ВІРШ 2
брахма-копоттгітд йас ту
такшакт пра-віплавт
на саммумохорубгайд
бгаґаватй арпітайа
брахма-копа—гнів брахмани; уттгітт—з причини; йа — що був; ту — проте; такшакт — летючим змієм; пра- віплавт — втратити життя; на — ніколи; саммумоха — був стривожений; уру-бгайт — великого страху; бгаґаваті — Богові-Особі; арпіта — віддана; айа — свідомість.
Крім того, Махараджа Парікшіт завжди жив, свідомо впокорений Богові-Особі, і тому, дізнавшись, що через прокляття сина брахмани його вкусить летючий змій, цар не відчув ані страху, ні занепокоєння.
Відданого Господа, котрий віддає Господеві всього себе, називають нараяна-параяна. Така людина не відчуває страху ніде і ні перед ким, вона не боїться навіть самої смерти. Для неї немає нічого важливішого за Верховного Господа, а рай чи пекло для неї важать однаково. Відданий розуміє, що і рай, і пекло є творіннями Господа і що життя і смерть — це просто різні умови існування, які створив Господь. Однак за будь-яких умов і обставин найголовніше — це пам’ятати Нараяну. Нараяна-параяна пам’ятає Господа повсякчас. Саме таким чистим відданим був Махараджа Парікшіт. Нетямущий син брахмани, що підпав під вплив Калі, несправедливо прокляв Махараджу Парікшіта, але він прийняв це як волю Нараяни. Він знав, що Нараяна (Господь Крішна) врятував його, не давши згоріти в лоні матері; отож він розважив: якщо маю загинути від укусу змії, це так само станеться волею Господа. Відданий ніколи не піде проти Господньої волі. Все, що посилає Господь, є для відданого благословенням. Тому Махараджа Парікшіт не відчував страху і не був стурбований. Це ознака чистого відданого Господа.