ВІРШ 10
нбхер асв шабга са судеві-сӯнур
йо ваі чачра сама-дґ джаа-йоґа-чарйм
йат прамахасйам шайа падам мананті
свастга пранта-караа парімукта-саґа
нбге — Махараджею Набгі; асау — Бог-Особа; шабга — Рішабга; са — став; судеві — Судеві; сӯну — син; йа — хто; ваі — безперечно; чачра — виконував; сама-дк — врівноважений ; джаа — матеріальну ; йоґа - чарйм — йоґу ; йат — яка; прамахасйам — найвищий рівень досконалости; шайа — просвітлені мудреці; падам — становище; мананті — визнають; свастга — утверджений у собі; пранта — зупинені; караа — матеріальні чуття; парімукта — абсолютно вільний; саґа — від матеріальної скверни.
Господь з’явився як син Судеві, дружини царя Набгі. Його звали Рішабгадева. Він практикував матеріалістичну йоґу, яка цілковито врівноважує розум. Крім того, рівень цієї практики — коли людина втверджена у собі й цілковито задоволена — визнають за найвищий рівень звільнення.
ПОЯСНЕННЯ: До переліку багатьох містичних методів самоусвідомлення, які визнають авторитети, входить і джада- йоґа. Практика джада-йоґи вимагає від людини навчитися кам’яної безчуттєвости і не реаґувати на жодні матеріальні чинники. Щоб бути як камінь, байдужим до всіх зовнішніх впливів та подразників, джада-йоґдобровільно терпить усілякі тілесні муки. Один із самокатувальних методів, до яких вдаються ці йоґи, — виривати на голові волосся, не вдаючись до бритви чи чогось іще. Однак справжня мета, що стоїть за практикою джада-йоґи, — це звільнитися від усіх матеріальних прив’язаностей і міцно втвердитись у собі. Наприкінці життя імператор Рішабгадева блукав світом, наче німий безумець, не звертаючи жодної уваги на те, якої наруги зазнає його тіло. Бачачи його просто як голого божевільного волоцюгу з довгим волоссям і бородою, вбогі розумом люди та діти на вулиці плювали на нього і мочились на його тіло. Нерідко Рішабгадева довго лежав нерухомо, навіть у власних випорожненнях. Але його випорожнення розливали довкола аромат запашних квітів, і святий розпізнав би в ньому парамахамсу, людину на найвищому рівні досконалости. Однак той, хто не спроможний надати своїм випорожненням квіткового аромату, не повинен імітувати імператора Рішабгадеву. Практикувати джада-йоґудоступно таким, як Рішабгадева, та іншим на тому ж рівні досконалости, однак звичайній людині цей винятковий метод не до снаги.
Істинна мета джада-йоґи, як згадано у цьому вірші, полягає в опануванні чуттів (пранта-караа). Будь-яка йоґа, хоч би як вона називалась, призначена приборкати непокірливі матеріальні чуття і таким чином підготувати людину до самоусвідомлення. Джада-йоґа не має великої практичної цінности, а за нашої доби і поготів. Натомість бгакті-йоґа цілком доступна, тому що вона призначена саме для цієї епохи. Простий метод бгакті-йоґи — слухати з належного джерела, з «Шрімад-Бгаґаватам», — допровадить людину до найвищої йоґічної досконалости.
Рішабгадева був син царя Набгі та внук царя Аґнідгри, а його сином був Махараджа Бгарата, за іменем якого земну планету названо Бгарата-варша. Матір Рішабгадеви звали також Мерудеві, хоча в цьому вірші назване її інше ім’я, Судеві. Дехто висуває думку, що Судеві була інша дружина царя Набгі, однак деінде царя Рішабгадеву названо сином Мерудеві, і з цього випливає, що Мерудеві та Судеві — одна особа під двома іменами.