No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 41

саттва раджас тама іті
тісра сура-н-нрак
татрпй екаікао рджан
бгідйанте ґатайас трідг
йадаікаікатаро ’нйбгй
сва-бгва упаханйате

саттвам   —   ґуна добра ; раджа   —   ґуна страсти ; тама   —    ґуна темряви; іті  —  так; тісра  —  три; сура  —  півбог; н  —   людина; нрак  —  той, хто страждає в пекельних умовах; татра апі  —  навіть там; екаікаа  —  інший; рджан  —  царю; бгідйанте  —  діляться на; ґатайа  —  рухи; трідг  —  три; йад—цього часу; екаікатара—один з одним; анйбгйм —   від інших; сва-бгва  —  звичка; упаханйате  —  розвиває.

Різні живі істоти живуть під впливом різних якостей матеріальної природи    —    ґуни добра, ґуни страсти і ґуни пітьми, і відповідно до цього їх називають півбогами, людьми і жителями пекла. Але кожна ґуна природи, царю, змішана з двома іншими, а тому і собі розпадається на три. Отже, кожен вид живих істот перебуває під впливом не тільки своєї основної ґуни, але й інших теж, і так набуває відповідної вдачі.

ПОЯСНЕННЯ: На кожну живу істоту впливає якась певна ґуна природи, але разом з тим вона не може уникнути впливу і двох інших ґун. Назагал усі зумовлені душі в клітці матеріального світу перебувають під впливом ґуни страсти, тому що кожна з них намагається опанувати матеріальну природу собі на догоду. Та навіть якщо хтось перебуває у ґуні страсти, стикаючись із іншими ґунами природи, він, поза сумнівом, зазнає їхнього впливу. Якщо людина перебуває в доброму товаристві, вона може розвинути ґуну добра, а якщо в поганому    —    ґуну пітьми або невігластва. У матеріальному світі немає нічого застиглого. Добре чи погане товариство може змінити людську вдачу, і тому треба мати досить розуму, щоб відрізняти, де добро, а де зло. Найліпше спілкування полягає в служінні відданим Господа. За такого спілкування людина з ласки чистих відданих Господа може розвинути найкращі якості. Шріла Нарада Муні, як ми вже бачили на прикладі його життя, став найвизначнішим відданим Господа просто спілкуючись з Його чистими відданими. З народження він був сином служниці, навіть не знав свого батька і не мав анінайменшої освіти. Але, просто спілкуючись із відданими і вживаючи рештки їхньої їжі, він поступово розвинув трансцендентні якості цих відданих. Спілкування з ними прищепило йому смак оспівувати Господню славу і слухати про неї, а що слава Господа невідмінна від Самого Господа, він безпосередньо спілкувався з Самим Господом у Його звуковому образі. Інший приклад, який наводить «Шрімад-Бгаґаватам» (Шоста пісня),    —    це Аджаміла. Аджаміла був освічений син брахмани, навчений належним чином виконувати обов’язки брахмани, але попри це все під лихим впливом спілкування з проституткою він скотився до рівня найницішого чандали, тобто останнього з-поміж людей. Тому «Бгаґаватам» завжди радить спілкуватися з махат, або великою душею, бо це виводить на шлях до звільнення. Спілкуватися з людьми, які намагаються панувати над матеріальним світом, означає спускатися до найтемніших місцин пекла. Треба намагатись піднятися, спілкуючись із великою душею. Це шлях, який провадить до досконалости.

« Previous Next »