No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 27

ґатайо матайа чаіва
прйачітта самарпаам
пурушвайаваір ете
самбгр самбгт май

ґатайа—наближення до найвищої цілі (Вішну); матайа—   поклоніння півбогам; ча  —  а також; ева  —  безперечно; прйачіттам  —  винагорода; самарпаам  —  кінцева офіра; пуруша  —  Бог-Особа; авайаваі  —  з частин тіла Бога-Особи; ете  —  ці; самбгр  —  складники; самбгт  —  були зібрані; май  —  мною.

Отже я був змушений використати члени тіла Бога-Особи, щоб зібрати всі компоненти і начиння для жертвопринесення. Промовляючи імена півбогів, я поступово досяг кінцевої мети    —    Вішну, таким чином відшкодувавши Йому взяте і довівши жертвопринесення до кінця.

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші увагу зосереджено на особі Верховного Господа, а не на безособистісному брахмаджйоті, адже саме Він є джерело всіх здобутків. Мета всіх жертвопринесень    —    Нараяна, Верховний Господь, тому всі ведичні гімни в підсумку призначені для досягнення цієї мети. Отож успіх людського життя полягає в тому, щоб задовольнити Нараяну і отримати право ввійти до Його особистого товариства у духовному царстві Вайкунтги.

« Previous Next »