No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 30

ґіта бгаґават джна
йат тат са
ґрма-мӯрдгані
кла-карма-тамо-руддга
пунар адгйа
ґамат прабгу

ґітам  —  повідане; бгаґават  —  Богом-Особою; джнам  — трансцендентне знання; йат  —  котре; тат  —  те; саґрма- мӯрдгані  —  посеред битви; кла-карма  —  часу і діяльности; тама-руддгам  —  огорнутий цією темрявою; пуна адгйаґамат  —  оживив їх знову; прабгу  —  пан над чуттями.

Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.

Під нездоланним впливом вічного часу зумовлена душа опиняється у путах кармічної діяльности. Однак на Верховного Господа, коли Він приходить на Землю, вплив кали, тобто минулого, теперішнього й майбутнього, як їх розуміють у матеріальному світі, не поширюється. Діяння Господа вічні, вони    —    прояв Його атма-майі, внутрішньої енерґії. Всі розваги й діяння Господа духовні з природи, однак світській людині видається, що Господь діє, як діє і вона сама, на матеріальному рівні. Здавалося б, на Курукшетрі Арджуна й Господь билися так само, як їхні супротивники, але насправді Господь через ту битву виконував місію Свого втілення і виявляв Свої взаємини з Арджуною, Своїм вічним другом . Ось чому Арджуна , виконувавши матеріальну на позір діяльність, не тільки не впав з трансцендентного рівня, а навіть відновив у своїй свідомості Господню пісню, що проспівав Йому Сам Господь. Господь запевняє у «Бгаґавад-ґіті» (18.65) щодо такого пробудження свідомости:

ман-ман бгава мад-бгакто
мад-йджі м намаскуру
мм еваішйасі сатйа те
пратіджне прійо ’сі ме

Слід завжди думати про Господа; ніколи не можна забувати про Нього. Слід стати відданим Господа і складати Йому поклони. Той, хто живе так, безсумнівно здобуває благословення Господа, досягаючи притулку Його лотосових стіп. Ця вічна істина безсумнівна. Таємницю відкрито саме Арджуні, бо він був близький друг Господа.

Арджуна не мав бажання битися зі своїми родичами    —    він робив це, щоб виконати місію Господа. Він повсякчас був зосереджений на виконанні Його місії, а тому коли Господь пішов з цього світу, Арджуна і далі зберігав те саме трансцендентне становище, дарма що здавалося, ніби він геть забув повчання «Бгаґавад-ґіти». Отже, слід упогоджувати все, що ми робимо, з місією Господа. Якщо діяти так, нам забезпечене повернення додому, до Бога. Це    —    найвища досконалість життя.

« Previous Next »