ВІРШ 35

ПОЯСНЕННЯ: Найголовніший арґумент звичайної людини такий: якщо ми не можемо бачити Господа на свої очі, як ми можемо віддатися Йому чи виконувати трансцендентне любовне служіння Йому? Таким людям Шріла Шукадева Ґосвамі дає в цьому вірші практичну пораду, як переконатись в існуванні Господа за допомогою інтелекту і чуттів. Господа справді неможливо сприйняти нашими теперішніми матеріальними чуттями, однак якщо людина завдяки своєму бажанню виконувати волю Господа і практичному служінню набуває переконаности в Господньому існуванні, Господь зі Своєї милости дарує їй прозріння. Тоді такий чистий відданий може простежувати присутність Господа завжди і в усьому. Він усвідомлює, що через інтелект ми отримуємо вказівки від Параматми, повного поширення Господа.

Присутність Параматми в собі усвідомити не так важко, це на силі зрозуміти навіть звичайна людина. Ось як це можна зробити. Спочатку треба відчути свою сутність і зрозуміти: «я існую». Можливо, одразу це відчути не вдасться, однак, трохи подумавши, можна збагнути, що ми не тіло. Людина в стані усвідомити, що її рука, нога, голова, волосся та будь-які члени тіла    —    це все лише складові частини її тіла, а тому вважати руку, ногу, голову тощо за самого себе немає сенсу. Отже, просто застосувавши інтелект, людина спроможна відрізнити себе від інших речей, які вона бачить. З цього природно випливає, що жива істота, людина чи тварина,    —    це споглядач, який споглядає те, що поза ним. Між споглядачем і об’єктом споглядання є відмінність. Далі, доклавши трохи розуму, нескладно збагнути, що жива істота, яка за допомогою звичайного зору спостерігає навколишній світ, не здатна ні бачити, ні рухатись незалежно. Усі наші дії і відчуття, навіть найзвичайніші, цілковито залежать від різних форм енерґії, яку в різних поєднаннях надає в наше розпорядження природа. У нас є п’ять чуттів сприйняття: 1) слух, 2) дотик, 3) зір, 4) смак, 5) нюх, а також п’ять чуттів дії: 1) руки, 2) ноги, 3) голосовий апарат, 4) органи випорожнення і 5) дітородні органи, і крім того три тонкі чуття: 1) розум, 2) інтелект і 3) его    —    разом тринадцять чуттів, і всі ці чуття ми отримуємо від природи внаслідок різних перетворень та поєднань її грубих і тонких енерґій. Так само очевидно, що об’єкти чуттєвого сприйняття    —    це просто результат нескінченних трансформацій і сполучень природної енерґії в різних формах, які вона прибирає. Це незаперечно доводить, що звичайна жива істота нездатна діяти чи сприймати світ незалежно, і, взявши до уваги, що ми виразно відчуваємо зумовленість свого буття енерґією природи, ми приходимо до висновку, що той, хто споглядає світ,    —    це дух, а чуття і їхні об’єкти    —    матеріальні. Духовність природи споглядача виявляється в нашому незадоволенні своєю обмеженістю матеріально зумовленого існування. Це відрізняє дух від матерії.

Деякі люди висувають не вельми розумний арґумент, що здатність бачити і діяти розвиває на певній стадії матерія. Проте такі арґументи неприйнятні, тому що ніхто ще не зміг експериментально довести, що матерія спроможна породити живу істоту. А обіцянки, навіть найгарніші,    —    це не доказ. Балачки про те, що в майбутньому матерія перетвориться в дух,    —    просто дурниці, бо ще ніде в світі матерія не розвивала здатности бачити чи рухатися. Отже, немає сумніву в тому, що матерія й дух    —    це дві різні сутності. До цього висновку можна прийти за допомогою інтелекту.

Міркуючи далі, ми стаємо перед фактом, що, хоч би що ми бачили, все це залишалось би мертвою інформацією, якби не було того, хто користується інтелектом і керує ним. Інтелект виконує роль вищого авторитета, керуючи діяльністю живої істоти: без нього істота не може ні бачити, ні рухатися, ні їсти, ні діяти взагалі. Людина, яка не може користуватися інтелектом, божеволіє. Отже, жива істота залежить від інтелекту, тобто від проводу якоїсь вищої живої істоти. Цей інтелект пронизує все. Кожна жива істота має власний інтелект, і цей інтелект, що дає істоті вказівки певного вищого авторитета, подібний до батька, що настановляє сина. Цей вищий авторитет, завжди присутній в кожній живій істоті,    —    це Наддуша.

На цьому етапі нашого дослідження треба розглянути таке питання: з одного боку, ми усвідомлюємо, що все наше сприйняття світу і всі наші дії зумовлені матеріальною природою, але водночас ми звичайно відчуваємо і кажемо: «Я бачу, я роблю». Виходячи з цього, можна зробити висновок: наші матеріальні органи чуття і дії функціонують тому, що ми ототожнюємо себе з матеріальним тілом, а вищий принцип    —    «Над-Я», Наддуша,    —    керує діяльністю цього тіла і забезпечує виконання нашого бажання. За допомогою Наддуші у формі інтелекту, ми можемо або провадити дослідження далі і пробувати діяти на основі нашого висновку «я не тіло», або можемо з власної волі й далі помилково ототожнювати себе з матерією, вдаючи з себе володарів і незалежних вершителів своєї долі. Наша свобода полягає у виборі між бажанням залишатись у невігластві хибних матеріальних уявлень і бажанням виробити істинні, духовні уявлення. Істинне, духовне розуміння розвинути нескладно. Треба тільки визнати «Над-Я» (Параматму) за свого друга і провідника і підпорядкувати свій інтелект вищому інтелекту Параматми. І «Над-Я», і індивідуальне «я» є дух, а отже Наддуша і індивідуальна душа якісно єдині і відмінні від матерії. Водночас «Над-Я» і індивідуальне «я» не можна ставити на один рівень, тому що «Над-Я» скеровує індивідуальне «я», наділяє його інтелектом, а індивідуальне «я» діє під проводом «Над-Я» (і тільки в цьому разі воно діє правильно). Індивідуальна душа цілковито залежить від проводу Наддуші, тому що без Її проводу індивідуальне «я» не спроможне ні бачити, ні чути, ні мислити, ні відчувати, ні бажати    —    не спроможне ні на що.

Так здоровий глузд приводить нас до висновку, що існує три сутності: матерія, дух і Наддух. Якщо ми тепер звернемося до «Бгаґавад-ґіти», тобто до інтелекту Вед, ми зможемо поглибити своє розуміння, з’ясувавши, що і матерія, і індивідуальний дух, і Наддух залежні від Верховного Бога-Особи. Наддух    —    це часткове проявлення, повна частка, Верховного Бога-Особи. «Бгаґавад-ґіта» з’ясовує, що Верховний Бог-Особа панує над усім матеріальним світом за посередництвом просто одного зі Своїх часткових проявлень. Бог великий, Його роль не можна зводити просто до виконання бажань індивідуальних душ, а тому «Над-Я» не можна вважати повним проявом Верховного «Я», Пурушоттами, Абсолютного Бога-Особи. Самоусвідомлення індивідуального «я» починається з усвідомлення «Над-Я». Розвиваючись на шляху самоусвідомлення далі, можна за допомогою інтелекту, авторитетних явлених писань і, найважливіше, милости Самого Господа усвідомити Верховного Бога-Особу. Основи розуміння Бога-Особи Шрі Крішни дає «Бгаґавад- ґіта», а «Шрімад-Бгаґаватам» пояснює науку про Бога далі. Отже, якщо ми будемо рішучі і молитимем про милість володаря нашого інтелекту, що перебуває в нашому тілі, наче птах поруч з іншим птахом на одному дереві тіла (за прикладом з Упанішад), то, безумовно, знання, явлене в Ведах, відкриє нам свій смисл і ми без труднощів осягнемо Верховного Бога-Особу, Всудеву. Тому, як сказано в «Бгаґавад- ґіті» (7.19), мудра людина, протягом багатьох життів присвячуючи свій інтелект таким роздумам, віддається лотосовим стопам Всудеви.