РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Авторитети, зокрема Шрідгара Свамі, розглядають расу трансцендентної любовної прихильности як досконалий рівень відданости. Рівень цієї трансцендентної любовної прихильности — зараз над рівнем нейтральних стосунків і є необхідною умовою для розвитку раси служіння. У «Нама-каумуді» та інших книгах цей стан називають безперервною любовною прихильністю чи прив’язаністю до Крішни. Шукадева й ряд інших авторитетів зараховують почуття на цьому рівні трансцендентної прихильности до нейтральних стосунків, але в будь- якому разі цими стосунками любовної прихильности насолоджуються віддані на різних рівнях трансцендентних стосунків-смаків, і тому загальною назвою цього стану є любовна прихильність, або чиста любовна прихильність до Крішни.

Віддані , що перебувають на рівні стосунків слугування Крішні, приваблені до Нього через відчуття благоговійної любовної прихильности. Деякі жителі Ґокули (Вріндавани, як вона проявлена на Землі) відчувають до Крішни саме таку шанобливу любовну прихильність. Жителі Вріндавани, бувало, казали: «Крішна, тіло якого нагадує за кольором темну хмару, завжди перед нами. У лотосових руках Він тримає Свою чудесну флейту. На Ньому жовті шовкові шати, в Його волосся встромлене павичеве перо. Коли, отак вбраний, Крішна йде повз пагорб Ґовардгану, усі насельники райських планет разом із жителями цієї планети відчувають трансцендентне блаженство, усвідомлюючи, що вони — вічні слуги Господа». Інколи відданий сповнюється таких самих благоговіння й шаноби, коли бачить зображення Вішну, що вбраний так само, як Крішна, і має такий самий колір тіла. Єдина відмінність між Крішною і Вішну полягає у тому, що у Вішну чотири руки, і в них Він тримає мушлю, диск, булаву та лотос. Господа Вішну завжди прикрашають численні коштовні камені-самоцвіти, як-от чандраканта і сур’яканта.

«Лаліта-мадгава» Рупи Ґосвамі містить таке висловлювання Даруки, одного зі слуг Крішни: «Певно що Господь Вішну у Своєму намисті з дорогоцінних каменів каустубг, чотири руки якого тримають мушлю, диск, булаву і лотос, з коштовними прикрасами, що сліпуче сяють, виглядає навдивовижу прекрасним. Сидячи на плечах Ґаруди, Він невимовно прекрасний, і Він такий вічно. І ось тепер цей самий Господь Вішну стоїть перед нами як ворог Камси, і Його неповторна врода примушує мене забути щедроти Вайкунтги».

Інший відданий якось мовив: «Цей Верховний Бог-Особа, з пір на тілі якого безперервно виходять мільйони всесвітів, той, хто є океан милости, володар незбагненних енерґій, кого завжди оздоблюють усі різновиди містичної досконалости, хто є джерело усіх втілень і хто приваблює до Себе усі душі, є найвищим владикою і найвищим об’єктом поклоніння. Він — усезнаючий, сповнений певности й усіх щедрот. Він — саме втілення вибачливости і заступник відданих Йому душ. Він щедрий, Він ніколи не ламає Свого слова, Він вмілий у всьому і могутній. Він охоронець релігії, що Сам неухильно тримається заповітів священних писань, Він — друг відданих, великодушний, впливовий, вдячливий, шанований, поштивий, сповнений усієї сили, і Його підкоряє чиста любов до Нього. Безсумнівно, Він — єдиний притулок для відданих, кого вабить до Нього і хто бажає з любов’ю служити Йому».

Відданих, які перебувають на рівні слуг Господа, поділяють на чотири класи: 1)слуги на певних посадах (як-от Господь Брахма та Господь Шіва, яких призначено керувати ґунами страсти та невігластва матеріального світу), 2)слуги Господа, що перебувають під Його заступництвом, 3)віддані з найближчого оточення Господа та 4)віддані, які просто супроводжують Господа.

Джамбаваті, одна з дружин Крішни, запитала у своєї подруги Калінді: «Хто це обходить навколо нашого Крішни?»

Калінді відповіла: «То — Амбіка, що наглядає за всіма справами усесвіту».

Тоді Джамбаваті запитала: «А хто цей, що весь тремтить, дивлячись на Крішну?»

Калінді відповідала: «Це — Господь Шіва».

Далі Джамбаваті запитала: «А той, що підносить до Господа молитви?»

Калінді відповіла: «Це — Господь Брахма».

Джамбаваті запитувала далі: «А хто той, що простерся на землі, вшановуючи Крішну?»

Калінді відповідала: «Це — Індра, цар райських планет».

Джамбаваті запитала ще: «Хто цей чоловік, що прийшов разом з півбогами і сміється разом з ними?»

Калінді відповіла: «Це — Ямараджа, мій старший брат, повелитель смерти».

У цій розмові згадані імена багатьох півбогів разом з Ямараджею, кому Господь визначив певні обов’язки у відданому служінні. Їх називають адгікріта-девати, тобто вони — півбоги, вповноважені керувати різними галузями діяльности у всесвіті.

Один житель Вріндавани якось сказав Господу Крішні: «Любий Крішно, втіхо Вріндавани! Ми дуже боїмось матеріального існування. Тому ми прийняли притулок у Тебе, знаючи, що Ти завжди захищатимеш нас. Ми добре усвідомлюємо Твою велич. Тому, відкинувши бажання звільнення, ми безоглядно прийняли притулок Твоїх лотосових стіп. Дізнавшись, що Твоя трансцендентна любов вічно зростає, ми вирішили присвятити себе на трансцендентне служіння Тобі». Це слова з вуст відданого, який знайшов притулок і захист у Господа Крішни.

Калію, чорного змія, що жив у Ямуні, Крішна покарав, потоптавшись ногами по його головах, аж той, прийшовши до тями, зрештою визнав: «Любий Господи, я вчинив проти Тебе велику образу, але Ти ласкаво полишав на моїй голові відбитки Своїх лотосових стіп!» Така поведінка змія є прикладом того, як приймають притулок лотосових стіп Крішни.

У книзі «Апарадга-бганджана» чистий відданий виражає свої почуття так: «Любий Господи, мені соромно звіритись Тобі в тому, що я був покірним слугою своїх панів — хіті, гніву, пожадливости, ілюзії й заздрости. Траплялося, я робив з їхнього наказу найганебніші вчинки. Я слугував їм вірою та правдою, але вони ніколи не були задоволені, і водночас вони не настільки милостиві, щоб відпустити мене зі служби. Вони нітрохи не соромляться приймати від мене служіння. Любий Господи, чільнику роду Яду, знай, що я зрештою спам’ятався і нині шукаю притулку Твоїх лотосових стіп. Прохаю, дозволь мені служити Тобі». Це — ще один приклад упокорення Крішні та прийняття притулку Його лотосових стіп.

У різних ведичних писаннях є численні приклади того, як люди, що шукали звільнення на шляху абстрактних роздумів, зрештою покинули свої розумування і знайшли надійний притулок біля лотосових стіп Крішни. Взірцями таких людей є брахмани з лісу Наймішаран’я на чолі з Шаунакою.* Обізнані вчені зараховують їх до категорії відданих, що посідають довершену мудрість. У книзі «Харі-бгакті-судгодая» наведене звернення тих великих брахман та мудреців, очолюваних Шаунакою Ріші, до Сути Ґосвамі: «Велика душе, зваж, що то за диво: ми, опоганені незліченними вадами матеріального існування, які властиві людям, чимдалі відмовляємося від нашого бажання звільнитися, і те все єдино завдяки тому, що розмовляємо з тобою про Верховного Бога-Особу».

У книзі «Пад’явалі» відданий каже: «Ті, хто пізнає себе, йдучи шляхом філософських розмірковувань, хто дійшов висновку, що найвища істина є поза будь-якими роздумами і хто відтак втвердився в ґуні добра, нехай спокійно й далі роблять те, що робили були. Що ж стосується до нас, то ми просто чуємо в серці любовну прив’язаність до чудового, вдягнутого у жовті шати Верховного Бога-Особи, чиї прекрасні очі подібні до лотосів і колір чийого тіла нагадує колір темної хмари. Ми маємо тільки одне бажання — завжди тримати Його образ у своєму серці».

Тих, хто від самого початку свого шляху самоусвідомлення відчуває потяг до відданого служіння, називають сева- ніштгами. Сева-ніштга означає «просто прив’язаний до відданого служіння». Взірцями таких відданих є Господь Шіва, цар Індра, цар Бахулашва, Шрутадева й Пундаріка. Один відданий казав: «Любий Господи, Твої трансцендентні якості приваблюють навіть звільнені душі і примушують їх іти туди, де віддані збираються та громадою постійно оспівують Твою велич. Навіть великих мудреців, які звикли жити самітниками, приваблюють пісні, що уславлюють Тебе. Я, споглядаючи усі Твої трансцендентні якості, також привабився до них і відтак вирішив присвятити своє життя на любовне служіння Тобі».

У місті Дварака наближеними помічниками Крішни є такі віддані: Уддгава, Дарука, Сат’які, Шрутадева, Шатруджіт, Нанда, Упананда та Бгадра. Усі вони завжди при Господі, виконуючи обов’язки Його секретарів, але часами їм випадає виконувати особисте служіння Крішні. З роду Куру помічниками й наближеними відданими Господа Крішни є Бгішма, Махараджа Парікшіт та Відура. За цих відданих сказано так: «Тіла усіх наближених відданих Господа Крішни наче сяють, а їхні очі нагадують лотоси. На силі вони перевершують півбогів, і їхньою відмітною рисою є те, що вони завжди мають на собі коштовні прикраси».

Коли Крішна перебував у столиці Індрапрастга, якийсь чоловік звернувся до Нього з такою мовою: «Любий Господи, Твої наближені помічники на чолі з Уддгавою, стоячи при міській брамі Двараки, повсякчас готові виконувати Твої доручення. Їхні очі майже завжди зволожені сльозами, й у завзятті служіння Тобі їм не страшний навіть вогонь заглади, що його створює Господь Шіва. Вони — душі, які безоглядно віддалися Твоїм лотосовим стопам».

З численних наближених до Господа Крішни помічників Уддгаву вважають за найліпшого. Уддгаву описано так: «Тіло його темне, наче річка Ямуна, й так само, як вона, прохолодне. Його завжди прикрашають квіткові ґірлянди, що їх носив Господь Крішна, а вбраний він у жовті шовки. Руки Уддгави— що прогоничі міської брами, очі нагадують лотоси, і сам він— найзначніший відданий з-поміж усіх наближених помічників Крішни. Отож вклонімося з шаною до Уддгавиних лотосових стіп!»

Уддгаві належить такий опис трансцендентних якостей Шрі Крішни: «Господь Шрі Крішна, наш повелитель і шановане Божество, пан Господа Шіви і Господа Брахми та правитель цілого всесвіту, слухається наказів Уґрасени, Свого діда. Крішна володіє мільйонами всесвітів — і попри все це смиренно просить у нього дарувати Йому в океані клапоть землі. І хоча Він подібний до океану мудрости, часами Він радиться зі мною. Величний і великодушний, Крішна все ж вдається до різноманітної діяльности, наче звичайна людина».

Тих, хто постійно зайнятий в особистому служінні Господу, називають ануґами, або слугами. Прикладами таких слуг є Сучандра, Мандана, Стамба і Сутамба. Усі вони живуть у Двараці, а одяг та прикраси на них такі самі, як на інших відданих-наближених Крішни. Ануґам довіряють найрізноманітніше служіння. Мандана, скажімо, завжди тримає парасоль над головою Господа Крішни, Сучандра обмахує Його білим опахалом-чамарою, а Сутамба подає горіхи бетеля. Усі вони — великі віддані, і вони завжди зайняті в трансцендентному любовному служінні Господу.

Ануґи є у Двараці, і у Вріндавані також є багато ануґ. Ось їхні імена: Рактака, Патрака, Патрі, Мадгукантга, Мадгуврата, Расала, Сувіласа, Премаканда, Марандака, Ананда, Чандрахаса, Пайода, Бакула, Расада та Шарада.

Зовнішність вріндаванських ануґ описана так: «Складімо шанобливі поклони незмінним слугам сина Махараджі Нанди. Вони завжди лишаються у Вріндавані, і їхні тіла, що кольором своїм нагадують чорних бджіл й золотий місяць, оздоблені перловими намистами та золотими зап’ястями й браслетами, а їхні шати вигідно підкреслюють зовнішність кожного з них». Якими є їхні специфічні обов’язки, стає ясно зі слів матері Яшоди, коли вона каже: «Бакуло, почисти ту жовту одежу Крішни. А ти, Варіко, напахчи воду для купелі пахощами аґуру. Ти ж, Расало, маєш приготувати бетель. Подивіться, Крішна вже недалеко. Піднялась курява, і вже видко корів».

З-поміж усіх ануґ головним є Рактака. Його зовнішність описують так: «На ньому жовті шати, тіло його кольором нагадує свіжу траву. Він добре вміє співати і завжди зайнятий у якомусь служінні для сина Нанди Махараджі. То наслідуймо ж Рактаку у його трансцендентному любовному служінні Крішні!» Глибину любовної прихильности Рактаки до Господа Крішни можна зрозуміти з його слів, звернених до Расади: «Расадо, послухай- но, що я скажу! Будь ласка, зроби так, щоб у мене завжди було служіння Господеві Крішні, який уславився тим, що підняв пагорб Ґовардгану».

Віддані Крішни, що виконують особисте служіння Йому, завжди уважні та обережні, бо розуміють, що бути особистими слугами Господа Крішни — річ не звичайна. Просто вшанувати мурашку, яка служить Господу, дає людині вічне щастя, а що вже казати про того, хто безпосередньо служить Крішні. Якось Рактака висловився про себе: «Я маю найглибшу шану до Самого Крішни, мого Господа, кому я служу, і не лише до Нього, а й до подруг Крішни, ґопі, і я готовий служити їм, як Самому Крішні, і так само я шаную кожного, хто служить Господу, і стараюся служити йому. Я знаю, що мені слід дуже пильнувати, аби не загордувати з того, що я — один зі слуг та відданих Господа». З цього твердження можна зрозуміти, що чисті віддані, тобто ті, хто справді служить Господу, завжди обачливі й обережні і ніколи не чваняться своїм служінням.

Такий умонастрій, властивий безпосереднім слугам Крішни, називають дгур’я. Ґрунтуючись на авторитетному аналітичному дослідженні діяльности цих безпосередніх слуг Господа, Шріла Рупа Ґосвамі поділив їх на три категорії: дгур’я, дгіра та віра. Рактаку зараховують до категорії дгур’я, тобто відданих, яких приваблює служіння коханим подругам Крішни, ґопі.

Одним з наближених слуг Крішни з категорії дгіра є син Сат’ябгаминої няньки. Сат’ябгама — це одна з цариць Господа Крішни у Двараці. Коли вона пішла за Крішну, синові її няньки дозволили піти з нею, тому що вони з тим хлопчиком від дитини були як брат і сестра. Отож цей молодий чоловік жив із Крішною як Його шваґер, і часами він, як шваґер, жартував з Крішною. Якось він сказав Крішні: «Любий Крішно, я ніколи не шукав прихильности богині щастя, що є Твоєю дружиною, а все мені пощастило вважатися одним із членів Твоєї родини, братом Сат’ябгами».

Один з наближених слуг з категорії віра якось сказав, виражаючи свою гордість: «Можливо, Господь Баладева і є славетний ворог Праламбасури, але мене це не обходить. Що стосується Прад’юмни, мені не треба від нього нічого, бо він поки — просто зелений юнак. Отож можу заявити, що я не жду нічого ні від кого. Я просто живу надією, що Крішна колись зупинить на мені Свій ласкавий погляд, а тому я не боюся навіть Сат’ябгами, що так люба Крішні».

У Четвертій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (20.28) цар Прітгу каже Господу: «Любий Боже, може трапитися, що богиня процвітання буде незадоволена моїми діями чи в мене виникне якесь непорозуміння з нею, але мені до того мало гадки, бо я маю неподільну віру в Тебе. Ти завжди сповнений безпричинної милости до Своїх слуг і дуже цінуєш найнезначніші послуги. Тому я впевнений, що Ти приймеш моє смиренне служіння, дарма що воно не варте визнання. Любий Господи, Ти — самодостатній. Ти вільний робити усе, що тільки Тобі заманеться, без ніякої сторонньої допомоги. Отож навіть якщо богиня процвітання буде незадоволена з мене, я певний, що Ти все одно завжди прийматимеш моє служіння».

За описами віддані, що мають прив’язаність до трансцендентного любовного служіння Господу, є або упокорені душі, або мудреці, що зробили великий поступ в осягненні знання відданого служіння, або душі, які цілковито присвятили себе на трансцендентне любовне служіння. Таких відданих називають початківцями, досконалими й вічно досконалими слугами відповідно.