ВІРШ 11

ПОЯСНЕННЯ: Починаючи від найвищого півбога Брахми і закінчуючи дрібною мурашкою, усі живі істоти, хоч би в якому становищі вони перебували, зумовлені законами матеріальної природи, зовнішньої енерґії Верховного Господа. У своєму чистому стані жива істота усвідомлює, що вона невід’ємна частка Господа, але коли через своє бажання панувати над матеріальною енерґією вона змушена впасти у матеріальний світ, її зв’язують і зумовлюють три ґуни матеріальної природи. Під їхнім впливом жива істота починає боротись за існування, завжди намагаючись досягнути найвигіднішого становища. Ця боротьба за існування, яку веде зачарована спокусами матеріальних втіх істота, скидається на погоню за болотним блудним вогником. Усі плани здобути матеріальну насолоду    —    чи то поклоняючись півбогам, як описано у попередніх віршах цієї глави, чи то розвиваючи сучасне наукове знання і нехтуючи допомогою Бога чи півбогів    —    це просто ілюзія. Адже попри всі свої плани на щастя зумовлена жива істота, зв’язана законами матеріального творіння, ніколи не знайде розв’язку головних проблем життя    —    проблем народження, смерти, старости та хвороб. Історія всесвіту рясніє прикладами таких планів на щастя. Багато царів та імператорів як приходило, так і зникало, тільки побільшуючи список всіляких прожектерів та їхніх великих задумів. А головні проблеми життя як були, так і далі залишаються нерозв’язані попри всі зусилля реформаторів.

Насправді смисл людського життя полягає в тому, щоб знайти розв’язок цих головних проблем. Цих проблем не вдасться розв’язати ні догоджаючи різним півбогам, ні виконуючи різноманітні ритуали поклоніння, ні розвиваючи так зване наукове знання, яке заперечує допомогу Бога чи півбогів. Для того, хто не належить до числа грубих матеріалістів, байдужих до Бога чи півбогів, Веди рекомендують, щоб сповнити те чи інше бажання, поклонятися різним півбогам. Отже, півбоги не вигадка і не ілюзія. Вони так само реальні, як ми, однак їхня могутність куди більша, тому що вони безпосередньо служать Господеві, керуючи різними сферами життєдіяльности всесвіту. Це саме каже й «Бгаґавад-ґіта», згадуючи за різні планети півбогів, зокрема за планету Господа Брахми, найвищого з півбогів.

Грубі матеріалісти не вірять в існування Бога чи півбогів. Не вірять вони і в те, що на кожній планеті є свій панівний півбог. Вони здіймають великий галас про досягнення найближчого небесного тіла, Чандралоки (Місяця), однак навіть після тривалих досліджень Місяця за допомогою механічних засобів вони володіють украй мізерними знаннями про нього. Попри всю облудну рекламу щодо продажу земельних ділянок на Місяці, пихаті вчені та затяті матеріалісти не можуть жити там, вже й не кажучи за інші планети, яких вони не те що досягти    —    навіть злічити неспроможні.

Натомість послідовники Вед користуються іншим методом пізнання. Вони визнають ведичні писання за цілковитий авторитет, що ми вже обговорювали у Першій пісні. Завдяки цьому вони володіють вичерпним і логічно обґрунтованим знанням про Бога, про півбогів і про їхні численні обителі, планети як у матеріальному світі, так і поза його межами. Найавторитетніший твір ведичної літератури, який визнають такі великі індійські ачар’ї, як Шанкара, Рамануджа, Мадгва, Вішнусвамі, Німбарка та Чайтан’я, і який вивчали всі великі особистості,    —    це «Бгаґавад-ґіта»; і в «Бгаґавад- ґіті» згадано за поклоніння півбогам та за планети, на яких вони живуть. «Бгаґавад-ґіта» (9.25) свідчить:

«Ті, хто поклоняється півбогам, ідуть на планети цих півбогів, ті, хто поклоняється предкам, ідуть на планети предків. Грубі матеріалісти залишаються на різних матеріальних планетах, але віддані Господа досягають царства Бога».

З «Бгаґавад-ґіти» також відомо, що всі планети матеріального світу, навіть Брахмалока, існують лише протягом якогось часу, а тоді гинуть. Таким чином і півбоги, і їхні шанувальники під час всесвітнього знищення гинуть, але той, хто досягає царства Бога, здобуває непорушне право на вічне життя. На цьому згоджуються усі ведичні писання. Шанувальники півбогів перебувають у дещо ліпшому становищі, ніж невіри, тому що принаймні переконані в істинності Вед. А у Ведах можна знайти відомості про благо, яке дає поклоніння Верховному Господеві у товаристві Його відданих. Натомість затятий матеріаліст, не вірячи Ведам, приречений довіку залишатись у пітьмі і керуватись у своєму житті хибними переконаннями, заснованими на недосконалому експериментальному знанні, чи так званій матеріальній науці, що не має ніякого доступу до царства трансцендентного знання.

Отже, поки грубим матеріалістам чи шанувальникам тлінних півбогів не пощастить зустріти на своєму шляху трансценденталіста, чистого відданого Господа, їхні зусилля будуть просто марнуванням енерґії. Тільки з милости представників Бога, чистих Господніх відданих, можна досягнути чистої відданости, найвищої досконалости людського життя. Тільки чистий відданий Господа може показати людині істинний шлях розвитку. А все інше    —    і матеріалістичне життя без ніякого знання про Бога чи про півбогів, і поклоніння півбогам заради тимчасових матеріальних утіх    —    це просто різні форми ілюзії. Усе це добре пояснено і в «Бгаґавад- ґіті», однак зрозуміти її допоможе тільки спілкування з чистими відданими, а не тлумачення політиків чи умоглядних філософів.