ВІРШ 41

ПОЯСНЕННЯ: Люди з мізерними знаннями вважають за достовірні ті відомості зі світової історії, що трапилися не раніше від часів Будди, тобто з шостого століття до Р. Х., а оповіді з писань, які стосуються давніших часів, вважають за вигадані. Але то не так. Усі згадані в Пуранах, у «Махабгараті» та інших писаннях події дійсно відбувалися, і не лише на цій, а й інших планетах, яких у всесвіті мільйони. Певні оповіді за події на інших планетах, які не належать до нашої планетної системи, видаються таким обмеженим людям неймовірними. Їм невтямки, що різні планети багато в чому несхожі між собою, а тому деякі події з історії інших планет подеколи суперечать нашому досвідові життя на цій планеті. Якщо зважити на різницю між планетами і також на різницю в часі та обставинах, то стає зрозумілим, що нічого неймовірного в оповідях з Пуран немає і що це не просто міфи. Не треба забувати мудрість: що є день для того, хто має очі, то ніч для сліпого. Тому не слід відкидати оповіді й історії з Пуран, вважаючи їх вигаданими. Навіщо було б великим ріші, як ото В’яса, вміщувати в свої твори якісь вигадки?

«Шрімад-Бгаґаватам» містить описи подій, що вибрані з літописів різних планет, і тому всі духовні авторитети одностайно визнають його за маха-пурану. Особливого значення цим історіям надає те, що всі вони пов’язані з Господом, з Його діями в різні часи і за різних умов. Шріла Шукадева Ґосвамі є найпіднесеніша особистість з-поміж усіх душ, які усвідомили себе, і він взявся вивчати це писання від свого батька В’ясадеви. Шріла В’ясадева є великий авторитет з ведичного знання і, враховуючи надзвичайну важливість викладеного в «Шрімад-Бгаґаватам», першому він передав це послання своєму синові, видатному Шрілі Шукадеві Ґосвамі. Послання «Бгаґаватам» порівнюють із вершками. Ведична література    —    немов неозорий молочний океан знання. Вершки або масло є найсмачнішим у молоці, або його суть, і так само «Шрімад-Бгаґаватам» вміщує повчальні, достовірні і водночас найзахопливіші оповіді за різні дії Господа та Його відданих. Проте користи не буде, якщо слухати послання «Бгаґаватам» од невір, безбожників чи декламаторів з фаху, що роблять із «Бгаґаватам» товар для обивателя. Це послання було передане Шрілі Шукадеві Ґосвамі, а для нього «Бгаґаватам» ніколи не був і не міг бути за спосіб заробітку. Він не мав сім’ї, а тому не мав і потреби заробляти на її утримання. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» треба сприймати від представника Шукадеви, який провадить зречений спосіб життя і не обтяжений потребою утримувати сім’ю. Молоко, поза сумнівом, надзвичайно корисне й поживне, але якщо його торкається змія, воно вже не поживне, а навпаки    —    несе смерть. Так само з «Бгаґаватам»: ніхто, крім тих, хто неухильно тримається всіх принципів вайшнавізму, не має права оповідати його, заробляючи на прожиток і стаючи причиною духовної смерти численних слухачів. У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що ціль усіх Вед    —    пізнати Його (Господа Крішну). А «Шрімад-Бгаґаватам»    —    то Сам Шрі Крішна, Господь, що прийшов у формі записаного знання. Тому «Бгаґаватам»    —    це вершки Вед. У ньому подані всі історичні факти всіх часів, пов’язані з Шрі Крішною. Це справжня квінтесенція всіх історичних оповідей.