ВІРШ 19
дгарма увча
каччід бгадре ’нмайам тманас те
віччгйсі млйатешан мукгена
лакшайе бгаватім антардгі
дӯре бандгу очасі качанмба
дгарма увча — Дгарма спитав; каччіт — чи; бгадре — пані; анмайам — цілком здорова; тмана — сама; те — ти; віччгй асі — ніби вкрита тінню горя; млйат — спохмурнілим; ішат—дещо; мукгена—обличчям; лакшайе—твій погляд; бгаватім — звернений всередину; антардгім — якась внутрішня хвороба; дӯре — далекого; бандгум — друга; очасі — думам про; качана — когось; амба — о мати.
Дгарма [у подобі бика] запитав: Шановна пані, чи ти здорова? Чому на тебе лягла тінь горя? Ти аж наче зчорніла на виду. Може, тебе точить якась прихована внутрішня хвороба, а чи ти тужиш за якимось родичем, що десь далеко від тебе?
В нинішню епоху, добу Калі, ніде в світі не знають, що таке спокій. Немає жодної людини без недуги. Самі лиця сучасних людей свідчать про те, що робиться у них в розумі. Кожен страждає від розлуки з кимось із родичів, які десь далеко від дому. Відмітною рисою Калі-юґи є те, що жодна сім’я не має щастя жити укупі. Щоб заробляти на життя, батько живе далеко від сина, дружина від чоловіка тощо. Людей мучать різні хвороби внутрішніх органів, вони страждають від розлуки з рідними й близькими; стараючись підтримувати своє становище на належному рівні, вони весь час стурбовані. Це лише деякі з головних чинників, через які люди цієї доби не знають щастя.