ВІРШ 11

ПОЯСНЕННЯ: Дурваса Муні. Могутній брахмана-містик, що несхибно дотримується засад релігії, накладаючи на себе великі обітниці та суворі аскези. З його іменем пов’язано багато історичних подій, і багато з них свідчать, що цього великого містика, як і Господа Шіву, легко задовольнити і так само легко роздратувати. Коли він був задоволений послугою, він міг обдарувати шанувальника величезним добром, однак коли він з когось був незадоволений, міг накликати найстрашніші нещастя. Кумарі Кунті, коли ще жила в домі свого батька, завжди всіляко слугувала великим брахманам, що часто гостювали в них. Задоволений її гостинністю й послужливістю, Дурваса Муні дав їй благословення, силою якого вона отримала змогу приклика’ти до себе якого завгодно півбога. Дурвасу Муні вважають частковим втіленням Господа Шіви, а тому його дуже легко вдовольнити чи роздратувати. Він був великий відданий Господа Шіви. З його наказу він прийняв обов’язки священика при царі Шветакету, коли той відправляв сторічне жертвопринесення. Часами Дурваса Муні відвідував державну раду у райському царстві. Посідавши величезну містичну силу, він міг подорожувати космосом, і відомо, що він вмів долати величезні відстані і діставатися навіть планет Вайкунтг, що перебувають поза матеріальним усесвітом. Ті величезні відстані він подолав колись за один рік, посварившись з царем Амбарішею, великим відданим та імператором світу.

Дурваса Муні мав близько десяти тисяч учнів, і коли він як гість відвідував великих царів-кшатрій, з ним приходили його численні послідовники. Якось він завітав до дому Дурйодгани, двоюрідного брата і ворога Махараджі Юдгіштгіри. Дурйодгана, людина розумна, зробив усе можливе, щоб задовольнити цього брахману, отож великий ріші захотів дати Дурйодгані благословення. Дурйодгана знав і його містичну силу, і те, що коли брахмана-містик не вдоволений з когось, він може завдати тій людині великого лиха. Так у Дурйодгани виник задум влаштувати, щоб гнів брахмани впав на Пандав, його братів у перших, з якими він ворогував. Коли ріші висловив бажання дати Дурйодгані будь-яке благословення, той попрохав його відвідати дім Махараджі Юдгіштгіри, найстаршого й головного з-поміж його двоюрідних братів. Однак за цим проханням муні мав завітати до Юдгіштгіри після того, як вони з царицею Драупаді скінчать обідати. Дурйодгана, знавши, що після того, як Драупаді поїсть, Махараджа Юдгіштгіра вже не зможе прийняти численних гостей-брахман, розраховував на те, що роздратований ріші наробить його брату прикростей. Такий був задум Дурйодгани. Дурваса Муні вліг проханню і згідно з тим задумом прийшов до царя, що був у вигнанні, коли цар з Драупаді скінчили обід.

Отак муні став на порозі оселі Махараджі Юдгіштгіри. Його тепло зустріли, і цар попрохав, щоб він, поки налаштують обід, виконав свої опівденні релігійні ритуали в річці. Дурваса Муні разом з юрмою своїх учнів пішов до річки зробити омовіння, а тимчасом Махараджа Юдгіштгіра був у сильній тривозі, не знаючи, як прийняти гостей. Якби Драупаді не пообідала, вони могли б нагодувати скільки завгодно гостей, однак за планом Дурйодгани ріші прийшов, коли Драупаді вже поїла.

Коли віддані опиняються у скруті, вони бачать це як нагоду щиро згадувати Господа. Тож, опинившись у небезпеці, Драупаді звернулась думкою до Крішни, і всепроникаючий Господь одразу дізнався, яка загроза нависла над його відданими. Тому Він з’явився там і попрохав Драупаді дати Йому з’їсти хоча б чогось. Прохання Господа засмутило Драупаді: Верховний Господь прохав в неї поїсти, а вона не мала чим Його нагодувати. Адже чарівний горщик, який вона отримала від бога Сонця, міг давати скільки завгодно їжі, але тільки доки вона попоїсть сама. Та сьогодні вона вже їла, і тому вони в небезпеці,    —    пояснила становище Драупаді і тоді розплакалася перед Господом, як на її місці зробила б кожна жінка. Господь, проте, попрохав Драупаді принести Йому горщики з-під їжі, щоб перевірити, чи не лишилося в них хоч крихти чогось. Коли вона їх принесла, в одному горщику Господь знайшов шматочок овоча, що пристав до стінки, і одразу з’їв його, а по тому сказав Драупаді, щоб кликали гостей    —    Дурвасу та всіх, хто прийшов з ним.

Покликати їх послали Бгіму. Прийшовши до річки, він сказав: «Чого це ви забарились, шановні? Ходімо до столу, страва вже чекає на вас!» Однак брахмани, ще коли Господь з’їв маленьку дрібку, відчули себе ситими як ніколи, дарма що не виходили з води. Вони подумали, що Махараджа Юдгіштгіра, певно, наготував для них багато вишуканих страв, але вони не голодні і не зможуть з’їсти навіть крихти, і це дуже засмутить царя. Тому вони вирішили просто піти своєю дорогою.

Цей випадок свідчить, що Господь є найбільший містик; саме тому Його називають Йоґешвара. Також цей випадок вчить, що кожен домогосподар повинен пропонувати їжу Господеві, і внаслідок того будь-який гурт гостей, навіть числом десять тисяч, буде задоволений, тому що задоволений буде Господь. Такий шлях відданого служіння.