РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ

Якось сини Господа Крішни Прад’юмна, Самба, Чарубгану, Ґада й інші царевичі династії Яду пішли гуляти до лісу, що поблизу Двараки. Гуляючи, вони спраглися і тому стали шукати, де б напитися води. Нарешті вони натрапили на колодязь, але води там не було, натомість всередині сиділа дивовижна істота — величезний ящір. Усі дивувались, дивлячись на незвичайну тварину. Зрозумівши, що істота ця в пастці і вибратися самотужки не може, вони зі співчуття спробували витягти ящера з колодязя, але хоча вдавалися в багато різних способів, їхні зусилля виявилися марні.

Повернувшись додому, царевичі розповіли про те Господу Крішні. Господь Крішна — друг усім живим істотам, тому, вислухавши Своїх синів, Він Сам пішов до лісового колодязя й без жодних зусиль витяг того ящера лівої рукою. Щойно рука Господа Крішни торкнулася ящера, той одразу покинув свою стару подобу і постав гарним півбогом, жителем райських планет. Шкіра його сяяла, наче розтоплене золото, він був ошатно вбраний і в коштовних намистах.

Для Господа Крішни не було таємницею, чому півбог перетворився на ящера, але щоб інші також дізналися за це, Він запитав:
— О щасливцю-півбоже, тепер я бачу твоє тіло прекрасним й осяйним. Хто ти? Нам здається, що ти один з найкращих півбогів небесних планет. Хай щастить тобі в усьому. Ти прийшов на світ не для того, щоб бути ящером. Це лихо спіткало тебе внаслідок твоїх минулих вчинків. Проте я хотів би дізнатись, як ти опинився в такому стані. Якщо вважаєш, що можна відкрити цю таємницю, то скажи, хто ти є.

Величезний ящір був насправді цар Нріґа. На запитання Верховного Бога-Особи він вкляк перед Господом і короною на голові, що сяяла наче сонце, торкнувся землі. Передусім він склав Верховному Господеві шанобливий поклон, далі мовив:
— Любий Господи, я — син царя Ікшваку, звуть мене цар Нріґа. Якщо Тобі бодай колись доводилось чути за людей, які щедро дають милостиню, то Ти напевно чув моє ім’я. Мій Господи, Ти — свідок, що в серці, Ти знаєш кожну найменшу дію живої істоти в минулому, теперішньому й майбутньому. Від Тебе нічого не сховати, бо знання Твоє всеохопне. Але Ти наказав мені розповісти про себе — і я докладно оповім усе.

Так цар Нріґа став оповідати про своє падіння, що до нього спричинилась діяльність у карма-канді. Він жертвував щедрою рукою, роздав у милостиню стільки корів, скільки було на землі порошин, зірок у небі чи крапель у дощі. Ведичні ритуали радять людині, що схильна жертвувати, роздавати корови брахманам. Зі слів царя Нріґи зрозуміло, що він ревно дотримувався цього правила, однак внаслідок незначної помилки цар змушений був народитися ящером. У «Бгаґавад-ґіті» Господь радить тим, хто щедрий на милостиню й прагне дістати з жертвування певне благо, роздавати дари на вдоволення Крішни. Давати пожертви означає виконувати доброчесну діяльність, за допомогою якої можна піднестися на вищі планетні системи. Але те, що людина піднялася на вищі планети, ще не означає, що вона застрахована від падіння. Радше на прикладі життя царя Нріґи слід зробити висновок, що корислива діяльність, навіть дуже доброчесна, вічного життя у блаженстві не дає. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що наслідки діяльности, доброчесна вона чи ні, зв’язують людину, якщо вона не виконує яґ’ї Верховному Богу-Особі.

Цар Нріґа повів, що корови, які він давав у милостиню, були не звичайні. Кожна була дуже молода, отелилася вперше, молока мала дуже багато, і всі вони були спокійні і здорові. Всі корови придбано на чесно зароблені гроші. Окрім того, кожна мала визолочені роги, посріблені ратиці, на шиї намисто, на спині обнизане перлами шовкове вкривало. Ще він сказав, що тих багато убраних корів роздавали не першій-ліпшій людині, а достойним брахманам, і ще їм дарували гарну одіж і золоті прикраси. Ті брахмани мали добрі якості, жодний з них не був надміру багатий і сім’ї їхні жили бідно. Справжній брахмана ніколи не накопичує на розкішне життя, як ото кшатрії і вайш’ї, а живе бідно, знаючи, що гроші збивають розум на матеріалістичні манівці. Достойні брахмани складають обітницю жити так, і всі ті брахмани, що отримували милостиню, чітко дотримувалися цього піднесеного правила. Всі вони були добре обізнані у Ведах, виконували визначені аскези й покути, були великодушні — тобто були справжні взірцеві брахмани. Вони однаково дружньо ставились до всіх; а понад усе ще були молоді й на силі діяти, як пристало брахманам. Крім корів їм давано ще землі, золота, будинків, коней і слонів. Котрі брахмани були неодружені, отримували дружин, служниць, збіжжя, срібло, хатнє начиння, одяг, самоцвіти, меблі, колісниці тощо. Таку щедру милостиню давали згідно з ведичним обрядом, як жертвопринесення. Цар далі повідомив, що він не лише обдаровував брахман, а й виконував інші добрі діла: викопував колодязі, насаджував дерева при дорогах, робив ставки близько битих шляхів.

— Але попри все вийшло на біду, — оповідав далі цар. — Корова одного брахмани випадком зайшла між мої корови, а я, не знавши цього, віддав її в милостиню іншому брахмані. Той другий брахмана вже забирав корову, аж тут її колишній хазяїн заявив права на неї: «Цю корову вже віддано мені. Чому ти забираєш її?» Між двома брахманами виникла незгода. Вони прийшли до мене з обвинуваченням, що я забрав корову, яку вже був віддав у милостиню.
То вважають за великий гріх: подарувати щось, а тоді забрати, а надто у брахмани. Брахмани ганили царя, а він стояв наче громом уражений: як таке трапилося? Далі цар у великому смиренні запропонував дати кожному по 100000 корів взамін тої одної, що стала приключкою до сварки. Він благав їх, що він їхній слуга і що тут сталося якесь непорозуміння. Прагнучи виправити свою помилку, він молив зласкавитися на нього і прийняти його дар взамін тої корови. Цар палко благав брахман, бо не хотів через ту помилку піти до пекла. Те, що належить брахмані, називають брахма-сва, і за законами Ману цього майна не може відібрати навіть уряд. Однак кожен брахмана наполягав, що корова його і забрати її назад ніяк не можна, і жоден не згодився взяти за неї 100000 корів. Розгнівані, брахмани покинули палац, не прийнявши царевої пропозиції. Вони вбачали тут замах на свої права.

Коли цареві надійшов час покинути тіло, він встав перед Ямараджею, володарем смерти. Той спитав, хоче він спершу насолодитися плодами від доброчесної діяльности чи відпокутувати за діяльність недоброчесну. Крім того Ямараджа натякнув, що цар має зазнати нечуваної насолоди, бо діяв доброчесно і щедро роздавав милостиню. Цареве матеріальне щастя, сказав він, майже невичерпне. Але спантеличений цар, не зваживши на той натяк, спершу вирішив відстраждати наслідки недоброчесної діяльности, а тоді вже втішитися від наслідків доброчесної. Так сталося, що Ямараджа перетворив його на ящера.

Цар Нріґа сидів великим ящером у криниці вже віддавна. Він сказав Господеві Крішні: «Хоча мене й поставлено в такі ниці умови, я просто думав про Тебе, мій Господи, і ніколи за Тебе не забував». З того, що сказав цар Нріґа, випливає, що людина, яка живе за законами кармічної діяльности, маючи з неї певну користь, є не дуже розумна. Коли Ямараджа запропонував цареві Нрізі вибір, цар міг спочатку попросити отримати наслідки доброчесної діяльности. Але замість того він подумав, що спочатку ліпше відбути наслідки гріховних дій, а вже тоді без турбот насолоджуватися наслідками доброчесної діяльности. Загалом свідомости Крішни він в собі не розвинув. Свідома Крішни людина плекає любов до Бога, Крішни, а не кохається у добрій чи лихій діяльності, і тому дії наслідків своєї діяльности вона не зазнає. В «Брахма-самхіті» сказано, що Господньою ласкою наслідки корисливої діяльности на відданого не впливають.

Так чи так, внаслідок побожних учинків цар Нріґа мав бажання бачити Господа. Він далі сказав:
— Любий Господи, колись я шалено прагнув побачити Тебе власною особою. Думаю, що завдяки схильності виконувати ритуали й діяти доброчесно, які поєднувались з великим бажанням бачити Тебе, я отримав навіть в ящериному тілі здатність пам’ятати, ким я був за минулого життя. [Людей, що пам’ятають своє минуле життя, звуть джаті-смара.] Любий Господи, Ти — Наддуша в кожному серці. Багато великих містичних йоґів здатні бачити Тебе крізь Веди й Упанішади. Вони завжди медитують на Тебе в своєму серці, щоб досягти піднесеного становища якісної рівности з Тобою. Але такі піднесені особи, хоча й здатні постійно бачити Тебе в серці, бачити Тебе віч-на-віч не можуть. А я бачу Тебе Самого і невимовно тим вражений. Знаю, я був з головою занурений у різноманітну діяльність, до того ж я був цар. Я жив у розкошах, звідав багато щастя і багато страждав у матеріальнім існуванні, однак нині маю щастя бачити Тебе власною особою. Скільки я знаю, бачити Тебе віч-на-віч може лише той, хто є звільнений від матеріального існування.

Цар Нріґа обрав отримати спочатку наслідки своєї гріховної діяльности. Він отримав тіло ящера через те, що, хоча чинив назагал доброчесно, припустився помилки. Через те він не міг просто піднятися на вищий життєвий рівень і стати великим півбогом. Однак, діючи доброчесно, він думав про Крішну і тому швидко звільнився з тіла ящера й отримав тіло півбога. Ті, хто поклоняється Верховному Господеві, прагнучи матеріального багатства, отримують тіла могутніх півбогів. Такі півбоги іноді можуть бачити Верховного Бога-Особу віч-на-віч, але увійти в духовне царство планет Вайкунтг не годні. Однак якщо півбог і далі лишається відданий Господеві, від з часом отримує нагоду піти на планети Вайкунтги.

Отримавши тіло півбога, цар Нріґа, що нічого не забув, сказав до Крішни:
— Любий Господи, Ти — Верховний Господь, і Тобі поклоняються всі півбоги. Ти не є одна з живих істот; Ти — Верховна Істота, Пурушоттама. Ти є джерело щастя для всіх живих істот, і тому Тебе знають як Ґовінду. Ти є Господь живих істот — і тих, що отримали матеріальні тіла, і тих, що матеріальних тіл не отримали. [Ті, хто не отримав матеріального тіла, живуть як привиди і злі духи, блукаючи матеріальним світом. Натомість у тих, хто живе в духовному царстві, на Вайкунтгалоках, є тіла, але ті тіла не з матеріальних елементів.] Мій Господи, Ти нехибимий. Ти — Всевишній, найчистіший поміж живих істот. Ти живеш у серці кожного. Ти — притулок усіх живих істот, Нараяна. Тебе звуть Хрішікеша, бо Ти верховний орудар, що, перебуваючи в серцях всіх живих істот, скеровує чуттєву діяльність кожного.

Любий мій Верховний Господи Крішно, Ти дав мені це тіло півбога, і я мушу іти на якусь з небесних планет. Але зараз я, користаючись з нагоди, благаю Твоєї милости: даруй мені благословіння ніколи не забувати Твої лотосові стопи, хоч на яку планету чи в яке тіло мене перенесено. Ти, всепроникаючий, перебуваєш скрізь як причина й наслідок. Ти причина всіх причин, і сила Твоя безмежна. Ти — Абсолютна Істина, Верховний Бог-Особа і Верховний Брахман, тому я знов і знов шанобливо вклоняюся Тобі. Любий Господи, тіло Твоє сповнене трансцендентного блаженства й знання, і Ти вічний. Ти — повелитель усіх містичних сил, і тому Тебе знають як Йоґешвару. Ласкаво дозволь мені стати найменшою порошинкою біля Твоїх лотосових стіп.

Перш як іти на небесні планети, цар Нріґа обійшов навколо Господа і, вклонившись Йому, на знак пошани торкнувся короною до лотосових стіп Господа. Тоді він побачив перед собою літак з небесних планет і з дозволу Господа зійшов на нього. Коли цар Нріґа рушав, Господь Крішна сказав, що високо цінує цареву відданість брахманам, його схильність роздавати милостиню та в належний спосіб виконувати ведичні ритуали. Тому якщо людина не може одразу стати відданим Господа, їй слід жити згідно з тим, як радять Веди. Це зробить її придатною одного дня побачити Господа — або одразу пішовши до духовного царства, або спочатку на вищі планети матеріального світу, звідки можна сподіватися піднятися на планети духовні.

Разом з Господом Крішною були Його сини, які належали до касти кшатрій. Щоб вони навчились на прикладі царя Нріґи, Він сказав таке:
— Хай цар-кшатрія буде могутній як пожежа, однак він не може відбирати майно брахмани й застосовувати його на власні цілі. Якщо так, то як можуть звичайні царі, що хибно вважають себе за наймогутніші в матеріальному світі живі істоти, привласнювати майно брахмани? Я вважаю, що напитися отрути безпечніше, аніж привласнити те, що належить брахмані. Якщо випити звичайної отрути, можна вилікуватися, бо на кожну отруту є протиотрута; але хто п’є отруту, забираючи майно в брахман, йому немає способу виправити свою помилку. Яскравий приклад цьому — цар Нріґа. Він був дуже могутній і доброчесний, але припустився незначної помилки — несвідомо забрав корову в брахмани, а через те був засуджений животіти в тілі ящера. Звичайна отрута вражає лише того, хто її п’є, звичайний вогонь можна загасити, ллючи на вогонь воду, проте вогонь-арані, що його запалює своєю духовною силою брахмана, може спопелити всю родину людини, котра того брахману розгнівала. [Раніше брахмани запалювали вогонь для жертвопринесення не сірниками чи від якихось зовнішніх джерел вогню, але могутніми мантрами, що їх називають арані.] У того, хто хоча б пальцем торкнеться власности брахмани, буде винищено три покоління родини. Однак якщо людина забере власність брахмани, вся його сім’я на десять поколінь уперед і назад набіжить руїни. Але якщо ж хтось стає вайшнавою, відданим Господа, десять поколінь у роді, що йдуть перед ним, і десять за ним одержують звільнення.

Коли якийсь нерозумний цар, що пишається зі своїх багатства, значущости й влади, — казав далі Господь Крішна, — захоче відібрати в брахмани його майно, хай знає, що він торує собі шлях до пекла, навіть не здогадуючись, скільки страждань зазнає через свій нерозважливий учинок. Якщо хтось забирає те, що належить великодушному брахмані, а той має велику сім’ю, яка залежить від нього, то такий зазіхач йде до пекла Кумбгіпака. Потрапляє до пекла не лише він — приречені на муки всі члени його родини. Людину, що забирає добро, яке подароване брахмані або яке він дав комусь, роковано на якнайменше шістдесят тисяч років існування у жахливих умовах, як, наприклад, жити хробаком у випорожненнях. Тому я напучую вас, моїх синів і родичів, що зібралися тут, ніколи, навіть помилково, не брати того, що належить брахмані, щоб не осквернити цілу родину. Життя вкорочується навіть тому, хто тільки захоче того майна, навіть не маючи на гадці його відбирати. Він зазнає поразки від ворогів, втратить трон, а коли покине тіло, стане змією, що чинить клопіт іншим живим істотам. Тому, любі Мої сини і рідні, раджу вам: навіть якщо брахмана розгнівався і прозиває вас лихими словами чи й завдав вам болю, ніколи нічого не робіть на відповідь, радше усміхніться, стерпіть усе, вклоніться цьому брахмані. Ви добре знаєте, що навіть Я Сам тричі на день у великій шанобі кланяюся брахманам. Ви маєте наслідувати Мій приклад і настанови. Якщо хтось не буде наслідувати того, я жодному не подарую і покараю кожного. Вчіться з прикладу царя Нріґи, що людина, привласнивши, хоч і через незнання, те, що належить брахмані, буде змушена страждати.

Господь Крішна, хто завжди прагне очистити зумовлені живі істоти, говорив це не лише щоб напутити Своїх родичів і жителів Двараки, а й усіх людей. Завершивши мову, Господь пішов до Себе в палац.