ВІРШ 13

ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна    —    довершена форма всього буття, як матеріального, так і духовного. Акгіла означає «довершений», це антонім до слова кгіла, «нижчий». Як сказано у «  Бгаґавад  -  ґіті  » , є два різновиди природи (пракріті): матеріальна та духовна, або зовнішня та внутрішня енерґії Господа. Матеріальну природу називають апара, нижча, а духовну    —    вища, або трансцендентна. Отож, форма Господа не належить до нижчої, матеріальної, природи. Він    —    довершене проявлення духовної реальности. Ба більше, Він    —    мурті, тобто Він посідає трансцендентну форму. Не маючи поняття про трансцендентну форму Господа, люди невеликого розуму уявляють собі Його безособистісним Брахманом . Однак Брахман є лише проміння Його трансцендентного тіла (йасйа прабг). Віддані, що їм відомо про трансцендентну форму Господа, служать Йому, і Господь зі Своєї безпричинної ласки відповідає їм взаємністю, звільняючи Своїх відданих від усіх нещасть. Праведні люди, що живуть за приписами Вед, теж любі Господу, і тому вони також перебувають під Його опікою. Нечестиві та невіддані виступають проти приписів Вед, і тому у своїй ницій діяльності вони завжди наражаються на численні перепони. Декого з них, до кого Господь виявляє особливу ласку, Він убиває Сам (як це сталося з Раваною, Хіран’якашіпу та Камсою). Так ці демони отримують звільнення, яке кладе край їхній демонічній діяльності. Сприяючи відданим і караючи демонів, Господь, наче дбайливий батько, незмінно доброзичливий до кожного, тому що Він    —    довершене буття, яке вміщує у собі існування всіх окремих істот.

Парамахамса    —    це найвищий рівень духовної досконалости. За свідченням Шріматі Кунтідеві, справді осягнути Господа на силі тільки парамахамси. Оволодіваючи трансцендентним знанням, спочатку усвідомлюють безособистісний Брахман, далі локалізовану Параматму і аж тоді    —    Бога- Особу, Пурушоттаму, Господа Крішну. Так само духовний поступ людини, що прийняла санн’ясу, проходить декілька етапів. Кутічака, бахудака, парівраджакачар’я та парамахамса —    такі є послідовні стадії в житті зреченика, санн’ясі. Про них згадує у своїх молитвах до Господа Крішни мати Пандав, цариця Кунтідеві (Перша пісня, глава восьма). Парамахамс можна подибати як серед імперсоналістів, так і серед відданих, проте згідно із твердженням Кунтідеві у «Шрімад-Бгаґаватам » зрозуміло , що чиста бгакті - йоґа приступна тільки парамахамсам. Кунтідеві окремо зазначає, що Господь сходить з метою дарувати бгакті-йоґу саме парамахамсам ( парітрйа сдгӯнм ) . Отже , в кінцевому підсумку парамахамсами у справжньому розумінні цього слова є бездомісні віддані Господа. Шріла Джіва Ґосвамі прямо проголошує , що найвище досягнення    —    це бгакті - йоґа , яка спрямовує людину на шлях трансцендентного любовного служіння Господеві, а ті, хто став на шлях бгакті-йоґи,    —    це справжні парамахамси.

Імперсоналісти вдаються до бгакті, щоб розчинитися в бутті Господа, занурившись у Його безособистісне брахмаджйоті. А що Господь милостивий до всіх, Він дарує їм те, чого вони прагнуть. У «Бгаґавад-ґіті» (4.11) Господь запевняє: йе йатг м прападйанте. Шріла Вішванатга Чакраварті серед парамахамс вирізняє два класи, а саме брахмананді (імперсоналістів) та премананді (відданих), причому і ті, і інші досягають мети своїх прагнень, тільки що премананді щастить більше, ніж брахмананді. Але і брахмананді, і премананді належать до трансценденталістів і не мають нічого спільного з нижчою, матеріальною природою, існування в якій сповнене усіляких страждань.