крішнина дружина і надзвичайно люба Йому, але Господь Крішна є атмарама, самодостатній, і тому ні до кого не ставиться ані приязно, ні вороже. До всіх Своїх дружин Він теж ставився рівно, поводився з ними так, щоб вони були задоволені, — як то пристало взірцевому чоловікові. Крішні не треба жодної дружини. Сказати правду, дружини Його не здатні були своїм жіночим розумом осягнути ні піднесеного становища Крішни, ані хто Він є насправді.

Цариці, Крішнині дружини, всі були бездоганної вроди, і кожну вабили Крішнині очі, що нагадують пелюстки лотоса, Його прекрасне обличчя, довгі руки, красивої форми вуха, приємний усміх, жарти і люба мова. Ці риси Крішни причаровували їх, і вони вбиралися дуже привабливо, прагнучи своїми жіночими чарами полонити Крішну. Як усі жінки, вони усміхались і рухали бровами, випускаючи разючі стріли подружнього кохання, щоб розбудити у Крішні бажання насолоджуватись з ними, проте не могли збурити ані Крішниних почуттів, ні Його бажання мати з ними інтимну близькість. Це означає, що Крішна з кожною із Своїх численних дружин мав статеві стосунки лише щоб зачати діти.

Царицям Двараки випало велике щастя мати Господа Шрі Крішну близьким другом і чоловіком, тоді як найвищим з півбогів, навіть Брахмі, Його не доступити. Господь Крішна з кожною з цариць жили вкупі як чоловік з дружиною, і, бувши ідеальним чоловіком, Крішна поводився з дружинами так: вони обмінювались усмішками, жартами, просто розмовляли, і їхнє трансцендентне блаженство зростало щомиті. Кожна дружина Крішни мала сотні й тисячі служниць, але коли Крішна входив до палацу, кожна зустрічала Його сама, пропонувала зручне крісло, вшановувала Його, підносячи всілякі сприятливі предмети, власноруч омивала Йому лотосові стопи, підносила горіхи бетеля, розтирала ноги, щоб прогнати втому, обмахувала Його задля приємности віялом, пропонувала які тільки є різновиди духмяної сандалової пасти, масел та пахощів, надягала на Нього ґірлянду, робила зачіску, упрошувала лягти перепочити, допомагала робити омовіння. Так кожна дружина слугувала Йому всім, чим могла, і насамперед коли Крішна їв. Для всіх них єдиним заняттям було завжди служити Господеві.

Кожна з 16108 Крішниних цариць мала десятеро синів. Ми назвемо синів восьми старших цариць. Рукміні народила Крішні десять синів: Прад’юмну, Чарудешну, Судешну, Чарудеху, Сучару, Чаруґупту, Бгадрачару, Чаручандру, Вічару й Чару і жодний не поступався на якостях батькові, Господу Крішні. Сат’ябгама теж мала десять синів, ось їхні імена: Бгану, Субгану, Сварбгану, Прабгану, Бгануман, Чандрабгану, Бріхадбгану, Атібгану, Шрібгану й Пратібгану. В цариці Джамбаваті було десятеро синів, головний з-поміж них Самба. Імена їх були Самба, Сумітра, Пуруджіт, Шатаджіт, Сахасраджіт, Віджая, Чітракету, Васуман, Дравіда і Крату. До синів Джамбаваті Господь Крішна виявляв особливу прихильність. Від Своєї дружини Сат’ї, дочки царя Наґнаджіта, Господь Крішна мав таких десять синів: Віру, Чандру, Ашвасену, Чітраґу, Веґавана, Врішу, Аму, Шанку, Васу й Кунті. З-поміж них Кунті був наймогутніший. Десятеро синів мав Крішна і від Калінді: Шруту, Каві, Врішу, Віру, Субаху, Бгадру, Шанті, Даршу, Пурнамасу й найменшого Сомаку. З іншою Своєю дружиною, Лакшманою (вона була дочкою володаря провінції Мадрас) Господь Крішна зачав десять синів, їхні імена такі: Праґгоша, Ґатраван, Сімха, Бала, Прабала, Урдгваґа, Махашакті, Саха, Оджа і Апараджіта. Далі з Мітравіндою, ще одною дружиною, Він мав десятеро синів: Вріку, Харшу, Анілу, Ґрідгру, Вардгану, Аннаду, Махамсу, Павану, Вахні і Кшудгі. Ще одна дружина, Бгадра, привела на світ такі десять синів: Санґрамаджіта, Брігатсену, Шуру, Прахарану, Аріджіта, Джаю, Субгадру, Ваму, Аю і Сат’яку. Крім тих восьми головних Крішна мав ще 16100 інших дружин і з кожною народив десятеро синів.

Старший син Рукміні, Прад’юмна, від самого народження мав дружину — Майаваті, але потім ще одружився з Рукмаваті, дочкою Рукмі, свого дядька по матері. Від Рукмаваті Прад’юмна мав сина Аніруддгу. Крішнина сім’я — Крішна з дружинами, синами, онуками і навіть правнуками — налічувала майже мільярд членів.

У битві з Крішною Рукмі, старший брат першої Крішниної дружини, зазнав ганебної поразки і неслави, і врятувався тільки завдяки Рукміні. Від того часу Рукмі заховав велику злість на Крішну і завжди ставився до Нього вороже. Але дочка його, на те не зваживши, одружилася з сином Крішни, а онука — з Крішниним онуком Аніруддгою. Почувши за це від Шукадеви Ґосвамі, Махараджа Парікшіт був дещо здивований. «Мені дивно, що нащадки непримиренних ворогів Крішни й Рукмі поріднилися між собою». Парікшіт Махараджа, прагнучи дізнатися, в чому тут тайна, запитав про це в Шукадеви Ґосвамі. Шукадева Ґосвамі — досконалий йоґ, і тому він прозирає минуле, теперішнє і майбутнє, йому відомо все як воно є, ніщо не скрито від його ока. Від такого йоґа-містика нічого не приховати. На запитання Парікшіта Махараджі Шукадева Ґосвамі відповів так.

Прад’юмна, старший Крішнин син, який народився від Рукміні, був сам Купідон. Він був такий вродливий та привабливий, що дочка Рукмі, Рукмаваті, під час своєї сваямвари просто не могла зробити іншого вибору, як тільки обрати Прад’юмну. А отже, під час церемонії перед віччю цілого зібрання царевичів вона надягла ґірлянду на Прад’юмну. Царевичі схопилися битися з Прад’юмною. Прад’юмна вийшов переможцем, і Рукмі змушений був віддати свою прекрасну дочку йому. В серці Рукмі завжди палала злоба й зненависть — адже він зазнав від Крішни страшної ганьби, коли той викрав його сестру Рукміні. Однак Рукмі, прагнучи втішити Рукміні, коли дочка обрала собі за чоловіка Прад’юмну, не міг не дати своєї згоди на весілля. Так Прад’юмна зробився зятем Рукмі. Крім десяти синів, що за них ішлося раніше, Рукміні ще мала гарну на вроду дочку з великими очима. Її віддали за сина Крітаварми, якого звали Балі.

Рукмі був затятий ворог Крішні, але, міцно любивши свою сестру Рукміні, завше прагнув задоволити її у всьому. Тому коли Рукмініному онуку Аніруддзі настав час одружуватися, Рукмі запропонував йому в дружини свою онуку Рочану. Ведична культура не заохочує шлюбів між родичами у перших, але Рукмі, щоб зробити приємне Рукміні, віддав дочку й онуку за Рукмініних сина й онука. Коли шлюб Аніруддги з Рочаною зладнався, Аніруддга з великим почтом виїхав з Двараки. За певний час почет дістався Бгоджакати, де Рукмі оселився після того, як Крішна вкрав його сестру. Вів почет дід, Господь Крішна, з Ним були Господь Баларама і Рукміні, перша дружина Крішни, з сином Прад’юмною, а ще Самба, син Джамбаваті, і багато інших родичів. У Бгоджакаті мирно справили весілля.

Рукмі мав приятеля, царя Калінґи, і той підбурив його грати з Баларамою в шахи. Серед кшатрій заведено грати в шахи, ставлячи щось на кін. І якщо хтось кидав приятелеві виклик змагатися у шахи, відмовитись не було як. Шрі Баларама був не великий грець у шахи, і цар Калінґи знав це. Саме він нараяв Рукмі помститися Крішниній родині, кинувши Баларамі виклик на партію в шахи. Шрі Баларама наваженої руки до шахів не мав, але був дуже запальний, тому прийняв виклик Рукмі і сів до гри. Грали на золото, і спочатку Баларама поставив сто золотих монет, далі тисячу і зрештою десять тисяч. Баларама щоразу програвав, а перемога діставалась Рукмі.

Поразка Шрі Баларами була цареві Калінґи нагодою дати Крішну й Балараму на посміх. Цар Калінґи все докидав жартів й умисно шкірився до Баларами. Баларама ледве зносив ті жарти і дратувався, бо програвав. Рукмі кинув Баларамі новий виклик, поставив на кін десять тисяч золотих монет, однак цього разу Баларама, на щастя, виграв. Лукавий Рукмі, проте, став наполягати, що насправді виграв він, а не Баларама. Але то була відверта брехня, і Баларама дуже розгнівався. Його гнів спалахнув зненацька, як місячної ночі встає з океану хвиля припливу. Очі в Баларами від природи червонуваті, а тут, як Він роздратувавсь і розгнівався, почервоніли ще дужче. Баларама поставив на кін сто мільйонів монет.

Цього разу за правилами гри в шахи виграв Баларама, але хитрющий Рукмі знов наполягав, що переміг він. Рукмі звернувся до присутніх царевичів, і насамперед до царя Калінґи. Тут пролунав голос з неба; було сказано, що Балараму, справжнього переможця в цій грі, зневажили, а претензії Рукмі на перемогу — суцільний блеф.

Нехтуючи голос з неба, Рукмі наполягав, що програв саме Баларама, і вже з тої затятости знати було, що смерть нависла в нього над головою. Лихий другів навід додав Рукмі пихи; для нього провіщення мало що важило. Він узяв ганити Балараму, говорячи: «Вельмишановний Баларамаджі, Ви двоє братів — прості пастухи, то й умієте пасти корови. Але хіба Вам сподіватися перемогти на шаховім полі чи на полі битви, коли треба стріляти з лука? Тих мистецтв навчають тільки царських дітей». Почувши глузливу Рукмину мову і регіт присутніх царевичів, Господь Баларама спалахнув, наче розжарене вугілля, вхопив булаву і, не сказавши й слова, вдарив Рукмі по голові. Рукмі від того одного удару впав мертвий. Так Баларама вбив Рукмі посеред радісного свята — весілля Аніруддги.

Такі випадки в громаді кшатрій трапляються доволі часто, і цар Калінґи, злякавшись, що далі нападуть на нього, спробував утекти. Але не ступив і кілька кроків, як Баларама схопив його, а що цар, глузуючи з Баларами й Крішни, шкірився, Баларама вибив йому булавою всі зуби. Інших царевичів, які тримали бік царя Калінґи й Рукмі, теж схоплено, Баларама Своєю булавою потрощив їм руки й ноги. Ніхто навіть не пробував захищатися, всі розважили за мудріше втекти з місця кривавої події.

Під час суперечки між Баларамою й Рукмі Господь Крішна не зронив і слова. Він розумів, що, взявши сторону Баларами, завдасть болю Рукміні, а якщо скаже, що Рукмі вбито несправедливо, це буде прикро Баларамі. Тому коли його шваґер Рукмі якраз на весілля Крішниного онука помер, Господь Крішна змовчав. Він не порушив Своїх любовних взаємин ані з Баларамою, ні з Рукміні. Коли вже було по всьому, молоді урочисто зійшли на колісницю й рушили до Двараки разом з почтом. Почет молодого перебував під обороною Господа Крішни, що вбив демона Мадгу. Молоді виїхали з Рукміного царства, Бгоджакати, і, щасливі, рушили до Двараки.