ВІРШ 27
ґатайо матайа чаіва
прйачітта самарпаам
пурушвайаваір ете
самбгр самбгт май
ґатайа—наближення до найвищої цілі (Вішну); матайа— поклоніння півбогам; ча — а також; ева — безперечно; прйачіттам — винагорода; самарпаам — кінцева офіра; пуруша — Бог-Особа; авайаваі — з частин тіла Бога-Особи; ете — ці; самбгр — складники; самбгт — були зібрані; май — мною.
Отже я був змушений використати члени тіла Бога-Особи, щоб зібрати всі компоненти і начиння для жертвопринесення. Промовляючи імена півбогів, я поступово досяг кінцевої мети — Вішну, таким чином відшкодувавши Йому взяте і довівши жертвопринесення до кінця.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші увагу зосереджено на особі Верховного Господа, а не на безособистісному брахмаджйоті, адже саме Він є джерело всіх здобутків. Мета всіх жертвопринесень — Нараяна, Верховний Господь, тому всі ведичні гімни в підсумку призначені для досягнення цієї мети. Отож успіх людського життя полягає в тому, щоб задовольнити Нараяну і отримати право ввійти до Його особистого товариства у духовному царстві Вайкунтги.