РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

Той, хто, виконуючи впорядковане віддане служіння, насправді підноситься на трансцендентний рівень, вивищується над ґунами матеріальної природи, і його серце стає осяйне, наче сонце. Сонце розташоване дуже далеко від нашої планети, і тому жодній хмарі неможливо його вкрити; а коли відданий очищується і стає як сонце, його серце починає випромінювати екстатичну любов, що набагато чудесніша за сонячне світло. Тільки тоді прив’язаність до Крішни стає досконалою. Відтак відданий у своїй екстатичній любові відчуває спонтанний потяг служити Господу. Це — рівень уттама-адгікарі, рівень досконалої відданости. Такого відданого більше не турбують жодні матеріальні почуття, його цікавить тільки служіння Радгарані та Крішні.

Нагадаємо, що в попередніх розділах описано відмітні риси відданого служіння, а також дано настанови щодо того, як саме здійснювати таке служіння за допомогою наших теперішніх чуттів і завдяки тому наближатися до рівня екстатичної спонтанної любови. Крім того, були подані відомості щодо двох різновидів відданого служіння: відданого служіння, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, та відданого служіння, в основі якого лежить спонтанна любов. У відданому служінні, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, можна виділити дві відміни — виконавче віддане служіння та дійове віддане служіння. Власне дійове віддане служіння позначають терміном бгава, що означає «екстаз». Щодо цього у тантрах є таке твердження: екстаз є першою ознакою чистої любови до Бога-Особи, і на цій стадії відданий інколи плаче, а його тілом переходить дрож. Ці ознаки бувають виявлені не завжди, а часами. Коли цар Амбаріша через Дурвасу Муні потрапив у складне становище, він одразу звернувся думкою до лотосових стіп Господа. Відтак у всьому його тілі виявилися певні зміни, а з очей покотилися сльози. Такі ознаки свідчать, що відданий перебуває в стані екстазу, і цей екстаз виявляється через тремтіння тіла й сльози. Після того, як ознаки екстазу виявилися зовні, він лишається в розумі. Якщо екстаз триває, такий стан має назву самадгі. На цій стадії просвітлення закладаються основи майбутніх любовних взаємин відданого з Крішною.

Віддані приходять на цей рівень екстазу двома шляхами. Перший шлях — це постійне спілкування з чистими відданими. Другий шлях — це коли відданому дарує Свою ласку Крішна або коли йому дарує свою милість чистий відданий Крішни. Здебільшого відданий підноситься на рівень екстазу через спілкування з чистими відданими, тимчасом як піднесення завдяки особливій ласці Крішни чи Його відданого — річ дуже рідкісна. З цього можна висновити, що віддане служіння слід здійснювати неухильно і завжди у товаристві відданих, і тоді успіх нам ґарантований. Певно що бувають виняткові випадки, коли відданий отримує особливу милість Крішни. Ми маємо завжди сподіватися її, але водночас не можемо сидіти згорнувши руки, просто чекаючи на Господню ласку — ми мусимо повсякчас виконувати свої щоденні обов’язки у відданому служінні. Буває, що людину, яка ніколи не вчилася у школі чи інституті, визнають за великого вченого, і відомі університети присуджують їй почесне звання. Але це зовсім не означає, що можна не ходити до школи й просто сидіти й сподіватись при тому, що колись якийсь університет відзначить наші знання. З відданим те саме: він мусить сумлінно дотримувати реґулівних засад відданого служіння й водночас сподіватися ласки Крішни або Його відданого.

Прикладом того, як істота піднялася на рівень екстатичної любови, дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, може служити життя Наради, як він сам описує його В’ясадеві у «Шрімад-Бгаґаватам». Нарада розповідає там про своє попереднє життя і про те, як він піднісся на рівень екстатичної любови. Він служив великим відданим і тому мав змогу слухати їхні розмови та пісні. Отож він слухав пісні й оповіді про діяння Крішни від чистих відданих, і так його серце привабилося до Господа. Він слухав їх так жадібно, що поступово ваблення переросло в екстатичну любов до Крішни. Така екстатична любов передує чистій любові до Крішни, і Нарада у дальшому вірші підтверджує, що, щодня слухаючи бесіди великих мудреців, він поступово розвинув у собі екстатичну любов до Бога. Нарада у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.28) розповідає далі: «Спочатку я минав дні у товаристві великих мудреців, і це тривало впродовж усієї дощової пори року. Щоранку й щовечора я слухав, як вони співають та повторюють мантру Харе Крішна, і завдяки тому моє серце поступово очистилося. Відтоді, як я почав з великою увагою слухати їх, на мене припинили діяти ґуни невігластва та страсти, і відтак я втвердився у відданому служінні Господу».

Наведений приклад наочно ілюструє, як, просто спілкуючись з чистими відданими, можна розвинути у собі екстатичну любов до Господа. Отож одною з важливих умов духовного розвитку є постійне спілкування з чистими відданими, які щоденно, вранці та ввечері, повторюють і співають мантру Харе Крішна. Таке спілкування дає змогу очистити серце і розвинути екстатичну чисту любов до Крішни.

Подібне твердження знаходимо у Третій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (25.25), де Господь Капіла каже: «Люба матінко! Якщо людина житиме в товаристві чистих відданих, вона реально досвідчить піднесеність відданого служіння Мені та його могутність». Інакше кажучи, коли говорить чистий відданий, його слова мають на серця слухачів великий вплив. Але звідки ця притаманна слуханню та оспівуванню могутність? Професійний декламатор шастр не здатний викликати в серці слухачів трансцендентного екстазу. Натомість коли промовляє той, хто усвідомив свою духовну сутність і дійсно виконує служіння Господу, він має силу вдихнути духовне життя в тих, хто його слухає. Ось тому слід шукати товариства бездомісних, чистих відданих. Спілкуючись з ними і служачи їм, відданий- початківець неодмінно розвине в собі прив’язаність, відданість і любов до Верховного Бога-Особи.

У «Падма Пурані» є історія про віддану, яка, прагнувши піднестись на рівень екстазу, танцювала для Божества Господа крізь цілу ніч, щоб заслужити Господню милість.

Трапляється однак і таке, що в людині, яка ніколи не вдавалась до жодного з різновидів відданого служіння, раптом прокидається відданість до Господа Крішни. Мусимо розуміти, що такий раптовий розвиток настрою відданости приходить внаслідок вияву милости Крішни чи Його відданого. Цей «випадковий » розвиток екстатичних почуттів , який відбувається через безпричинну милість Крішни, може статися: 1)через слово, 2)через погляд та 3)просто завдяки добрим побажанням.

У «Нарадія Пурані» є твердження щодо розвитку екстатичної любови за допомогою слова. Господь Крішна каже Нараді: «О найліпший з брахман! Бажаю тобі розвинути бездомісне віддане служіння Мені, бо воно сповнене трансцендентного блаженства і є сприятливе з будь-якого погляду».

Про розвиток екстатичної любови за допомогою погляду йдеться у «Сканда Пурані». Там сказано: «Коли жителі провінції Джанґала побачили Бога-Особу, Крішну, почуття затопили їх, і вони не могли відвести від Нього своїх очей».

Що стосується щиросердих побажань, то у «Шука-самхіті» знаходимо, як Нарада каже Шрілі В’ясадеві: «Твій син — найпіднесеніший відданий Бога-Особи. А ще я бачу, що він, навіть не дотримуючи жодних реґулівних засад відданого служіння, вже виявляє численні чудові ознаки, що притаманні людям, які виконували віддане служіння впродовж численних народжень».

Стосовно екстатичної любови до Крішни у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (4.36) Нарада, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Описати характер Прахлади дуже непросто. Він розвинув природну любов до Крішни, і хоч би як я намагався змалювати його достоїнства, це лишатиметься просто словами. Насправді описати його вдачу достеменно неможливо». Отже, Нарада сам визнає, що екстатична любов до Господа спалахнула в серці Прахлади природно, просто ласкою Господа Крішни.

Така природна любов до Крішни, яку виявляв Прахлада, розвинулася в нього просто через ласку Наради. Коли Прахлада Махараджа перебував у лоні своєї матері, Нарада зі співчуття до неї виклав їй науку відданого служіння, бажаючи водночас, щоб дитя в лоні цієї жінки також запожиткувало собі добро з його повчань. Завдяки тому, що Нарада, вповноважений відданий і славнозвісний супутник Бога-Особи, бажав Прахладі Махараджі усіх благ, той розвинув у собі всі якості першорядного відданого. Це є прикладом розвитку природної любови до Господа, і причиною її є особлива ласка Бога-Особи чи Його великого відданого, як оце Нарада.

У «Сканда Пурані» Парвата Муні каже Нараді: «Любий Нарадо! З усіх святих осіб ти такий великий і славетний, що просто своїми добрими побажаннями перетворив мисливця, людину низького народження, на великого відданого Господа Крішни».

Екстатичну любов до Крішни можна поділити на п’ять різновидів, за що Шрі Рупа Ґосвамі казатиме далі.