ВІРШ 16
ваійсакі ча бгаґавн
всудева-парйаа
уруґйа-ґуодр
сат сйур хі самґаме
ваійсакі — син В’ясадеви; ча — також; бгаґавн — хто посідає повне трансцендентне знання ; всудева — Господеві Крішні; парйаа—цілковито відданий ; уруґйа—Бога-Особи Шрі Крішни, що Його уславлюють великі філософи; ґуа- удр — чесноти; сатм — відданих; сйу — неодмінно мали бути; хі — само собою; самґаме — де присутні.
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, теж уповні посідав трансцендентне знання і був великий відданий Господа Крішни, сина Васудеви . Отже , між ними не могло не виникнути бесіди про Господа Крішну, що Його уславлюють великі філософи і що Йому підносять хвалу в зібранні великих відданих.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші велику вагу має слово сатм. Сатм вказує на чистих відданих, які не мають бажання іншого, крім бажання служити Господеві. Тільки у зібранні таких відданих можна почути правдиве обговорення трансцендентної величі Господа Крішни. Господь Сам каже, що бесіди про Нього завжди насичені глибоким духовним змістом і той, кому пощастить хоча б раз почути істину про Господа у товаристві сатм,неодмінно відчує потужну силу цих розмов і само собою прийде до життя у відданості.
Як уже сказано, Махараджа Парікшіт від самого народження був великий відданий Господа. Те саме дасться сказати і про Шукадеву Ґосвамі. Вони обоє перебували на однаковому рівні, хоча зовні Махараджа Парікшіт скидався на великого царя, звиклого до царських розкошів, а Шукадева Ґосвамі уособлював таку зреченість від світу, що навіть не прикривав своє тіло ніяким одягом. Зовні Махараджа Парікшіт і Шукадева Ґосвамі могли видатися повною протилежністю один одному, проте за своєю суттю обидва були бездомісні чисті віддані Господа. Коли збираються такі віддані, розмова між ними не може точитись ні про що, як тільки про славу Господа, чи бгакті-йоґу. Те саме можна побачити і в «Бгаґавад-ґіті». У бесіді між Господом та Його відданим Арджуною не могло бути іншої теми, крім бгакті-йоґи, хоч би там як намагались перетлумачити все на свій копил вчені-матеріалісти.
Згідно із Шрілою Джівою Ґосвамі, слово ча після ваійсакі вказує на те, що Шукадева Ґосвамі з Махараджею Парікшітом здавна належали до одної категорії, дарма що один грав роль вчителя , а другий — учня . Уся розмова Шукадеви Ґосвамі з Махараджею Парікшітом зосереджувалась навколо Господа Крішни, тому Шукадеву і названо всудева-парйаа, « відданий Всудеви » , тобто відданий Господа Крішни — спільної для обох мети. Хоча до місця, де Махараджа Парікшіт постився, зійшлося також багато інших людей, напрошується природний висновок, що бесіда там не мала іншої теми, крім слави Господа Крішни, адже головний оповідач був Шукадева Ґосвамі, а головний слухач — Махараджа Парікшіт. Отже, «Шрімад-Бгаґаватам» — що його розказав один великий відданий, а вислухав інший — призначений єдино уславити Верховного Господа, Бога-Особу, Шрі Крішну.