ВІРШ 11
сӯта увча
ітй упмантріто рдж
ґунукатгане харе
хшікеам анусмтйа
пратівакту прачакраме
сӯта увча — Сута Ґосвамі сказав ; іті — так ; упмантріта — запрошений ; рдж — царем ; ґуа - анукатгане — в описі трансцендентних якостей Господа; харе — Бога-Особи; хшкеам — повелителя чуттів; анусмтйа — належним чином пам’ятаючи; пратівактум — щоб дати відповідь; прачакраме — зробив вступ.
Сута Ґосвамі сказав: Коли цар звернувся з проханням описати твірну енерґію Бога-Особи, Шукадева Ґосвамі послідовно зосередився на повелителі чуттів [Господі Крішні] і, щоб належно відповісти, почав свою мову так.
ПОЯСНЕННЯ: Віддані, розповідаючи про Господа й описуючи Його трансцендентні якості, не вважають себе здатними робити що-небудь самостійно. Вони думають, що можуть сказати лише те, що їх спонукає сказати Верховний Господь, повелитель чуттів. Чуття індивідуальної істоти не належать їй. Відданий розуміє, що чуття становлять власність Верховного Господа і що правильно їх застосувати означає залучати їх до служіння Господеві. Чуття, наші знаряддя, і матеріальні елементи, складники нашого тіла, дав нам Господь. Тому, хоч би що хто робив, хоч би що хто говорив, бачив і т д. — усе це відбувається тільки завдяки волі Господа. «Бгаґавад- ґіта» (15.15) підтверджує це: сарвасйа чха хді саннівішо матта смтір джнам апохана ча. Ніхто не має свободи та незалежности у своїх діях, а тому, перш як щось вчинити, з’їсти чи сказати, треба завжди прохати дозволу Господа. І завдяки Господньому благословенню усі дії відданого будуть вільні від чотирьох вад, що притаманні зумовленій душі.