ВІРШ 3
йасйвайава-састхнаі
калпіто лока-вістара
тад ваі бгаґавато рӯпа
віуддга саттвам ӯрджітам
йасйа — чиє; авайава — тілесне поширення; самстгнаі — розташовані на; калпіта — уявляють; лока — населені планети; вістара — різні; тат ваі — але то є; бгаґавата — Бог-Особа; рӯпам — форму; віуддгам — чисто; саттвам — існування; ӯрджітам — досконалість.
Вважають, що всі планетні системи всесвіту розташовані на велетенському тілі пуруші. Проте Він Сам не має нічого спільного зі створеними матеріальними елементами. Його тіло вічно перебуває в досконалому духовному бутті.
ПОЯСНЕННЯ: Концепція вірат-рупи, чи вішва-рупи Верховної Абсолютної Істини, розрахована головно на неофіта, що майже нездатний роздумувати про трансцендентну форму Бога-Особи. Поняття «форма» для нього належить до атрибутів матеріального світу, і тому на початку йому потрібна концепція про Абсолют, як про повністю протилежне до матеріального, щоб такий неофіт міг зосереджувати розум на виявові енерґії Господа. Як сказано вище, Господь розгортає Свою енерґію в формі махат-таттви, що містить у собі всі складники матеріального творіння. Поширення енерґії Господа і Сам Господь в якомусь розумінні єдині, але водночас Господь відмінний від махат-таттви. Отже, енерґія Господа і Сам Господь рівночасно відмінні й невідмінні між собою. Тому й існує призначене насамперед для імперсоналістів поняття невідмінности вірат-рупи від вічної форми Господа. Вічна форма Господа існує до створення махат-таттви, і в цьому вірші наголошено: вічна форма Господа є виключно духовна, тобто трансцендентна щодо ґун матеріальної природи. Ця трансцендентна форма Господа проявлена Його внутрішньою енерґією, і природа всіх Його численних втілень завжди незмінна й трансцендентна, без найменшої тіні впливу махат-таттви.