ВІРШ 29
всудевґгрй-анудгйна-
парібхіта-рахас
бгактй нірматгітеша-
кашйа-дгішао ’рджуна
всудева-аґгрі — про лотосові стопи Господа; анудгйна — постійно пам’ятаючи; парібхіта — побільшувалася; рахас — з великою швидкістю; бгактй — у відданості; нірматгіта — відступило; аеша — безмірне; кашйа — бруд; дгішаа — уявлення; арджуна — Арджуни.
Постійне пам’ятування Арджуни про лотосові стопи Господа Шрі Крішни стрімко посилювало його відданість, і внаслідку його розум звільнився від усякого бруду.
Матеріальні бажання в розумі — це бруд, наслідок матеріального занечищення. Через це занечищення жива істота мусить стикатись із безліччю бажаних і небажаних речей, які просто витісняють духовність. З життя у життя зумовлена душа знов і знов потрапляє в пастку численних приємних та неприємних речей, що самі є оманні й тимчасові. Все це спостигає нас як наслідок наших матеріальних бажань, однак коли ми завдяки відданому служінню зустрічаємось з трансцендентним Господом в Його розмаїтих енерґіях, нам відкривається неприкрашена сутність усіх матеріальних бажань, і тоді розум живої істоти, відновивши своє істинне забарвлення, заспокоюється. Щойно Арджуна прихилився розумом до настанов Господа, що їх містить «Бгаґавад-ґіта», проявилося істинне забарвлення його вічного зв’язку з Господом, і тоді він відчув себе вільним від будь-якої матеріальної скверни.