ВІРШ 33

ПОЯСНЕННЯ: Брахман вважають за голову та мозок суспільного організму, а кшатрій    —    за його руки. Руки потрібні для того, щоб захищати тіло від будь-якої шкоди, але й вони повинні діяти під керівництвом голови, мозку. Це природний лад, створений з вищої волі, бо й «Бгаґавад-ґіта» підтверджує, що відповідно до своїх якостей та діяльности люди поділяються на чотири суспільні стани, чи касти, а саме на брахман, кшатрій, вайшій та шудр. Природно, що син брахмани має добру нагоду стати брахманою за проводом свого досвідченого батька, як і син лікаря має добру нагоду стати кваліфікованим лікарем. Тож кастова система є цілковито наукова. Син повинен скористатися з нагоди перебрати батьків досвід і стати брахманою (чи лікарем)    —    тільки так він зможе робити те саме, що й батько. Ні брахманою, ні лікарем не стати, якщо не набути попередньо відповідних якостей,    —    такий присуд усіх писань і суспільних законів. Шрінґі, за якого оповідає тут «Шрімад-Бгаґаватам», був істинний син великого брахмани і набув справжньої брахманічної могутности завдяки своїм народженню й освіті, проте через малі літа й недосвідченість йому бракувало культури. Під впливом Калі цей син брахмани загордився своєю брахманічною силою і тому несправедливо порівняв Махараджу Парікшіта до крука чи сторожового пса. Справді, цар у певному розумінні є сторожовим псом держави: він пильним оком стежить за державними кордонами, щоб держава була надійно захищена, однак назвати його «сторожовим псом» могла хіба що некультурна дитина. Від того часу, як брахмани стали надавати значення народженню, а не культурі людини, вони почали занепадати. Занепад касти брахман почався разом з добою Калі. А що брахмани стоять на чолі суспільства, то вироджуватися почали і всі інші суспільні стани. Як ми побачимо в подальших віршах, цей початок занепаду брахманічної культури глибоко засмутив батька Шрінґі.