ВІРШ 4
сакгйа маітрі саухда ча
сратгйдішу сасмаран
нпам аґраджам ітй ха
бшпа-ґадґадай ґір
сакгйам—приязність; маітрім — благословення; саухдам — близькі стосунки; ча — також; сратгйа-дішу — як Він став колісничим; сасмаран — згадуючи про це все; нпам — цареві; аґраджам — найстаршому братові; іті — так; ха — сказав; бшпа — тяжко зітхаючи; ґадґадай — схвильовано; ґір — мовою.
Згадуючи Господа Крішну, Його зичливість і добродійство, свої близькі родинні стосунки з Ним та те, як Він був його колісничим, переповнений почуттями Арджуна, важко зітхаючи, заговорив.
Господь, найвища істота, досконалий у всіх Своїх стосунках зі Своїми чистими відданими. Арджуна — це приклад чистого відданого, що перебуває з Господом у братерських стосунках, і взаємини між Господом та Арджуною є найдосконаліший взірець дружби. Господь не тільки бажав Арджуні добра, а й на ділі робив йому добро; і щоб зробити їхні взаємини ще довершенішими, Господь породичався з Арджуною, влаштувавши його шлюб з Субгадрою. І вінець їхніх стосунків — те, що Господь погодився стати колісничим Арджуни, щоб захищати Свого друга від небезпеки на війні. А коли Він настановив Пандав правителями над цілим світом, це було для Нього справжнє щастя. Одне по однім це все виринало в пам’яті Арджуни, і він цілковито заглибився в ці думки.