ВІРШ 41
ніамйа аптам атад-арха нарендра
са брхмао нтмаджам абгйанандат
ахо батго махад адйа те ктам
алпійасі дроха урур дамо дгта
ніамйа—почувши; аптам—прокляв; атат-архам—який зовсім не підлягає осуду; нара-індрам — царя, найліпшого з людей; са — те; брхмаа — брахмана-ріші; на — не; тма- джам — свого сина ; абгйанандат — привітав ; ахо — який жаль ; бата — сумні; ага — гріхи; махат — великі; адйа— сьогодні; те—ти; ктам—вчинив; алпійасі — незначну; дрохе — образу; уру — велику; дама — кару; дгта — наклав.
Батько почув від сина, що той прокляв царя, хоча його, найліпшого з людей, не слід було засуджувати в жодному разі. Ріші не подякував синові, а став побиватись: О горе! Який тяжкий гріх вчинив мій син. За дрібну образу він так жорстоко покарав людину!
Цар — це найліпший з людей. Він представник Бога і ніколи не підлягає осудові ні за які дії. Іншими словами, цар не може вчинити неправильно. Цар може засудити до страти злочинного нащадка брахмани, і при тому гріх вбивства брахмани на нього не ляже. Навіть якщо цар в чомусь помиляється, його ніколи не слід засуджувати. Лікар може неправильним лікуванням вбити свого пацієнта, однак такого вбивцю ніколи не засуджують на смерть — то що вже казати за доброго й побожного царя, яким був Махараджа Парікшіт? У ведичному суспільстві царя виховують так, щоб він став раджарші, великим мудрецем, хоча він і править як цар. Лише завдяки цареві, який добре править, в державі можливе спокійне життя без страху. Раджарші правили своєю державою так добре і праведно, що їхні піддані шанували їх як Господа. Цього вчать Веди. Царя називають нарендрою, найліпшим з людей. Яке право мав нетямущий, погордливий син брахмани, хай навіть він і здобув силу істинного брахмани, засуджувати такого царя, як Махараджа Парікшіт?
Шаміка Ріші був досвідчений праведний брахмана, і тому він не схвалив дій свого недостойного сина. Він почав побиватися через вчинок свого сина. Цар за загальним правилом не підлягав жодному осудові, а вже такий добрий цар, як Махараджа Парікшіт, і поготів. Образа, що її вчинив цар, не варта була й згадки, а проклясти царя на смерть, як вчинив Шрінґі, було великим гріхом. Тому Шаміка Ріші дуже шкодував про все, що сталося.