ВІРШІ 25-26
джалаукас джале йадван
махнто ’дантй аійаса
дурбалн баліно рджан
махнто баліно мітга
ева балішгаір йадубгір
махадбгір ітарн вібгу
йадӯн йадубгір анйонйа
бгӯ-бгрн саджахра ха
джалаукасм — серед водяних істот; джале — у воді; йадват— як заведено; махнта — більша; аданті — поглинає; аійаса — менших; дурбалн — слабкіших; баліна — сильніші; рджан — царю ; махнта — сильніший ; баліна — менш сильного; мітга—у двобої; евам—так; балішгаі — сильнішими; йадубгі — нащадкам роду Яду; махадбгі — той, хто має більше сили; ітарн — звичайних; вібгу — Верховний Бог-Особа; йадӯн — усіх Ядав; йадубгі — Ядавам; анйонйам — одне одного; бгӯбгрн — тягаря світу; саджахра — поменшив; ха — в минулому.
О царю, більші й сильніші істоти в океані поглинають менших та слабкіших, і так само Верховний Бог-Особа, аби поменшити тягар Землі, влаштував, щоб сильніші Ядави вбили слабкіших, а значніші — менш значних.
Зумовлені душі в матеріальному світі прагнуть панувати над матеріальними ресурсами, і нерівність між ними призводить до того, що життям у матеріальному світі керують закони боротьби за виживання і добору найсильнішого. Саме це бажання панувати над матеріальною природою приводить істот до зумовленого існування. І щоб дати цим істотам, які хочуть імітувати Господа, можливість задовольнити своє прагнення, ілюзорна енерґія Господа створює нерівність між живими істотами у кожному з видів життя, роблячи одних сильнішими, а інших слабкішими. Бажання панувати над матеріальною природою і творінням природно призводить до нерівности, і через це набирає сили закон боротьби за існування. У духовному світі такої нерівности немає, і так само там немає боротьби за існування. В духовному світі немає боротьби за існування, тому що там всі існують вічно. Там немає нерівности, бо всі хочуть служити Верховному Господеві, і там ніхто не хоче імітувати Господа, тобто ставати споживачем. Власником усього, а також тим, хто насолоджується всім, є Господь, бо це саме Він створює все з живими істотами включно. Але в матеріальному світі під впливом майі (ілюзії) істоти забувають цей вічний зв’язок з Господом і через це стають зумовлені законами боротьби за існування та виживання найсильніших.