ВІРШ 15
та мопайта пратійанту віпр
ґаґ ча деві дгта-чіттам іе
двіджопасша кухакас такшако в
даатв ала ґйата вішу-ґтх
там — тому; м — мене; упайтам — що прийняв притулок; пратійанту — прийміть мене; віпр — о брахмани; ґаґ — матінко Ґанґа; ча — також; деві — безпосередня представниця Господа; дгта — що; чіттам — у серце; іе — Господеві; двіджа-упасша — що створив брахмана; кухака — чари; такшака — летючий змій; в — чи; даату — нехай вжалить; алам — не зволікаючи більше; ґйата — будь ласка, далі оспівуйте; вішу-ґтг — оповідь про діяння Вішну.
О брахмани, прийміть мене як душу, без останку віддану Господеві, і нехай так само прийме мене матінка Ґанґа, що представляє Господа, бо я вже взяв лотосові стопи Господа у своє серце. Нехай летючий змій чи будь-яке інше чудо, що його створив брахмана, вжалить мене просто зараз. Я маю тільки одне бажання: щоб ви всі далі оспівували діяння Господа Вішну.
Щойно людина без останку віддасть себе лотосовим стопам Верховного Господа, вона втрачає страх перед смертю. Атмосфера, яку створили на березі Ґанґи своєю присутністю великі віддані Господа, і те, що Махараджа Парікшіт беззастережно прийняв лотосові стопи Господа, було достатньою запорукою царевого повернення до Бога. Тому цар цілковито звільнився від страху смерти.