ВІРШ 31
рджовча
на те ґукеа-йао-дгар
баддгджалер ваі бгайам асті кічіт
на вартітавйа бгават катгачана
кшетре мадійе твам адгарма-бандхг
рдж увча — цар сказав; на — не; те — ти; ґукеа — Арджуни; йаа-дгарм — слави спадкоємців; баддга-аджале—з молитовно складеними руками; ваі—певно; бгайам— страх; асті — є; кічіт — навіть найменший; на — ні; вартітавйам — дозволено жити; бгават — тобі; катгачана—ні в якому разі; кшетре—в країні; мадійе—в моєму царстві; твам — ти; адгарма-бандгу — поплічник безбожництва.
Далі цар сказав: Ми успадкували славу Арджуни, а отож тобі, раз ти здався на нашу ласку, молитовно склавши руки, нема чого боятися за своє життя. Однак лишатися в моєму царстві я тобі не дозволю, бо ти поплічник безбожництва.
Уособленого Калі, поплічника всього безбожного, можна вибачити, якщо він здається, однак дозволити йому жити як громадянину хоч де у державі соціального добробуту неприпустимо. Пандави були уповноважені представники Бога-Особи, Господа Крішни. Битву на Курукшетрі влаштував у кінцевому підсумку Господь, однак без будь-якого особистого розрахунку. Він просто хотів, щоб світом правив ідеальний цар, як ось Махараджа Юдгіштгіра, чи його нащадки, як Махараджа Парікшіт. Тому цар з почуттям відповідальности, а саме таким був Махараджа Парікшіт, не міг дозволити, щоб у його царстві процвітав поплічник безбожности, бо це заплямувало б добре ім’я Пандав. Тільки так можна викорінити в державі злочинність — іншого способу немає. Поплічників безбожности слід виганяти з держави, і це дасть змогу врятувати її від занепаду.