ВІРШ 13

Суспільство потребує класу брахман, людей добрих та мудрих, які вміють виконувати приписані для устрою варнашрама-дгарми очисні обряди. Без цих очисних обрядів доброго населення бути не може. У добу Калі люди за очисні обряди не знають, і тому населення складають шудри, ба й нижчі за них. Однак в цю епоху відродити ведичні способи очищення не вийде: немає ні можливостей, ні гідних брахман. Проте існує ще система панчаратріки, що призначена саме для нашої епохи. Система панчаратріки розрахована на шудр, а саме до цього класу в Калі-юґу слід зараховувати всіх людей. Цей очисний метод відповідає даній епосі й часові. Вдаватись до його очисних засобів дозволено тільки задля духовного піднесення і ні для яких інших цілей. Можливості духовного піднесення зовсім не залежать від того, високого походження людина чи низького.

Після очисного обряду ґарбгадгани влаштовують кілька інших самскар, як оце сімантоннаяна, садга-бгакшанам та інші, що їх усі виконують під час вагітности, а по народженні дитини першим очисним обрядом є джата-карма. Цей обряд і відправив належним чином Махараджа Юдгіштгіра за допомогою праведних і вчених брахман, серед яких були Дгаум’я, царський священик, і Кріпачар’я, що був не лише жрець, а й великий полководець. Щоб відправити обряд, Махараджа Юдгіштгіра запросив цих двох бездоганних вчених священиків, а також, на допомогу їм, інших гідних брахман. Отож усі самскари, очисні обряди, не є простою формальністю чи громадською урочистістю. Кожний такий обряд має практичне призначення, і його цілей досягають тільки якщо обряд відправляють досвідчені брахмани, як оце Дгаум’я та Кріпа. Але таких брахман у цю епоху не те що обмаль, а просто немає, і тому Ґосвамі вчили, що для духовного піднесення за нинішньої доби занепаду слід віддавати перевагу методам панчаратріки, а не ведичним очисним ритуалам.

Кріпачар’я    —    син великого Ріші Сардбана, він належить до роду Ґаутами. Відомо, що його народження було непередбаченим. Коли великий ріші Сардбан випадком побачив Джанападі, славетну куртизанку з райських планет, він двічі вивергнув сім’я. З того сімені одразу народилися двоє близнюків: з першої частини хлопчик, з другої    —    дівчинка. Хлопчика згодом стали називати Кріпою, а дівчинку    —    Кріпі. Махараджа Шантану підібрав дітей, коли полював у джунґлях. Виконавши усі належні очисні заходи, він виростив їх як брахман. Кріпачар’я став потім великим воєначальником, рівним Дроначар’ї, а його сестра пішла за Дроначар’ю заміж. Пізніше Кріпачар’я взяв участь у битві на Курукшетрі на боці Дурйодгани. Кріпачар’я був між тих, хто вбив Абгіман’ю, батька Махараджі Парікшіта, однак в родині Пандав його все одно поважали, бо він був великий брахмана, пара Дроначар’ї. Коли Пандави програли Дурйодгані в кості і були заслані до лісу, Дгрітараштра доручив Кріпачар’ї бути їхнім наставником. Після битви на Курукшетрі Кріпачар’я знову став членом царської ради, і коли народився Махараджа Парікшіт, його закликали декламувати сприятливі ведичні гімни, що мало забезпечити успіх церемонії народження. Перед своїм величним відходом у Гімалаї Махараджа Юдгіштгіра віддав Махараджу Парікшіта в науку до Кріпачар’ї і тоді покинув палац спокійний, знавши, що Кріпачар’я буде опікуватися Парікшітом як своїм учнем. Великі правителі, царі й імператори завжди діяли за проводом вчених брахман, як-от Кріпачар’я, і тому були гідними виконавцями покладених на них державних обов’язків.