РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Шріла Рупа Ґосвамі каже, що його старший брат (Санатана Ґосвамі) укладав свою «Харі-бгакті-віласу» як посібник для вайшнав і що в цій книзі він згадує багато правил і приписів, яких ті повинні дотримуватися. Певна частина цих правил належить до числа загальнопоширених і значущих, і зараз Шріла Рупа Ґосвамі задля нашого добра говоритиме за ці першорядної значущости речі. Мається, що Шріла Рупа Ґосвамі пропонує розглянути засадничі положення, не вдаючись у деталі. Наприклад, необхідність прийняти духовного вчителя — це засадничий принцип, а вже як конкретно учень виконує вказівки свого духовного вчителя, це радше подробиці. Наприклад, може трапитись, що учень діє згідно з повчаннями свого духовного вчителя, і ці повчання можуть дещо відрізнятися від повчань іншого духовного вчителя; це — відмінність у деталях. Натомість засадничий принцип — прийняття духовного вчителя — однаковий скрізь, хоча деталі можуть бути різні. Шріла Рупа Ґосвамі не хоче вдаватися у подробиці: його ціль — ознайомити нас з головними засадами.

Він називає такі засадничі принципи: 1)Прийняти притулок лотосових стіп істинного духовного вчителя. 2)Отримати посвячення від духовного вчителя і вчитися у нього того, як виконувати віддане служіння. 3)Коритися наказу духовного вчителя з вірою та відданістю. 4)Йти стопами великих ачарій (вчителів), діючи за проводом свого духовного вчителя. 5)Розпитуватися в духовного вчителя щодо того, як робити поступ у свідомості Крішни. 6)Бути готовим відмовитися од усього матеріального задля вдоволення Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни (це означає, що, виконуючи віддане служіння Крішні, ми маємо бути готові відмовитися і від того, розлучитися з чим не хотіли б, а також приймати те, що, можливо, нам не подобається). 7)Жити у священному місці прощі — у Двараці, у Вріндавані тощо. 8)Приймати лише необхідне, тобто мати з матеріальним світом якомога менше справ. 9)Постити на екадаші. 10)Вшановувати священні дерева, як-от баньян.

Ці десять пунктів є підготовчими: без них розпочати реґульоване віддане служіння неможливо. Якщо відданий-неофіт дотримуватиме цих десяти вищезгаданих засад, він зробить швидкий поступ у свідомості Крішни.

Дальша низка настанов складає такий список: 1)Слід рішуче відмовитися від спілкування з невідданими. 2)Не слід давати повчань тому, хто не має бажання до відданого служіння. 3)Не слід надто захоплюватися спорудженням пишних храмів чи монастирів. 4)Не слід старатися читати надто багато книжок, і не можна допускатися думки, щоб жити з лекцій або стати професійним декламатором «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгаґавад- ґіти». 5)Слід бути уважним у звичайних справах та стосунках з іншими. 6)Не можна перейматися відчаєм за втрат чи надто радіти за здобутків. 7)Не можна зневажати півбогів. 8)Не годиться без потреби завдавати страждань жодній живій істоті. 9)Слід старанно уникати будь-яких образ при оспівуванні святого імені Господа або під час поклоніння Божеству в храмі. 10)Слід бути абсолютно нетерпимим до всякого блюзнірства щодо Верховного Бога-Особи Крішни чи Його відданих.

Якщо не дотримувати десяти вищезгаданих засад, піднятися до рівня садгани-бгакті (практичного відданого служіння) неможливо. Отож Шріла Рупа Ґосвамі називає назагал двадцять положень, і кожне з них дуже важливе. Із цих двадцятьох положень перші три — а саме знайти притулок у справжнього духовного вчителя, отримати посвячення од нього й служити йому з великою повагою і шаною — мають за найважливіші.

Далі йдуть такі важливі пункти: 1)Слід прикрашати своє тіло тілакою, бо це є прикметою вайшнав (смисл цього в тому, що коли хтось бачить ці знаки на тілі вайшнави, він одразу згадує про Крішну. Господь Чайтан’я сказав, що вайшнава — це той, самий вигляд кого нагадує усім про Крішну. Тому істотно, щоб вайшнава ставив тілаку на тілі, бо це нагадує іншим про Крішну). 2)Ставлячи тілаку, відданий іноді може написати «Харе Крішна» на своєму тілі. 3)Слід приймати квіти й ґірлянди, що запропоновані Божеству та духовному вчителю, і носити їх на тілі. 4)Треба навчитися танцювати перед Божеством. 5)Слід навчитися кланятися перед Божеством та духовним вчителем, коли бачимо їх. 6)Прийшовши до храму Господа Крішни, треба постояти. 7)Коли Божества виносять з храму і ведуть Їх гуляти, відданий повинен негайно приєднуватися до процесії. (Щодо цього можна зауважити, що в Індії, особливо у храмах Вішну, заведено, що крім великого Божества, яке постійно перебуває у центральній частині храму, є ще кілька менших Божеств, яких ввечері виносять на прогулянку. В деяких храмах є звичай утворювати ввечері велику процесію, яку супроводжує гра оркестру; Божества сидять на оздоблених тронах, віддані везуть їх на візку чи несуть на паланкіні, тримаючи над Ними парасоль. Божества виходять на вулицю і гуляють біля храму, а тимчасом люди підходять запропонувати Їм прасад. Усі люди, що живуть поруч, супроводжують процесію, і це видовище справді чудове. Коли Божества виходять гуляти, служителі храму звітуються перед Ними: стільки за день зібрано грошей, стільки витрачено. Ідея така, що Божества — це власники усього храмового господарства, а священнослужителі та інші люди, які доглядають храм, — це слуги Божеств. Ця традиція, що їй слідують і досі, йде від сивої давнини. Ось тому тут згадано, що коли Божества виходять на прогулянку, люди повинні приєднуватися до процесії.) 8)Відданий повинен відвідувати храм Вішну щонайменше раз або двічі на день, вранці і ввечері. (Жителі Вріндавани неухильно дотримують цієї традиції. Усі віддані міста щоранку й щовечора заходять у різні храми. Тому вранці і ввечері по всьому місті можна бачити чималі юрми людей. У Вріндавані близько п’яти тисяч храмів. Звичайно, обійти їх усі неможливо, але принаймні дванадцять найважливіших великих храмів, що їх заснували Ґосвамі, слід відвідувати щодня.)

9)Слід обходити навколо храмової споруди щонайменше тричі. (У кожному храмі передбачено можливість обходити навколо храму. Деякі віддані обходять храм більш як тричі — десять-п’ятнадцять разів — залежно від своєї обітниці. Ґосвамі мали звичай обходити навколо пагорба Ґовардгани.) Слід також робити парікраму навколо всієї Вріндавани. 10)Відданий повинен поклонятися Божеству в храмі у відповідності до реґулівних засад. (Слід систематично пропонувати араті й прасад, одягати Божества тощо.) 11)Відданий повинен особисто служити Божествам. 12)Відданий повинен співати. 13)Він повинен брати участь у санкіртані. 14)Відданий повинен повторювати святі імена Бога. 15)Він повинен молитися. 16)Він повинен проказувати відомі молитви. 17)Відданий повинен куштувати маха-прасад (їжу з тарілки, яку пропонували безпосередньо Божествам). 18)Він повинен пити чаранамріту (воду від купання Божеств, що її пропонують гостям). 19)Слід вдихати аромат курінь та квітів, запропонованих Божеству. 20)Слід торкатися лотосових стіп Божества. 21)Слід споглядати Божество з великою відданістю. 22)Слід у певні години дня виконувати араті (аратріка). 23)Треба слухати про Господа та Його розваги, що описані в «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад- ґіті» та інших таких книгах. 24)Відданий повинен молитися до Божества, прохаючи в Нього милости. 25)Слід пам’ятати про Божество. 26) Слід медитувати на Божество. 27)Треба бути готовим добровільно брати на себе якесь служіння для Божества. 28)Слід думати про Господа як про найближчого друга. 29)Слід пропонувати усе Господу. 30)Слід пропонувати Божествам сприятливі речі (їжу, одежу). 31)Слід ризикувати усім задля Крішни і докладати всіх зусиль на користь Крішни. 32)За всіх обставин слід бути відданою Богові душею. 33)Слід поливати деревце туласі. 34)Слід систематично слухати «Шрімад- Бгаґаватам» та інші такі книги. 35)Слід жити у священному місці — Матгурі, Вріндавані чи Двараці. 36)Слід пропонувати служіння вайшнавам (відданим). 37)Рівень відданого служіння має відповідати можливостям конкретного відданого. 38)В місяць карттіка (жовтень-листопад) слід взяти на себе якісь додаткові обов’язки у відданому служінні. 39)На Джанмаштамі (день явлення Крішни в цей світ) слід виконувати якесь додаткове, особливе служіння. 40)Усе, що ми робимо, слід робити з великою увагою і відданістю Божеству. 41)Слід читати і насолоджуватись смаком «Бгаґаватам» у товаристві відданих, а не між сторонніми людьми. 42)Слід спілкуватися з тими відданими, що зробили більший поступ у служінні. 43)Слід оспівувати святе ім’я Господа. 44)Слід жити в окрузі Матгура.

Отож перелічені реґулівні засади складають шістдесят чотири пункти. Ми вже казали, що перші десять реґулівних засад є найважливішими. Потім названі десять другорядних реґулівних засад, а також сорок чотири додаткові. Отже, загалом налічується шістдесят чотири пункти, яких потрібно дотримувати у практиці відданого служіння. Із цих шістдесяти чотирьох пунктів п’ять — а саме поклонятися Божеству, слухати «Шрімад-Бгаґаватам», спілкуватися з відданими, брати участь у санкіртані й проживати в Матгурі — мають найбільшу вагу.

Ці шістдесят чотири пункти відданого служіння мають охоплювати усю нашу тілесну, розумову та мовну діяльність. Як стверджувалося на початку, головною засадою відданого служіння є обов’язкове застосування усіх наших чуттів у служінні Господу. Як саме використовувати їх у відданому служінні, описано вище у шістдесяти чотирьох пунктах. Тепер Шріла Рупа Ґосвамі наводитиме свідчення з різних священних писань, підпираючи достовірність вищезгаданих положень.