ВІРШ 38
йархй лайешв апі сат на харе катг сйу
пшаіно двіджа-джан вшал ндев
свх свадг ваша іті сма ґіро на йатра
ст бгавішйаті калер бгаґавн йуґнте
йархі — коли буде так; лайешу — в оселі; апі — навіть; сатм — культурних людей; на — не; харе — про Бога-Особу; катг — бесіди; сйу — матимуть місце; пшаіна — атеїсти; двіджа-джан — ті, хто називатимуть себе представниками трьох вищих класів (брахманами, кшатріями та вайш’ями); вшал — нижчий клас, або шудри; н-дев — урядові міністри ; свх — гімни , які співають на жертвопринесеннях; свадг — складові, які використовують у жертвопринесеннях; ваша — жертовник; іті — це все; сма — буде; ґіра — слова; на — ніколи; йатра — ніде; ст — каратель; бгавішйаті — з’явиться ; кале — Калі - юґи ; бгаґавн — Бог- Особа; йуґа-анте — наприкінці.
Пізніше, наприкінці Калі-юґи, — коли вже годі буде почути десь розмову про Бога, навіть по оселях так званих святих людей і вихованих представників трьох вищих каст, і коли влада перейде до рук міністрів, обраних з-посеред низьконароджених шудр або навіть з нижчих верств, а жертвопринесення будуть настільки забуті, що ніхто не розумітиме навіть назв жертовних предметів чи дій, — Господь з’явиться як вишній каратель.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші наведено ознаки найлихішої доби в історії матеріального світу, яка передує кінцю нашої епохи, Калі-юґи. Сутність усіх цих лих одна — безбожність. Навіть так звані святі, а також представники вищих каст суспільства, яких називають двіджа-джани, тобто двічінароджені, стануть атеїстами. Ці атеїсти забудуть навіть святе ім’я Господа, а Його діяння і поготів. Вищі класи суспільства, а саме: клас інтелектуальних людей, які визначають розвиток суспільства та пояснюють обов’язки усіх класів, клас керівників, які дбають про лад та законність у суспільстві, і господарчий клас, який забезпечує економічний розвиток суспільства, повинні неодмінно володіти ґрунтовним знанням про Верховного Господа. Вони повинні достовірно знати Господні імена, якості, ігри, супутників, атрибути та втілення. Святого і представника вищої суспільної касти чи класу визначають за глибиною його знання з науки про Бога (таттва-ґ’яни), а не за походженням чи зовнішніми позначеннями. Якщо людина не знає науки про Бога і не вміє виконувати віддане служіння, то будь-які її спадкові титули й позначення вважають за прикраси трупа. А коли суспільство починають наводнювати такі прикрашені трупи, мирне проґресивне життя людей порушується чимдалі більше. За браком виховання й знання вищі верстви суспільства нині не мають права називатися двіджа-джани, двічінароджені. На сторінках цього великого писання не раз пояснено важливість другого народження, і цей вірш знову нагадує, що народження внаслідок статевих зносин батька й матері вважають за тваринне народження. А якщо після такого тваринного народження людина будує життя на тваринних засадах — їда, сон, самозахист та парування — і не дбає про науку духовного розвитку, то це життя називають життям шудр, або, простіше, безкультурної черні. У цьому вірші сказано, що за Калі-юґи урядова влада перейде до рук темних безбожників з робітничого класу, а нрідевами (урядовими міністрами) будуть врішали, безкультурні люди з нижчих верств. У суспільстві, яке заповнюють безкультурні люди нижчих класів, дарма сподіватись якогось миру чи процвітання. Манери таких безкультурних суспільних тварин уже набувають нині популярности, а тому обов’язок керівників — взяти це до уваги і постаратись перебудувати суспільство, спираючись на засади двічінароджених людей, що освоїли науку свідомости Бога. Це можна зробити, якщо поширювати вчення «Шрімад-Бгаґаватам» по всьому світі. А після виродження людства Господь втілюється як Калкі- аватара і безжально знищує все демонічне.