ВІРШ 22

ПОЯСНЕННЯ: Поклонятися Божеству    —    згідно з рекомендаціями писань обов’язково, і насамперед для відданих-домогосподарів. Відповідно до приписів вайшнава-тантр чи Пуран і до своїх можливостей кожен домогосподар повинен під керівництвом духовного вчителя встановити у себе вдома Божество Вішну, і найліпше такі форми, як Радга-Крішна, Лакшмі-Нараяна чи Сіта-Рама, або будь-які інші форми Господа    —    Нрісімху , Вараху , Ґаура - Нітай , Матс’ю, Курму, шалаґрама-шілу. Є багато й інших форм Вішну, як-от Трівікрама, Кешава, Ач’юта, Всудева, Нараяна, Дамодара. Разом зі всією сім’єю треба поклонятись Божеству, неухильно дотримуючись правил та вказівок арчана-відгі. Кожен член родини, якому вже виповнилося дванадцять років, повинен дістати посвячення від істинного духовного вчителя. Уся родина повинна протягом дня (від четвертої ранку до десятої вечора) брати участь у служінні Господеві, проводячи манґала-аратріку, ніранджану, арчану, пуджу, кіртан, шрінґару, бгоґа-вайкалі, сандг’я-аратріку, патгу, вечірнє підношення бгоґи, шаяна-аратріку і т. д. Таке поклоніння Божеству під керівництвом істинного духовного вчителя відчутно допоможе домогосподарю очистити своє існування і швидко проґресувати в духовному пізнанні. Самого теоретичного, книжкового знання відданому-початківцеві замало. Знання, взяте з книжок,    —    це теорія, натомість арчана    —    це практика. Духовне знання треба розвивати, поєднуючи теорію з практикою, такий підхід    —    надійна запорука досягнення духовної досконалости. Зростання початківця у відданому служінні цілковито залежить від досвідченого духовного вчителя, що вміє вести учня зі ступеня на ступінь шляхом поступу додому, до Бога. Духовним вчителем не має права ставати ошуканець, що розраховує з цього жити й утримувати свою сім’ю. Щоб звільнити учня з лабет неминучої смерти, духовний вчитель повинен посідати досвід та хист. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура визначив якості істинного духовного вчителя, і в одному з віршів цього опису мовиться:

Шрі-віґраха    —    це арча, форма Божества, якій можна поклонятися; учень повинен реґулярно поклонятись Божеству, виконуючи шрінґару (належним чином прикрашаючи і вдягаючи Божества), а також мандіра-марджану (прибираючи храм). Духовний вчитель сам ласкаво вчить відданого-початківця робити це все, щоб допомогти йому поступово усвідомити трансцендентне Господнє ім’я, якості, форму та ін.

Тільки зосередженість на служінні Господеві, з якого найголовніше    —    прикрашати Божества та храм, слухати милозвучні кіртани, а також духовні настанови з писань, може врятувати звичайну людину від зваби пекельних кінофільмів та безсоромних шлягерів, що заполонили ефір. Якщо комусь не під силу утримувати храм у себе вдома, йому треба ходити до якогось іншого храму, де реґулярно відправляють усі згадані вище служби. Коли людина відвідує храм відданого і бачить пишно вбрані форми Господа у гарних шатах і оздобах, освячена атмосфера храму природно наповнює світський розум людини духовним натхненням. Треба відвідувати святі місця, як Вріндавана, де з особливою увагою підтримують храми та поклоніння Божествам. Колись усі багаті люди, як то царі чи заможні торговці, під керівництвом досвідчених відданих Господа (наприклад, шести Ґосвамі) споруджували такі храми. Обов’язок звичайної людини    —    користатися з дарованих їй можливостей і, ступаючи в слід великих відданих (анувраджа), відвідувати ці храми і брати участь у фестивалях, які там влаштовують. У святі місця і храми не можна приїжджати, як на екскурсію. На прощу до таких храмів і святих місць, увічнених трансцендентними іграми Господа, треба йти тільки за настановами досвідчених знавців науки про Бога. Ось що таке анувраджа. Ану означає «ступати в слід». Тому найліпше    —    дотримуватись у всьому настанов істинного духовного вчителя, і, коли відвідуємо храми та святі місця, також. Той, хто не відвідує святих місць, подібний до нерухомого дерева, що Господнею волею приречене стояти на одному місці. Туризм    —    теж хибний вжиток даної людині свободи пересування. Найліпший спосіб задовольнити свою тягу подорожувати    —    це відвідувати святі місця і храми, які заснували великі ачар’ї. Тоді не буде небезпеки зловитись на гачок реклами атеїстів, які намагаються витягнути з людей гроші і які не мають ніякого уявлення про духовні речі.