ВІРШ 30
татгпі бата ме даіхйо
хй тм чаівтман вібгу
асампанна івбгті
брахма-варчасйа саттама
татгпі — хоча; бата — хиба; ме — моя; даіхйа — перебуваючи в тілі; хі — достеменно; тм — жива істота; ча — і; ева — навіть; тман — сам; вібгу — достатній; асампанна — неповний; іва бгті — видається; брахма-варчасйа — з ведантистів; саттама — найвищий.
Я відчуваю, що мені чогось бракує, хоча вповні наділений усім, що Веди вважають за потрібне людині.
ПОЯСНЕННЯ: Без сумніву, Шріла В’ясадева досягнув досконалости у всьому, що можуть дати Веди. Жива істота, яка погрузнула в матеріальному, має змогу очиститись, виконуючи визначену у Ведах діяльність. Але найвищий здобуток не в цьому, і без нього жива істота, хай вона навіть наділена геть усім, не може втвердитись у своєму природному трансцендентному становищі. Шріла В’ясадева, здавалось, втратив з ока найважливіше і тому почувався незадоволеним.