ВІРШ 30
патіта пдайор віра
кпай діна-ватсала
арайо нвадгіч чхлокйа
ха чеда хасанн іва
патітам — що впав; пдайо — до стіп; віра — герой; кпай — зі співчуття; діна-ватсала — ласкавий до бідних; арайа — той, хто гідний прийняти впокореного; на — не; авадгіт — вбив; локйа — гідний оспівування; ха — сказав; ча — також; ідам — це; хасан — усміхаючись; іва — наче.
Махараджа Парікшіт, гідний стати притулком впокорених і достойний слави у віках, не вбив жалюгідного, ницого Калі, що впокорився йому, а зі своєї ласки до нещасних співчутливо усміхнувся.
Навіть звичайний кшатрія не вб’є людини, яка віддалася йому, то що казати за Махараджу Парікшіта, хто з природи був співчутливий і ласкавий до нещасних! Він усміхнувся, тому що перебраний Калі відкрив своє єство низьконародженої людини. Махараджа Парікшіт подумав про іронію того, що відбувалося: цей нещасний низьконароджений Калі врятувався, своєчасно віддавшись йому, хоча доти ніхто не міг втекти від гострого меча царя, якщо той вирішив убити когось. Тому історія уславлює велич і милосердя Махараджі Парікшіта. Він був милостивий і співчутливий імператор, цілковито гідний того, щоб йому корилися навіть вороги. Так волею Провидіння уособлений Калі врятувався.