ГЛАВА ДЕВ’ЯТА

ВІРШ 1: Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Царю, якби не вплив енерґії Верховного Бога-Особи, чиста душа у чистій свідомості не могла б зв’язувати себе з матеріальним тілом. Цей зв’язок схожий на сон, у якому людина бачить, як діє її тіло.

ВІРШ 2: Введена в оману жива істота втілюється в численних формах, що їх надає зовнішня енерґія Господа. Насолоджуючись у ґунах матеріальної природи, ув’язнена жива істота розвиває хибний світогляд, заснований на поняттях «я» і «моє».

ВІРШ 3: Утвердившись у своїй природній величі і прийшовши до насолоди трансцендентним буттям поза часом і матеріальною енерґією, жива істота одразу відкидає два хибних погляди на життя [«я» і «моє»] і повністю проявляє природу чистої душі.

ВІРШ 4: Царю, Бог-Особа, глибоко задоволений нелицемірною аскетичністю, з якою Господь Брахма вдався до бгакті-йоґи, явив Брахмі Свою вічну і трансцендентну форму. Це і є кінцева мета очищення зумовленої душі.

ВІРШ 5: Господь Брахма, перший духовний вчитель, найвища істота всесвіту, не міг з’ясувати походження свого сидіння-лотоса, і, розмірковуючи над створенням матеріального світу, не міг визначити ні з чого починати творити, ні як творити.

ВІРШ 6: Поки Брахмаджі роздумував над цим у воді, він почув, як поруч двічі пролунали два склади, поєднані разом. Один з них був шістнадцята, а другий    —    двадцять перша літера абетки спарша. Разом вони утворили багатство зреченого способу життя.

ВІРШ 7: Почувши цей звук, він спробував визначити його джерело, озираючись на всі боки. Але коли йому не вдалося знайти нікого, крім себе, він вирішив, що найрозумніше буде всістися на своєму лотосі і відповідно до отриманої настанови всю увагу зосередити на аскезі.

ВІРШ 8: Тисячу років за ліком півбогів Господь Брахма віддавався аскезам. Почувши з неба трансцендентний звук, він визнав його божественність. Скорившись йому, він опанував свій розум та чуття і віддався аскезам, які стали великим уроком для живих істот. Так він окрив себе славою найбільшого з усіх аскетів.

ВІРШ 9: Верховний Бог-Особа, дуже задоволений з аскези Господа Брахми, милостиво явив йому Свою особисту обитель, Вайкунтгу, найвищу з усіх планет. Цій трансцендентній обителі Господа поклоняються всі свідомі себе душі, цілковито вільні від страждань і страху ілюзорного існування.

ВІРШ 10: Ця обитель Господа непідвладна матеріальним ґунам невігластва і страсти, і вони ніяк не заторкують там добро. Над цією обителлю не має влади навіть час, а про ілюзорну, зовнішню енерґію годі й казати, тому що їй немає вступу до духовного царства. Господнім відданим, жителям Вайкунтги, поклоняються і півбоги, і демони.

ВІРШ 11: Жителі планет Вайкунтги мають променисті тіла блакитного кольору. Їхні очі скидаються на лотоси, вони вбрані у жовті шати, а їхня зовнішність дуже приваблива. Усі вони перебувають у розквіті юности, у них по чотири руки, і на кожному виблискують чудові прикраси    —    перлові намиста з оздобними медальйонами.

ВІРШ 12: Тіло в декого з них сяє наче корали чи діаманти, їхні голови прикрашені вінками, що розливають навколо лотосове сяйво, а в їхніх вухах сережки.

ВІРШ 13: Небо навколо планет Вайкунтги виблискує від чудових літаків, на яких літають великі махатми, віддані Господа, і прекрасні, мов блискавки, жінки божественного кольору шкіри. Усе це разом справляє враження неба, прикрашеного хмарами й блискавками.

ВІРШ 14: Богиня процвітання у своєму трансцендентному тілі з любов’ю служить лотосовим стопам Господа. Слугуючи зі своїми вірними подругами Господеві, вона відчуває невичерпну насолоду, але водночас у супроводі чорних бджіл, супутників весни, вона оспівує велич Господніх діянь.

ВІРШ 15: Господь Брахма побачив на планетах Вайкунтги Бога -Особу    —    Господа всіх відданих, Господа богині процвітання, Господа всіх жертвопринесень, Господа всесвіту і пана найліпших слуг, як-от Нанда, Сунанда, Прабала і Архана, найближчі Господні супутники.

ВІРШ 16: Бог - Особа , доброзичливо нахилений до Своїх люблячих слуг, аж променів глибоким задоволенням, п’янячи й зачаровуючи самим Своїм виглядом. Його рум’яне обличчя прикрашала чарівлива усмішка, Він був убраний в жовті шати, в Його вухах були сережки, а на голові    —    діадема. Він мав чотири руки, і Його груди позначали лінії богині процвітання.

ВІРШ 17: Господь сидів на троні, і Його оточували різноманітні енерґії, як то чотири, шістнадцять, п’ять, і шість природних багатств, а також інші, незначніші енерґії минущої природи. Але Він був істинний Верховний Господь, що насолоджується Своєю обителлю.

ВІРШ 18: Коли Господь Брахма побачив перед собою Бога-Особу в усій Його величі, серце його затопила радість і він, охоплений трансцендентною любов’ю і захватом, з очима повними сліз любови, впав до стіп Господа. Ось шлях, яким жива істота [парамахамса] приходить до найвищої досконалости.

ВІРШ 19: А Господь, побачивши перед Собою Брахму, визнав його гідним стати творцем живих істот і діяти під Своїм особистим наглядом. Задоволений Брахмою, Господь потис йому руку і, ледь усміхаючись, промовив до нього.

ВІРШ 20: Прекрасний Бог-Особа звернувся до Господа Брахми: Брахмо, вмістище Вед, Я дуже задоволений твоєю тривалою аскезою, до якої ти вдався з бажанням творити. Мене не можуть задовольнити псевдомістики.

ВІРШ 21: Щасти тобі, Брахмо, прохай від Мене, владики всіх благословень, чого тобі завгодно. Знай, що немає вищого плоду аскез, вищого благословення, ніж осягнути право побачити Мене.

ВІРШ 22: Найвища досконалість пізнання полягає в тому, щоб особисто побачити Мої обителі, і ти досягнув цього завдяки покорі, з якою вдався до суворої аскези з Мого наказу.

ВІРШ 23: Безгрішний Брахмо, знай, що це Я на початку наказав тобі віддатись аскезі, коли ти не міг з’ясувати для себе свого обов’язку. Така аскеза    —    саме Моє серце, і тому вона невідмінна від Мене.

ВІРШ 24: Енерґією цієї аскези Я створюю космос, цією енерґією підтримую його і тією самою енерґією його згортаю. Отже, вся сила криється тільки в аскезі.

ВІРШ 25: Господь Брахма сказав: Боже-Особо, Ти перебуваєш у серці кожної живої істоти як найвищий повелитель, і тому від Твого надінтелекту ніщо не може приховати намірів живої істоти.

ВІРШ 26: Та попри це, Господи, я благаю Тебе милостиво сповнити моє бажання. Дай мені розуміння того, як Ти, володар трансцендентної форми, прибираєш цьогосвітню подобу, якої в Тебе просто не може бути.

ВІРШ 27: І [будь ласка, повідай мені] як Ти із Самого ж Себе проявляєш різноманітні енерґії, що в різних поєднаннях знищують, породжують, приймають і підтримують усе суще.

ВІРШ 28: Владико всіх енерґій, філософськи роз’ясни мені з Своєї ласки їхню суть. Ти граєшся ними, як павук, що засновує себе своєю власною енерґією, і Твоя воля не знає поразки.

ВІРШ 29: Будь ласка, навчи мене, щоб я, отримавши знання від Тебе, Бога-Особи, міг діяти як Твоє знаряддя і творити живі істоти, не заплутуючись у цій діяльності.

ВІРШ 30: Мій Господи, о ненароджений, Ти потис мені руку, чисто як друг потискає руку другові [наче ми рівні]. Я творитиму різноманітні живі істоти і так служитиму Тобі. Мені ніщо не може стати на заваді, але я благаю, щоб я не загордував собою через це все і не уявляв себе Всевишнім.

ВІРШ 31: Бог-Особа сказав: Знання про Мене, викладене в писаннях, дуже потаємне, і осягати його треба у відданому служінні. Зараз Я поясню тобі всі складові цього процесу, а ти уважно засвоюй те, що Я скажу.

ВІРШ 32: Нехай з Моєї безпричинної милости в тобі пробудиться повне розуміння і дійсне всеохопне бачення Моєї вічної форми і Мого трансцендентного буття, барв, якостей та діянь.

ВІРШ 33: Брахмо, до творення існував Я, Бог-Особа, і тоді не було нічого, крім Мене. Тоді не було матеріальної природи, причини цього творіння. Все, що ти бачиш тепер,    —    це теж Я, Бог-Особа, а те, що залишиться після знищення,    —    це теж буду Я, Бог-Особа.

ВІРШ 34: Брахмо, все, що видається якоюсь цінністю, але не пов’язане зі Мною,    —    нереальне. Знай, що це Моя ілюзорна енерґія, відблиск світла в темряві.

ВІРШ 35: Брахмо, зрозумій, будь ласка, що, як першоелементи всесвіту входять у космос і водночас ні, Я теж існую в усьому створеному і водночас поза всім.

ВІРШ 36: Шукач Верховної Абсолютної Істини, Бога-Особи, неодмінно повинен шукати Її аж доки сягне цього рівня    —    за всіх обставин, всюди, завжди, прямо і непрямо.

ВІРШ 37: Брахмо, просто непохитно зосередь свій розум на цьому висновку, і тоді тебе не охопить ніяка гординя, ні в частковому, ні в остаточному знищенні всесвіту.

ВІРШ 38: Шукадева Ґосвамі сказав Махараджі Парікшіту: Так Верховний Бог-Особа, Харі, явив Брахмаджі, вождеві всіх живих істот, Свою трансцендентну форму і, давши йому настанови, зник.

ВІРШ 39: Коли Верховний Бог-Особа, Харі, об’єкт трансцендентної насолоди для чуттів відданих, зник з-перед Брахминих очей, Брахма, з молитовно складеними руками, почав заново творити всесвіт таким, який він був раніше, наповнюючи його живими істотами.

ВІРШ 40: Так Господь Брахма, пращур живих істот і батько релігійности, бажаючи добра собі і всім живим істотам, став діяти згідно з реґулівними засадами.

ВІРШ 41: Нарада , найдорожчий з усіх синів - спадкоємців Брахми , завжди готовий служити батькові. Неухильно додержуючи батькових настанов, він уособлює собою ввічливість, скромність і самовладання.

ВІРШ 42: Нарада    —    найбільший з усіх мудреців і з усіх відданих, о царю, тому, глибоко задовольнивши свого батька, він побажав отримати від нього вичерпне знання про енерґії Вішну, владики всіх енерґій.

ВІРШ 43: Побачивши, що його батько Брахма, прадід усього всесвіту, задоволений ним, Нарада став докладно розпитувати його, так само як і ти мене.

ВІРШ 44: Тоді батько [Брахма] із задоволенням виклав Нараді додаткове ведичне писання, «Шрімад-Бгаґаватам», що його повідав Брахмі Бог-Особа і що має десять ознак.

ВІРШ 45: Великий мудрець Нарада, о царю, своєю чергою передав «Шрімад-Бгаґаватам» безмежно могутньому мудрецю В’ясадеві, що виконував віддане служіння Верховному Богові-Особі, Абсолютній Істині, медитуючи на Нього на березі Сарасваті.

ВІРШ 46: Царю, роз’яснюючи чотири згадані вірші, я докладно відповім тобі на твоє запитання щодо того, як усесвіт проявився з усесвітньої форми Бога-Особи, і на всі інші запитання.