ВІРШ 17
тйактв сва-дгарма чарамбуджа харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква вбгадрам абгӯд амушйа кі
ко вртга пто ’бгаджат сва-дгармата
тйактв — кинувши; сва-дгармам — свою визначену діяльність; чараа-амбуджам — лотосові стопи; харе — Харі (Господа); бгаджан — виконуючи віддане служіння; апаква — незрілий ; атга — з причини ; патет — падає ; тата — звідти; йаді — якщо; йатра — від того; ква — який; в — чи ж (в іронічному розумінні); абгадрам — недобре; абгӯт — зробиться; амушйа — його; кім — ніщо; ка в артга — який інтерес; пта — здобутий; абгаджатм — у невідданого; сва- дгармата — який виконує свій визначений обов’язок.
Той, хто, покинувши матеріальну діяльність, взявся віддано служити Господу, може впасти, поки не досяг зрілости, однак немає небезпеки, що він не прийде успіху. Невідданий натомість, хай навіть повністю заглиблений у свої фахові обов’язки, не досягає нічого.
ПОЯСНЕННЯ: У людини безліч обов’язків. Її зв’язують обов’язки не лише перед батьками, родичами, суспільством, країною, людством, іншими живими істотами, півбогами й іншими — кожен зобов’язаний ще й перед великими філософами, поетами, вченими тощо. Писання виголошують, що людина може покинути всі ці обов’язки і присвятити себе на служіння Господеві. Той, хто діє так, чинить цілковито правильно і досягає успіху у відданому служінні Господеві. Проте подеколи трапляється, що людина віддає себе служінню Господеві під впливом якихось тимчасових емоцій, і за довший час через небажане оточення з різних міркувань сходить з цієї путі. Таких прикладів історія знає чимало. Так, Бгараті Махараджі довелося народитися оленем: через свою прив’язаність до оленя він, помираючи, думав за оленя і тому в наступному народженні сам став оленем, зберігши, проте, пам’ять про своє минуле життя. Упав і Чітракету, а причиною його падіння були образи, що він вчинив лотосовим стопам Шіви. Але, наголошено тут, треба віддати себе лотосовим стопам Господа навіть попри можливість падіння, адже навіть якщо невдаха полишає виконувати визначені обов’язки відданого служіння, він однак ніколи вже не забуде лотосових стіп Господа. Людина, яка колись розпочала віддане служіння Господеві, за будь-яких обставин буде служити далі. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що навіть найнезначніше віддане служіння на силі врятувати од найбільшої небезпеки. В історії є доволі прикладів цьому. Взяти хоча б Аджамілу. Від початку життя він був відданий, але, ставши юнаком, упав. Однак накінці Господь врятував його.