ВІРШ 32
там тмаджаір дшібгір антартман
дуранта-бгв паріребгіре патім
ніруддгам апй сравад амбу нетрайор
віладжджатін бгґу-варйа ваіклавт
там—Його (Господа); тма-джаі—синами; дшібгі— поглядом; антара-тман — у глибині серця; дуранта-бгв — необорний екстаз ; паріребгіре — обійняли ; патім — чоловіка; ніруддгам — намагалися стримати; апі — не зважаючи на; срават — сльози; амбу — наче краплі води; нетрайо — з очей; віладжджатінм — сором’язливих; бгґу-варйа — о голова всіх Бгріґу; ваіклавт — мимоволі.
Сором’язливі цариці відчували такий необорний екстаз, що спочатку обійняли Господа в найпотаємнішому куточку свого серця, далі обійняли Його поглядом, а тоді послали обійняти Його своїх синів [а це все одно, що обійняти Його самим]. О найвидатніший з Бгріґу, вони намагалися стримати свої почуття, але сльози мимоволі котилися їм з очей.
Цариць стримувала жіноча сором’язливість, і тому вони обійняли свого коханого чоловіка Шрі Крішну спочатку поглядом, потім забрали Його в найпотаємніші куточки свого серця, а тоді послали обійняти Його своїх синів. Але все одно дія лишалася незавершеною, і з очей їм котилися сльози, хоч як вони намагалися їх стримати. Посилаючи свого сина обійняти чоловіка, жінка непрямо сама обіймає його, бо син — частка материного тіла. З погляду статевого життя обійми сина не все одно, що обійми дружини, але з погляду любови такі обійми дають вдоволення. У коханні обійми поглядом мають більшу силу, тож згідно із Джівою Ґосвамі такий обмін почуттів між чоловіком і дружиною цілком природний.