РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

Ставлення жителів Вріндавани, Нанди Махараджі і матері Яшоди до Крішни є ідеальним прикладом батьківського та материнського ставлення в трансцендентних стосунках із Крішною, відначальним Верховним Богом-Особою. Насправді стати батьком чи матір’ю Крішни неможливо, але якщо відданий розвинув у собі такі трансцендентні почуття, їх називають любов’ю до Крішни у стосунках батьківства. Врішні (родичі Крішни у Двараці) також мали подібні почуття до Крішни. Отже, спонтанну любов до Крішни у стосунках батьківства виявляють і жителі Вріндавани, і жителі Двараки, які належать до роду Врішні.

Спонтанна любов до Крішни, яку виявляють Врішні і жителі Вріндавани, існує в них вічно. Для тих, хто ще не завершив початковий етап відданого служіння, на якому конче потрібно дотримувати реґулівних засад, обговорювати цю любов потреби немає: вона мусить розвинутися сама на більш зрілій стадії.

Тих, хто бажає йти стопами тих вічних відданих Господа, якими є Врішні та жителі Вріндавани, називають раґануґа-відданими; це означає, що вони намагаються сягнути рівня досконалости тих вічних відданих. Віддані-раґануґи не надто строго дотримують реґулівних засад відданого служіння, однак природним чином їх притягують певні вічні віддані, як оце Нанда чи Яшода, і вони спонтанно стараються наслідувати їх. У відданому служінні присутній поступовий розвиток бажання стати схожими на якогось певного відданого; це і є раґануґа.

Однак слід завжди пам’ятати, що таке палке бажання йти стопами жителів Враджі (Вріндавани) розвиває тільки той, хто вже очистився від матеріального забруднення. На рівні дотримання реґулівних засад відданого служіння треба пройти через стадію анартга-ніврітті, на якій матеріальне занечищення остаточно зникає. Подеколи трапляється бачити людей, що імітують таку любов у відданості, ще не звільнившись від анартг, небажаних поганих звичок. Буває, так звані віддані кажуть про себе як про послідовників Нанди, Яшоди чи ґопі і водночас заховують огидний потяг до земного сексу, що очевидно для всіх. Такий вияв «божественної» любови є просто нічого не вартою підробкою. А коли людина насправді починає відчувати потяг до любови ґопі та її виявів, в її характері не виявляється і тіні матеріального опоганення.

Отож на початку кожний повинен строго дотримувати реґулівних засад відданого служіння, як того вчать священні писання та духовний вчитель. Щире, непідробне прагнення йти стопами відданих Вріндавани розвивається тільки в тому, хто досяг ступеня очищення від матеріальної скверни.

Шріла Рупа Ґосвамі каже: «Той, хто дійсно очистився від матеріальної скверни, вже може обрати собі за взірець певного вічного відданого — жителя Вріндавани і, завжди пам’ятаючи його, з любов’ю служити Крішні в тій ролі, в якій Йому служить цей відданий. Розвиваючи у собі таку здатність, він завжди, хоча б подумки, буде жити у Вріндавані». Смисл сказаного в тому, що людина повинна, якщо можливо, поїхати до Вріндавани, бути присутньою на землі Враджабгумі фізично і завжди служити Господу, наслідуючи відданих Враджа-дгами, духовного царства Враджі. Якщо хтось не має змоги бути присутнім у Вріндавані фізично, він може медитувати на те, що живе у Вріндавані. Хоч би де ми були, ми завжди маємо думати про життя у Враджа-дгамі і про те, як ідемо стопами якогось відданого у служінні Господу.

Відданий, котрий насправді зробив значний поступ у свідомості Крішни і постійно з любов’ю служить Господу, не повинен виявляти себе, навіть якщо він вже сягнув досконалости. Думка тут у тому, що доки відданий перебуває в матеріальному тілі, він повинен завжди діяти, як це визначено неофіту. Навіть чистий відданий мусить дотримуватися усіх визначених для відданого служіння реґулівних засад та приписів. Водночас відданий, якщо він вже усвідомлює своє справжнє становище у стосунках з Господом, може під керівництвом конкретного вічного супутника Господа думати про Господа у своєму серці, дотримуючи водночас реґулівних засад, і так розвивати свої трансцендентні почуття.

Принагідно зауважимо, що слід бути обережним щодо так званого сіддга-праналі. Цьому методу сіддга-праналі слідують люди, яких ніхто не вповноважував; вони вигадують свої власні способи виконувати віддане служіння. Вони гадають, що, просто думаючи про себе як про близьких супутників Господа, вони і справді стають Його супутниками. Така зверхність аж ніяк не узгоджується з реґулівними приписами. Цьому методу сіддга-праналі слідують пракріта-сахаджії, члени фальшивої «вайшнавської» секти. На думку Рупи Ґосвамі, така діяльність просто перешкоджає поступу на шляху виконання відданого служіння визначеним способом.

Шрі Рупа Ґосвамі каже, що обізнані ачар’ї радять дотримувати реґулівних засад і тим відданим, які вже розвинули у собі спонтанну любов до Крішни. Згідно з реґулівними засадами існує дев’ять сфер діяльности (що їх вже описано вище), і відданий повинен присвятити себе тому служінню, до якого він має природну схильність. Скажімо, комусь особливо подобається слухати, іншому — оспівувати святі імена, а когось особливо приваблює служіння в храмі. Отже, ці або ще який з решти шести способів відданого служіння (пам’ятувати, слугувати, молитися, здійснювати служіння певного роду, бути у дружніх стосунках та віддавати усе своє майно) слід виконувати з усією серйозністю. Тобто кожний повинен діяти згідно зі своїм індивідуальним смаком.

Віддане служіння, коли відданий наслідує служіння ґопі Вріндавани або цариць Двараки, називають служінням у стосунках кохання. Це віддане служіння в стосунках кохання можна розбити на дві категорії: прямих стосунків кохання і непрямих стосунків. В обох випадках відданий має йти стопами якоїсь конкретної ґопі, що виконує відповідне служіння на Ґолоці Вріндавані. Прив’язаність безпосередньо до Верховного Бога- Особи в стосунках кохання позначається терміном келі. Дійти келі значить безпосередньо приєднатися до Верховного Бога- Особи. Є й інший розряд відданих: вони не хочуть безпосередньо спілкуватися з Найвищою Особою, натомість вони тішаться, смакуючи стосунки кохання Господа з іншими ґопі. Їм дає насолоду просто слухати про розваги Господа з ґопі.

Розвинути стосунки кохання з Господом здатні лише ті, хто вже дотримує реґулівних засад відданого служіння, і насамперед ті, хто поклоняється Божествам Радги й Крішни у храмі. Такі віддані поступово розвивають у собі спонтанну любов до Божеств і, слухаючи про любовні забави Господа та ґопі, поступово приваблюються до цих розваг. Згодом, коли така спонтанна любов розквітає, відданий переходить до однієї з вищезгаданих категорій.

Стосунки кохання до Крішни розвивають не тільки жінки. Насправді матеріальне тіло не має нічого спільного з духовними любовними стосунками. Жінка може розвинути бажання стати другом Крішни, натомість чоловік може розвинути прагнення бути ґопі у Вріндавані. Приклад того, як саме відданий у чоловічому тілі може розвинути бажання бути ґопі, подає «Падма Пурана»: Колись давно у місці під назвою Дандакаран’я жило багато мудреців. Дандакаран’я — це ліс, в якому жив Господь Рамачандра після того, як батько вислав Його на чотирнадцять років з дому. Під час того заслання багато тамтешніх мудреців полонилися красою Господа Рамачандри і забажали стати жінками, щоб мати змогу обнімати Господа. Минув час, і ці мудреці з’явилися у Ґокулі Вріндавані саме коли там явив Себе Крішна; вони народилися як ґопі, подружки Крішни. Так вони сягнули досконалости духовного життя.

Історію мудреців Дандакаран’ї можна пояснити так. Коли Господь Рамачандра пробував у Дандакаран’ї, мудреців, котрі здійснювали віддане служіння там, привабила Його врода, і вони подумали про ґопі Вріндавани, що завжди насолоджуються любовними стосунками з Крішною. З цього зрозуміло, що мудреці Дандакаран’ї добре знали, що обидва — і Крішна, і Господь Рамачандра — це Верховний Господь, але бажання спілкуватися з Господом у стосунках кохання, як це роблять ґопі, в них переважало. Вони знали, що тимчасом як Господь Рамачандра, як ідеальний цар, не міг прийняти більш як одну дружину, Господь Крішна, всемогутній Бог-Особа, зможе виповнити бажання їх усіх у Вріндавані. Ці мудреці також висновили, що форма Господа Крішни є привабливішою від форми Господа Рамачандри, і тому вони молилися, виражаючи бажання у майбутньому житті стати ґопі і спілкуватися з Крішною.

Господь Рамачандра зберігав мовчання, і це свідчило про те, що Він прийняв молитви мудреців. Так вони отримали від Господа Рамачандри благословення, що в майбутньому житті матимуть змогу бути в товаристві Господа Крішни. Завдяки цьому благословенню усі вони народилися дівчатами, дочками ґопі у Ґокулі, і, як бажали за попереднього життя, насолоджувались товариством Господа Крішни, що тоді був присутній у Ґокулі Вріндавані. Так вони сягнули досконалости людського життя, виплекавши у собі трансцендентне бажання перебувати з Господом Крішною у стосунках кохання.

Стосунки кохання поділяють на два типи — стосунки кохання між чоловіком і дружиною та стосунки кохання між коханцями. Того, хто розвинув у собі кохання до Крішни як до чоловіка, підносять до Двараки, і там він стає царицею Господа. Той, хто розвинув ставлення до Крішни як до свого коханця, підноситься на Ґолоку Вріндавану і там у товаристві ґопі насолоджується стосунками кохання з Крішною. Ще раз дамо на увагу, що стосунки кохання з Крішною — чи то як ґопі, чи як цариці — не є привілеєм самих жінок. Чоловік теж здатний розвинути у собі такі почуття, як про те свідчить приклад мудреців з Дандакаран’ї. Якщо істота просто бажає стосунків кохання, але не йде стопами ґопі, її перепроводжають до Двараки, і там вона стає царицею Господа.

У «Маха-курма Пурані» сказано: «Великі мудреці, сини богів вогню, неухильно дотримували реґулівних засад, прагнучи стосунків кохання з Крішною. Завдяки цьому у наступнім житті вони отримали змогу спілкуватися з Господом, джерелом усього творіння, кого називають Всудева (Крішна); так кожний з мудреців отримав Крішну як свого чоловіка».

Віддані, які приваблюються до Крішни як Його батьки або друзі, мусять іти стопами Нанди Махараджі або Субали відповідно. Нанда Махараджа — це названий батько Крішни, а з усіх друзів Крішни у Враджабгумі Субала — найближчий до Нього.

У розвиткові якостей батька чи друга Господа є два шляхи. Перший такий — можна старатися стати батьком Господа безпосередньо. Другий полягає в тому, щоб йти стопами Нанди Махараджі і плекати в собі думку, що бути батьком Крішни — це найвище з усього бажаного. З оцих двох шляхів прагнення стати безпосередньо батьком Крішни авторитети не схвалюють. Такий шлях здебільшого осквернений імперсоналістською філософією майавади. Майаваді (моністи) гадають, що вони самі є Крішна, отож якщо хтось гадає, буцім він сам стане Нандою Махараджею, то його батьківську любов забруднює філософія майавади. Вже сам спосіб мислити в дусі майавади є образою, і ніхто з тих, хто чинить образи, не увійде до царства Бога і не зможе спілкуватися з Крішною.

У «Сканда Пурані» наведена історія про одного старого чоловіка, котрий жив у Хастінапурі, столиці Пандав. Цей чоловік бажав, щоб Крішна став його укоханим сином. Нарада навчив його йти стопами Нанди Махараджі, і, діявши так, старий досяг успіху.

У молитві «Нараяна-в’юха-става» сказано, що ті, хто неухильно зосереджує свій розум на Господі, думаючи про Нього як про свого чоловіка, друга, батька чи доброзичливця, заслуговують на загальну шану. Таку спонтанну любов до Крішни людина може розвинути тільки особливою ласкою Крішни або Його чистого відданого. Цей метод відданого служіння іноді називають пушті-марґа. Пушті означає «живлення», а марґа означає «шлях». Такий розвиток почуттів живить віддане служіння і підносить його до найвищого рівня. Отже, це називають шляхом живлення, або пушті-марґою. Члени Валлабга- сампрадаї, що належать до секти Вішнусвамі вайшнавської релігії, поклоняються Крішні саме згідно з методом пушті-марґа. Здебільшого віддані Крішни у Ґуджараті поклоняються Бала Крішні, теж керуючись при тому правилами пушті-марґи.