ВІРШ 18

ПОЯСНЕННЯ: Кірата. Провінція древньої Бгарата-варші, згадана в «Махабгараті» у «Бгішма-парві». Кіратами називають звичайно туземні індійські племена. Колишню провінцію за назвою Кірата можна окреслити як територію сучасних Сантал Парґан у штаті Біхар і Чгота Наґпура.

Хуна. Територія Східної Німеччини і частина Росії відома як провінція хун. Іноді хунами називають також певні гірські племена.

Андгра. Провінція на півдні Індії, згадана в «Махабгараті» у «Бгішма-парві». Вона існує понині під тою самою назвою.

Пулінда. Згадка про неї, а саме про жителів провінції Пулінда, є у «Махабгараті» («Аді-парва» 174.38). Цю країну колись завоювали Бгішма і Сахадева. Пуліндами називають греків, і в «Махабгараті» у «Вана-парві» вказано, що неведична нація з цієї частини землі правитиме всім світом. Провінція Пулінда була одною з провінцій Бгарати, а її жителів зараховували до царського роду кшатрій. Але згодом вони відійшли від брахманічної культури, і їх стали називати млеччги (так само, як мусульмани називають тих, хто не дотримується ісламу, ґяурами, а християни іменують тих, хто не належить до християнської культури, поганами).

Абгіра . Ця назва теж трапляється у « Махабгараті » , у «Сабга-парві» і «Бгішма-парві». Там вказано, що ця провінція розкинулась над річкою Сарасваті в Сінді. Нинішня провінція Сінд колись простягалась і по другий бік Аравійського моря, і її жителі називались абгірами. Вони перебували під владою Махараджі Юдгіштгіри, і Маркандея провіщав, що млеччги з цієї частини світу колись теж правитимуть Бгаратою. Згодом це справдилось, як і в випадку з пророцтвом щодо пулінд: очолюючи пулінд, Індію завоював Олександр Македонський, а очолюючи абгірів, її завоював Мухаммед Ґгорі. Колись абгіри теж були кшатріями у суспільстві з брахманічною культурою, але пізніше вони розірвали цей зв’язок. Кшатрії, які зі страху перед Парашурамою сховалися в Кавказьких горах , пізніше дістали назву абгіри , а місце їхнього проживання стало зватись Абгірадешею.

Шумбги , чи канки . Жителі провінції Канка в древній Бгараті, згадувані у «Махабгараті».

Явани. Яваною звали одного з синів Махараджі Яяті, котрому доручено правити частиною світу, яка відома як Туреччина. Отже, турки    —    це нащадки Махараджі Явани, тобто явани. Це означає, що явани були кшатріями, а згодом, забувши брахманічну культуру, стали млеччга-яванами. Описи яванів є в «Махабгараті» («Аді-парва» 85.34). Яваною звали також іншого царевича    —    Турвасу, його країну підкорив Сахадева, один з Пандав. Західні явани в битві на Курукшетрі стали під тиском Карни на бік Дурйодгани. Було провіщено, що ці явани теж завоюють Індію. Так воно і сталося.

Кгаса. Жителів Кгасадеші згадує «Махабгарата» («Дрона- парва»). Всіх, у кого слабо росте волосся над верхньою губою, звуть кгасами. Отже кгаси    —    це монголи, китайці та інші народи з цією прикметою.

Перелічені історичні назви вказують на різні народи світу. Навіть тих, хто поринув у безпросвітну гріховну діяльність, можливо виправити і зробити досконалими людьми, якщо вони приймуть притулок Господніх відданих. Величезне служіння для Господа звершили на Землі Ісус Христос і Магомет    —    два могутні віддані Господа. І зі слів Шріли Шукадеви Ґосвамі зрозуміло: якби замість того, щоб вести цивілізацію шляхом атеїзму, як це відбувається за нинішнього стану речей у світі, керування світовими справами було доручене Господнім відданим, то з ласки Всемогутнього Господа в серцях людей усієї кулі відбулася б докорінна зміна, тому що віддані Господа мають силу і вміння змінити серця широкого загалу, очищуючи вкриті грубим шаром пилу розуми людей. З думкою про це вже створено всесвітню організацію під назвою Міжнародне товариство свідомости Крішни. Світові політики можуть залишатися на своїх посадах, бо чистих Господніх відданих не цікавить політичне лідерство чи дипломатичні ігри. Віддані турбуються лише, щоб людей не збивала з правильного шляху політична пропаґанда і щоб вони не змарнували свого цінного життя на розвиток такої цивілізації, яка в кінцевому підсумку приречена на загибель. Тож якби політики керувалися добрими порадами відданих, то завдяки очисній проповіді відданих у світі, безсумнівно, сталися б великі зміни. Господь Чайтан’я це вже продемонстрував. Шукадева Ґосвамі свою молитву почав словами йат-кртанам, і Господь Чайтан’я радив те саме, кажучи, що, якщо люди просто оспівуватимуть святе ім’я Господа, в їхніх серцях відбудеться величезна зміна, яка може одразу усунути всі незгоди між народами, що з вини політиків не можуть знайти спільної мови. І, згасивши пожежу незлагоди, оспівування святого імені Господа дасть також багато інших благословень. Кінцева мета, як ми не раз пояснювали на сторінках цієї книги,    —    це повернутися додому, до Бога.

Згідно з ученням відданости, що в цілому має назву вайшнавізм, поглиблювати своє усвідомлення Бога можуть усі без винятку. Вайшнава настільки могутній, що може перетворити на вайшнаву навіть кірату та інших, як щойно вказано. У «Бгаґавад-ґіті» (9.32) Господь каже, що ніщо не може перешкодити людині стати Господнім відданим (навіть низьке народження, стать і приналежність до класу шудр чи вайшій), а ставши відданим, кожен отримує право повернутися додому, до Бога. Єдина вимога для цього    —    віддатись під опіку чистого відданого Господа, який досконало знає трансцендентну науку про Крішну («Бгаґавад-ґіту» й «Шрімад-Бгаґаватам»). Будь-хто з якої завгодно частини світу, досконало пізнавши науку Крішни, стає чистим відданим і духовним вчителем для всіх людей, здатним очищувати їхні серця і виправляти їх. Навіть найгірший грішник, реґулярно спілкуючись із чистим вайшнавою, може цілковито очиститись. Отож вайшнава може взяти учня з будь-якої частини світу незалежно від касти й віросповідання і піднести його реґулівними засадами до рівня чистого вайшнави, що трансцендентний до брахманічної культури. Приписів кастової системи, варнашрама-дгарми, не додержують як слід навіть ті, хто називає себе її послідовниками. І відродити все, що складає варнашраму, нині, коли світ зазнав докорінних суспільних, політичних та економічних змін,    —    неможливо. Кожен    —    душа, і кожного, незважаючи на звичаї країни його народження, можна прийняти до науки вайшнавізму, бо ніщо не може стати на заваді трансцендентній діяльності. Тому з наказу Господа Шрі Чайтан’ї Махапрабгу вчення «Шрімад-Бгаґаватам» і «Бгаґавад-ґіти» треба проповідувати по всьому світі, очищуючи всіх згідних пристати до цього трансцендентного вчення. І культура, яку поширюють віддані, безперечно знайде відгук у серцях усіх мислячих та допитливих людей, вільних від національної упереджености. Вайшнава ніколи не розцінює іншого вайшнаву з погляду походження, як теж ніколи не вважає Божество Господа у храмі за ідола. А щоб остаточно розвіяти сумніви щодо можливости такого очищення, Шріла Шукадева Ґосвамі прикликає благословення Господа, що може все (прабгавішаве нама). Як матеріальні складники храмового Божества стають трансцендентні, коли всемогутній Господь приймає в цій формі смиренне служіння Свого відданого, арчану, так само тіло чистого вайшнави перетворюється у трансцендентне, як тільки він віддає себе служінню Господеві, пройшовши науку в достойного вайшнави. Щодо цього у вайшнавізмі є такий припис: арчйе вішау іл-дгір ґурушу нара-матір ваішаве джті-буддгі рі-вішор нмні абда-смнйа-буддгі...— «Не можна вважати Божество Господа, якому поклоняються в храмі, за ідола і не можна вважати істинного духовного вчителя за звичайну людину. Не можна також відносити чистого вайшнаву до якоїсь касти...» («Падма Пурана»).

Висновок з цього такий, що Господь всемогутній і тому на силі незалежно від будь-яких обставин прийняти будь-кого з будь-якої частини світу або Сам особисто, або проявивши Себе як істинний духовний вчитель. Господь Чайтан’я приймав багато відданих, які не належали до громади послідовників варнашрами, і для науки нам Він Сам проголосив, що не належить до жодної касти чи суспільної верстви, а є вічний слуга слуги Господа    —    повелителя дівчат Вріндавани (Господа Крішни). Такий справжній шлях до самоусвідомлення.