ВІРШ 17
саутйе вта куматінтмада іваро ме
йат-пда-падмам абгавйа бгаджанті бгавй
м рнта-вхам арайо ратгіно бгуві-шха
на прхаран йад-анубгва-ніраста-чітт
саутйе — що став колісничим; вта — діючи; куматін — його свідомістю; тма-да — рятівник; вара — Верховний Господь; ме—мій; йат—що Його; пда-падмам — лотосовим стопам; абгавйа — заради звільнення; бгаджанті— служать; бгавй—найрозумніші з-поміж людей; мм — на мене; рнта—спраглого; вхам—моїх коней; арайа — вороги; ратгіна — великий полководець; бгувішгам — коли стояв на землі; на — не; прхаран — напали; йат — чиєю; анубгва—милістю; ніраста—за браком; чітт — розуму.
Лише Його ласкою вороги не скористалися з нагоди вбити мене, коли я зійшов з колісниці добути води для своїх спраглих коней. І лише через брак поваги до мого Господа я наважився використовувати як колісничого Його, кому задля того, щоб отримати звільнення поклоняються найпіднесеніші з-поміж людей.
Верховному Господеві , Богові - Особі Шрі Крішні, поклоняються як імперсоналісти, так і Його віддані. Імперсоналісти поклоняються яскравому сяйву, що виходить з Його трансцендентного тіла, вічної форми блаженства і знання, а віддані поклоняються Йому як Верховному Богові- Особі. Ті ж, хто нижчі навіть від імперсоналістів, вважають Його за одну з великих історичних осіб. Однак Господь сходить, щоб Своїми неповторними трансцендентними розвагами привабити всіх, і в тих іграх Він грає роль найдосконалішого пана, друга, сина й коханого. Господа зв’язували з Арджуною стосунки трансцендентної дружби, і Він грав Свою роль так само досконало, як і в стосунках зі Своїми батьками, коханими й дружинами. Перебуваючи в таких досконалих трансцендентних стосунках з Господом, відданий під впливом внутрішньої енерґії Господа забуває, що його друг чи син — це Верховний Бог-Особа, хоча подеколи дії Господа його спантеличують. Коли Господь пішов з цього світу, Арджуна усвідомив, ким був його великий друг; це, проте, не означає, що раніше Арджуна помилявся щодо Господа або недооцінював Його. Трансцендентні взаємини Господа з чистим, бездомісним відданим, а саме таким був Арджуна, захоплюють розумних людей.
Добре відомо, що на полі битви завжди бракує води. Її за таких обставин зазвичай дуже мало, а тварини і люди, що під час битви напружують усі сили, постійно потребують її, щоб гамувати спрагу. Найбільше від спраги потерпають смертельно поранені воїни та воєначальники, буває навіть, що воїни вмирають тільки тому, що немає води. Однак на полі битви Курукшетра питання нестачі води було розв’язане: її добували з-під землі. Господньою милістю воду можна добути скрізь, якщо є змога пробурити землю. Нині її так само добувають з-під землі, але сучасні інженери ще не вміють негайно пробурити землю в будь-якому потрібному місці. Однак історія свідчить, що принаймні за часів Пандав великі полководці, як оце Арджуна, вміли негайно напоїти навіть коні, а людей і поготів: вони діставали воду з-під землі, пробиваючи її гострою стрілою. Цим методом сучасні вчені не володіють.