ВІРШ 12

Жертовний вогонь, що його розпалили мудреці Наймішаран’ї, супроводжували густий дим і сумніви, тому що в діях мудреців, безперечно, було чимало вад. Головна вада полягала в тому, що за доби Калі мало чи й є досвідчені брахмани, котрі вміли б успішно відправити такий обряд. Найменше порушення у ході такої офіри безнадійно псує все і щодо наслідків немає ніякої певности, як у рільництві. Який врожай дасть рисове поле, що в нього вкладає працю рільник, залежить від дощів, які посилає Провидіння, і тому щодо наслідків немає ніякої певности. В будь-яких жертвопринесеннях за доби Калі так само немає ніякої певности щодо наслідків. Безпринципні, ласі до грошей брахмани доби Калі заохочують несвідомих людей влаштовувати такі сумнівні показні жертвопринесення, але приховують, що, згідно зі священними писаннями, за доби Калі жодне жертвопринесення, крім соборного оспівування святого імені Господа, не може бути успішним. Сута Ґосвамі оповідав перед зібранням мудреців про трансцендентні діяння Господа, і вони на собі відчували наслідки слухання тих оповідей. Це можна явно відчути на собі    —    так, як, поївши, людина явно відчуває ситість. Духовне усвідомлення так само тамує духовний голод.

Жертовне вогнище своїм димом по суті завдавало мудрецям Наймішаран’ї прикрощів, і до того ж щодо наслідків відправи в них не було ніякої певности; натомість, слухаючи Суту Ґосвамі, свідому своєї суті особистість, вони відчули повне задоволення. У «Брахма-вайварта Пурані» Вішну каже до Шіви, що за доби Калі діяльність задля плодів і філософствування попри всі великі зусилля не дадуть обтяженим тривогами та турботами людям ніяких плодів, однак якщо вони візьмуться до відданого служіння, їм забезпечені добрі наслідки, і жодне їхнє зусилля не піде намарне. Жодне зусилля    —    ні задля духовного усвідомлення, ні задля матеріальних набутків    —    без відданого служіння Господеві не приведе до успіху.