ВІРШ 23

ПОЯСНЕННЯ: Будь-яке матеріальне явище тою чи іншою мірою породжує ґуна страсти (раджас). Махат-таттва    —     це основа матеріального творіння, і коли вона з волі Всевишнього збуджується, спочатку в ній переважають ґуни страсти та добра, але згодом через різноманітну матеріальну діяльність отримує перевагу ґуна страсти, і таким чином живі істоти чимдалі більше заплутуються в невігластві. Брахма представляє ґуну страсти, Вішну    —    ґуну добра, а батько матеріальної діяльности, Господь Шіва,    —    ґуну невігластва. Матеріальну природу називають матір’ю, а батько, що дає початок матеріальному життю,    —    це Господь Шіва. Отже все, що створюють живі істоти в матеріальному світі, бере початок з ґуни страсти. З плином часу, за кожної епохи, вплив ґун поступово змінюється. За доби Калі (коли найбільше переважає ґуна страсти) люди в ім’я поступу цивілізації вдаються до різноманітної матеріальної діяльности, все глибше забуваючи свою істинну сутність    —    духовну природу. Навіть незначний розвиток якостей добра дає людині якесь уявлення про духовну природу, однак коли набирає сили ґуна страсти, вона занечищує ґуну добра. Це не дає людині вийти за тісні рамки матеріальних ґун. Тому живим істотам, навіть якщо вони різними методами розвинули більшість якостей ґуни добра, дуже важко усвідомити Господа, що завжди трансцендентний до ґун матеріальної природи. Грубу матерію інакше називають адгібгута, її підтримання    —    адгідайва, а того, хто спонукує матеріальну діяльність,    —    адг’ятма. Основу матеріального світу становлять ці три аспекти: твірні складники, система їхнього постачання та їхнє використання в різноманітних матеріальних утворах для чуттєвого задоволення заблукалих істот.